1.Формулювання гіпотез.

Проблемна ситуація клієнта розкладається як математична задача з багатьма невідомими, котрі консультанту потрібно знайти та упорядку­вати. Процес аналогічний роботі вправного детектива, який вміє бути одночасно і чутливим, і розсудливим, щоб, з одного боку, не втратити жодної деталі („не затоптати місце злочину"), з іншого - зрозуміти психологію життя настільки, щоб найбільш достовірно визначити проблему, з якою до нього звернулися. Озброєний технологією ведення бесіди та чіткою концептуальною базою, психолог - консультант внутрішньо готовий і до першого, і до другого.

Розв'язання життєвої задачі починається з висування психологічних гіпотез.

В консультуванні є необхідність використовувати кілька типів припу­щень. Перший тип припущень реалізується тоді, коли консультант заповнює прогалини в мозаїчному тлі розповіді клієнта. Вони стимулюються відчуттям недомовленості, невизначеності, „білих плям" та невідповідностей, якими насичена розповідь. Це, скоріше, відновлення очевидного. Другий тип припущень охоплює психологічні гіпотези відносно змісту психологічних проблем клієнта, з якими потрібно працювати на цьому сеансі чи в консультативному процесі взагалі. Цей тип припущень провокується чіткістю аналітичної роботи та професійною інтуїцією. Третій тип гіпотез з'являється тоді, коли виникає необхідність пояснити причини труднощів клієнта, механізми їх виникнення та подальшого розвитку. їх якість визначається психологічною компетентністю консультанта, та його розумінням предмету дослідження - закономірностей функціонування психіки у всіх її проявах.

2. Перевірка гіпотез.

Перевірка гіпотез консолідує багатющий матеріал, котрий консультант не зобов'язаний достеменно повертати клієнту. Це інформація для службового вжитку. Вона допомагає просуватися далі, в глибину розуміння проблематики особистості

Головною вимогою щодо надання клієнтові зворотної психологічної інформації є її конструктивність. Тобто „віддзеркалити" потрібно лише те, що, як відчуває консультант, „буде працювати" на розвиток особистості.

3.Конфронтація.Узагальнюючи свої інсайти, консультант фільтрує інформацію так, щоб найкращим чином підвести клієнта до нового бачення ситуації. Момент формування нового погляду А.Айві називає концентруванням. В цей період консультант переходить від базових навичок уважного вислуховування до активного використання навичок впливу ( див.: 4, 5). Тепер він говорить частіше і найсильніше скеровує інтерв'ю. Більш відчутними стають директивність та конфронтація. Визначальним вмінням цього етапу є вміння інтерпретувати проблеми та труднощі клієнта на основі психології як науки та сократичний стиль ведення бесіди. Навіт передаючи своє бачення, консультант не має права перетворювати консу­льтацію в інструктаж чи повчання. Конфронтація, яка може виникнути в цьому місці інтерв'ю, повинна стосуватися суперечностей поглядів (ідей), а не людей.

4.Конфронтація.Психологічна інтерпретація необхідна для роз'яснення і корекції неконструктивної позиції клієнта відносно його проблем і труднощів. Часто інтерпретація використовується для реалізації інших робочих цілей консультації, наприклад, змінити локус скарги, створити необхідний настрій, добути той чи інший ресурс тощо. Вдала інтерпретація може стати квінтесенцією всієї консультативної бесіди, адже вона є поштовхом до внутрішньої роботи клієнта зі своїми проблемами. Але навіть блискучої інтерпретації буває замало для стимулювання змін на краще, тому консультант разом з клієнтом формулюють терапевтичне завдання і негайно приступають до його розв'язання.

Запитання для самоперевірки

1. Які завдання розв 'язуються у ході ідентифікації проблеми?

2. Як формулюються та перевіряються консультативні гіпотези? Наведіть конкретні приклади

3. Що таке психологічний діагноз? Чому питання встановлення психологічного діагнозу є дискурсивним саме для консультативної практики?

4. Чому концентрування та інтерпретація є переломними моментами консультативного процесу?

5. З якими формами психологічного інтерпретування ви зустрічалися в практиці та на сторінках психологічної літератури?

Практикум

Завдання 1." Формування психологічних гіпотез".

А) Перечитайте список симптомів з завдання „Аналіз симптомів", наведений вище, та побудуйте там, де це для вас здається можливим, кілька робочих гіпотез. Продумайте, як ви їх будете реалізувати в актуальній ситуації.

Б) Наведіть усно або прочитайте будь-який опис консультативної ситуації до моменту початку психотерапевтичної роботи. Проаналізуй­те його за наведеною нижче схемою. Сформулюйте гіпотези, які можна було б перевірити в кожному конкретному випадку.

Приклад консультативної розгортки:

Скарга: дівчина 25 років скаржиться на те, що ніяк не наважиться перейти жити до свого бойфренда, хоча є всі умови для цього. Самодіагноз: брак волі, страхи, самоїдство.

Проблема: хочу сказати батьку, але боюсь, що він не схвалить мого наміру Запит явний: як побудувати розмову з батьком?

Запит прихований: як вгодити батьку? Як зберегти увагу значущої людини (батька)?

Теми: взаємини з батьком, в сім "і, з бойфрендом, історія її життя останніх 3-5 років, травматичні переживання дитинства та юності, комплекси.

