1.1.3. Теоретичні засади консультування

Немає нічого практичнішого, ніж хороша теорія.

К. Леем

Відомо, що психологічне консультування належить до практичної психології, під якою розуміють частіше за все психологічну допомогу, тобто емпірику. Розроблення теоретичних засад для практики - справа досить складна i не дуже вдячна, бо емпірика має своїм джерелом досвід, який може бути багатшим за будь-які теоретичні узагальнення. Тому таких розробок не icнує. Зараз з'являється багато підручників з консультування. Одні знайомлять нас із психотерапевтичними концепціями та запропонованими в їx парадигмі техніками, інші обмежуються формальними характеристиками ведення консультативної бесіди, треті пропонують орієнтири розв'язання конкретних консультативних проблем. В цьому розмаїтті теорії та підказок кожному спеціалісту-практику доведеться обирати необхідне, конструювати теоретико-методолопчні засади саме згідно із специфікою конкретної сфери практичноії діяльності.

Оманливим та непрофесійним с враження, ніби консультувати можна, покладаючись лише на свій здоровий глузд. Що ж становить основу консу­льтування? Яким чином воно набуває професійності та ефективності? Що має послужити дороговказом при виробленні власної моделі консультування?

Зверніть увагу: інколи функції консультантів виконують люди, які ніколи не вважали себе психологами. Вони допомагають пережити важкі життєві ситуації (гадалки, провісниці), поправити здоров'я, підірване психосоматичними хворобами (цілителі, знaxapi), повернути смисл життя (духовні наставники). Часто в подібному амплуа виступають волонтери, що мають успішний досвід позбавлення від узалежнення при алкоголізмі чи наркоманії, козалежності в лікуванні рідних тощо. Вони нерідко справляються з обов'язками консультанта краще, ніж дипломовані спеціалісти. I нехай здається, що вci ці люди добиваються результатів різними засобами, та в кожному такому випадку, звертаючись до них за допомогою, ви неодмінно почуєте (i не один раз) те, чому це вам має допомогти. В так званому „обгрунтуванні" дієвості впливу, буде окреслено певну структуру стосунків клієнта i так званого „консультанта", надано „свою легенду", іншими словами, теоретичне бачення, за допомогою якого пояснюеться ха­рактер механізму впливу. Особливий наголос буде зроблено на цінностях, на базі яких розгортається цей вплив.

М.Гуліна справедливо зауважує, що визначаючи концептуальні рамки консультування, слід виходити з трикомпонентної структури (Гулина М., 2001, с. 27):

Цінності

Концептуальна Процесуальна

модель модель

Рис. 1. Концептуальна рамка терапевтичної психологічної теорії (М. Гуліна).

В ідеалі каліфікований підхід повинен спиратися саме на цю взаємно пов'язану тріаду - концептуальна, процесуальна та ціннісна моделі консультування. Bci компоненти принципово нерозривні и однаково важливі. Bci вони повинні бути достатньо продуманими, вивіреними и добре відпрацьованими відповідно до конкретних завдань, які стоять перед фахівцем. Вказаної триедності варто дотримуватись, незважаючи на широкий спектр проблем чи схильність консультантів до еклектизму.

Потреба в наявності певних філософських підвалин декларується досліідниками багатьох прикладних областей психолопї. Консультування теж не може бути винятком. Тому кожен консультант повинен усвідомлювати, хто йому „дихає в потилицю" - майстри психоаналізу, нейролінгвістичні програмісти (НЛП) чи В.Мясіщев. Будь-яка психотерапевтична теорія має розроблені концептуальні засади, опис психотерапевтичного процесу i в cвoїx термінах приховано або відкрито містить ряд цінностей, котрі мають визначати життєву позицію та філософію консультанта. Механічно вихоплюючи лише техніки, ми зводимо сам процес до мантуляцпії. Приєднавшись до певної школи з уже сформованим психотерапевтичним досвідом, фахівець виграє відразу в кількох відношеннях.

Однак, якщо концептуальному i процесуальному моменту в програмах підготовки фахівця приділено певну увагу, то ціннісним аспектом консуль­тування у традиційній підготовці консультанта практично знехтувано. Він залишається на совісті самої людини, її світоглядних переконань та уявлень. Хоча в ньому, на наш погляд, міститься основний резерв внутрішньої готовності до професійної діяльності. Серед концептуальних цінностей, які повинні бути в індивідуальній моделі консультанта, чільне місце посідають конструктивні уявлення про людину та функціонування її психіки, цінності особистісного зростання та трансформації, компетентності в часі, прагнення до самовираження та самоактуалізації, самодостатності,зрілості, відкритості будь-яким переживанням, прийняття себе та навколишнього світу, спонтанність, автономність, здатність до вищих переживань та буттєвої любові, почуття екзистенційної свободи та причетності до соціуму, диференційованість та креативність.

Навіть маючи хорошу освіту, молодий фахівець переживе чимало складних емоцій, перш ніж усталиться саме його власна концептуальна модель консультування. Психолог з однаковим ycпixoм може стати прихильником якогось одного психотерапевтичного напрямку або, освоївши сутність психотерапевтичного процесу взагалі, використовувати в своїй роботі загальнотеоретичний підхід. Така скрупульозна, унікальна по своій cyтi робота, є основою професійного зростання, творчим пошуком особистості. Цей процес не може бути швидким i потребує достатніх знань та досвіду (див.: деякі положения з концептуальної моделі автора додаток № 6).

Запитання для caмоперевірки

1. Чи згодні ви з тим, що психолог-консультант повинен чітко усвідомлювати методологічні засади своєї практичної діяльності? Для чого і яким чином вони напрацъовуютъся?

2. Зяких частин складається концептуальна модель консультування?

3. Розкрийте зміст концептуальної, процесуальної та ціннісної моделі консультування ?

4. Яку структурну модель oco6ucmocmi обрали б ви для власної практичної роботи?

Домашнє завдания

1. Поновіть в пам 'яmi вашi знання з психології особистості. Що дає те чи інше бачення структури особистості психологу-консультанту? В яких випадках психологічних ускладнень ви скористалися б:

а) метафорами класичного психоаналізу;

б) бixeвiopaльнoю моделлю ocoбucmocmi;

в) юнгіанським баченням структури ocoбucmocmi;

г) адлеріанською моделлю розвитку ocoбucmocmi;

д) трансперсональным міфом; е )уявленням Морено...тощо?