Симптоми: проблематичні стосунки дівчини з батьком, хоча батько дуже значуща фігура (з ним найбільш тісні стосунки в сім'ї, однакові захоплення та форми проведення вільного часу); дівчина часто ображається на нього, вважаючи, що він недооцінює та принижує її, прагне досягти його визнання будь-якою ціною, всі вчинки оцінює з його точки зору; часті вияви агресії у стосунках! близькими людьми, істерики, слабкі і оманливі соціальні контакти з іншими людьми, сильне розчарування в інших людях; не може знайти роботи „ до душі".

Основна гіпотеза: дівчина не усвідомлює, що вона не стільки прагне нових взаємин зі своїм партнером, скільки не може розв'язати стосунки з батьком („ Справді, коли ми разом з батьком, для мене не існує інших чоловіків, я прагну тільки його уваги і весь час думаю, як зробити щось так, щоб це його задовольнило, я не маю своєї волі, сліпо дотримуюсь того, що він вважає правильним і потрібним ")

Синдром непережитого комплексу Електри.

Діагноз: Труднощі юнацької сепарації.

Терапевтична робота: Техніка формування добре сформульованої цілі, психодраматична підготовка до наступної розмови з батьком, транзакційний аналіз та ін.

Заняття 8.Постановка та розв'язання терапевтичного завдання

Розв'язання проблеми за глибиною і обсягом опрацювання завжди повинно співвідноситись з

рівнем замовлення клієнта. С. Петрушин

. 1.Варіанти терапевтичного завдання. Цілі терапевтичної частини інтерв'ю переважно стосуються коригування та конструктивних трансформації, а це підвищує вимоги до роботи як консультанта, так і клієнта

Чітке усвідомлення завдання визначає успішність його розв'язання. Зазвичай психолог має справу з неоднозначними варіантами трактування поведінки людини та механізмів її психіки. Лоцманом в безкрайньому морі варіантів є сам клієнт. Терапевтичні завдання в консультуванні можуть бути розв'язані лише за його активної участі. Від того, наскільки він зуміє стати суб'єктом вирішення власних психологічних проблем, залежить результативність допомоги. Першим варіантом терапевтичного завдання є запит клієнта завдання в процесі консультування поступово уточнюється і змінюється. Остаточна зміна обов'язково узгоджується з клієнтом. Протягом консультації може бути кілька моментів уточнення та переформулювання терапевтичного завдання. Остаточна крапка у його виборі ставиться, як правило, після моменту інтерпретації, що символічно й поділяє консультацію на діагностичну і терапевтичну частини. Консультативне завдання вважається сформульованим лише тоді, коли воно визнано клієнтом.

2.Стратегічні умови уникнення помилок.Є певні стратегічні підказки, з урахуванням яких можна уникнути типових помилок

По-перше, терапевтичне завдання повинно бути спрямовано не на усунення психологічних проблем клієнта, а на їх прийняття, підтверд­ження права на існування, тобто скоріше на гармонійну асиміляцію, ніж на волюнтаристське протистояння реальності

По-друге, формулювання завдання здійснюється з урахуванням причин виникнення психологічних проблем, тому що на причини явищ можна вплинути більш ефективно, ніж на їх наслідки. Пошук причин суттєво ускладнює перебіг консультації, бо часто вони, як підводна частина айсберга, знаходяться за межею доступного. психологія має достатній арсенал засобів, щоб розв'язати біль­шість проблем. Так, деякі техніки психотерапії дозволяють мандрувати в особисту історію клієнта, щоб по-новому відредагувати найбільш травматичні її епізоди (Ф. Перлз, НЛП). Існує можливість маточного «повернення в часі» — ігрове відтворення значущих подій минулого життя клієнта з їх наступною корекцією, що сприяє зменшенню травматичного впливу чи руйнуванню патогенних причинно-наслідкових зв'язків (Я.Морено, 3. Морено, Д. Кіппер та ін). Цікавим є досвід вистежування проявів проблем через тілесні м'язові затиски (В.Райх, А.Лоуен та ін.), роботи з трансовим наведенням (М.Еріксон та ін.), експериментів зі зміненими станами свідомості людини (психоделічна терапія, техніка холодинаміки, холотропне дихання С.Грофа та ін.).

По-третє, не варто мати ілюзій щодо кардинальних змін особистості. Природу людини суттєво змінити не можна, навіть якщо вона — джерело серйозних проблем. Варто сприймати реалії буття і не планувати неможливого: наприклад, примирити подружжя, серйозно налаштоване на розлучення; „вселити" віру, любов і т. ін. Спроби розв'язувати задачу, що не має розв'язку, не просто марні, але й шкідливі, тому що клієнт, не одержуючи реальної допомоги, зневіриться в можливостях практичної психології. Час і зусилля консультанта буде витрачено даремно, а терапевтичне завдання, що має рішення, навіть не буде сформульовано.

Запитання для самоперевірки

1. В чому сутність терапевтичного етапу консультативної взаємодії?

2. Яку специфіку має формулювання терапевтичних завдань у консультативній практиці?

3. Що допомагає психологу-консультанту забезпечити розв'язання терапевтичного завдання?

4. Які реалії потрібно враховувати при постановці та розв'язанні терапевтичних завдань?

5. Як формується консультативна взаємодія на етапі завершення психологічної роботи?

Практикум

Завдання: „Формулювання психотерапевтичного завдання".

А) Проведіть спостереження за роботою досвідченого психолога-консультанта, визначте, які з відомих вам технік він застосовує спілкуванні з клієнтом. Опишіть їх якомога детальніше.

Б) В режимі групової роботи проаналізуйте кілька психологічн запитів, сформулюйте терапевтичні завдання та визначте техніки, які доцільно застосувати для їх розв 'язання.

.