2.Форми опору, за з.Фрейдом.

Фрейд вказував, що опір може випливати з різних джерел і мати безліч причин. Найчастіше проявляються п'ять форм опору:

• опір-витіснення імпульсів, згадок, відчуттів, щоб не зазнати повтор­ного травмування;

• опір-перенесення як боротьба з інфантильними імпульсами та створення ситуації заміщення з включенням консультанта в якості ідеалізованої фігури;

• опір - вторинна вигода: прагнення якнайдовше залишатися предметом турботи та опіки;

• ід-опір - опір інстинктивних імпульсів будь-яким змінам у способах їх прояву;

• опір Супер-его, що випливає з почуття провини або потреби в покаранні. Форм, яких може набувати опір, чимало, адже функціонально психоло­гічний захист є досить звичною інструментальною підструктурою психіки, такою ж необхідною, як здібності чи характер. Тому варто не забувати про неминучу його присутність при будь-якій роботі з психікою та вишукувати способи його подолання. Першою спробою обійти опір в історії психоте­рапії був гіпноз. З.Фрейд, щоб зламати опір, використовував інтерпретацію, В. Райх з тією ж метою працював над розпусканням м'язового панциря, С.Гроф впровадив холотропне дихання, Ф.Перлз заставляв "перебільшу­вати" - ампліфікувати, а М.Еріксон вдавався до наведення трансу.

3.Етапи роботи з опором.

Відповідно до психоаналітичних розробок, можна говорити про кілька етапів роботи з опором: 1) фаза розпізнавання (опір помічає поки що лише консультант); 2) фаза демонстрації (консультант, дочекавшись слушної миті, вказує на існування опору, не аналізуючи його змісту та джерел виникнення); 3) фаза прояснення важливих нюансів виникнення опору (якщо клієнт не хоче визнати свого опору, можна вдатися до конфронтації).

Істотним моментом є не стільки подолання опору (в багатьох випадках захист є доцільним і навіть необхідним, так само як закладена в проект опірність мосту є основним його достоїнством), а саме усвідомлення його психологічного механізму, бо зазвичай він виникає там, де проявляються слабкості его-захисної функції. Тільки, усвідомлюючи свій опір, людина зможе долати перешкоди і просуватися далі у своєму розвитку.

4. Робота з перенесенням і контр перенесенням.

Психологічна компетентність консультанта передбачає, що з проблемою трансферу та контртрансферу він теж знайомий не тільки теоретично, але й практично. Трансфер, або перенесення - це переміщення почуттів чи уявлень клієнта на психотерапевта та наділення його значущістю іншої людини, з якою він мав стосунки в минулому. Таким чином клієнт ставиться до терапевта як до об'єкта зі свого минулого, вимагаючи від нього специфічного ставлення. Наприклад, уже через кілька годин після нелегкого консультативного процесу клієнт телефонує консультанту, мотивуючи це своїм занепокоєнням тим, що погано працював на сесії. На питання, чому він так вважає, заявляє, що хвилюється через реакцію консультанта, бо той був явно не задоволений його роботою, і він це відчув. Така реакція клієнта вказує на перенесення і ставить перед необхідністю скрупульозного аналізу стосунків буквально на наступній зустрічі. Поки існує невизначеність, а клієнт перебуває в подібних афективних станах, прориву в його самоусвідомленні очікувати годі.

Секрети ефективного консультанта

Тільки розтотожнення з тінями минулого повертає людину до реальності.

Помилково думати, що лише консультант впливає на клієнта. Консуль­тативний діалог це інтенсивний процес взаємовпливу, взаємних змін у почуттях і досвіді. Якщо консультант не помічає впливу клієнта, він не розвивається. К.Юнг взагалі вважав, що психотерапевт виступає в ролі провідника у внутрішній світ особистості, тому клієнт не зможе "пройти далі", ніж пройшов сам консультант. В розширеному значенні трансфером позначають будь-яке емоційне ставлення, яке виникає в клієнта до консультанта. А контр-трансфером, відповідно, вважають емоції, які формуються у консультанта по відно­шенню до клієнта. З точки зору психоаналітиків опрацювання трансферних стосунків сприяє побудові хорошого робочого альянсу, а контр-трансфер може стати перешкодою в розгортанні психотерапевтичного процесу.

Трансферні стосунки не обов'язково мають форму інфантильних очікувань любові від значущих дорослих зі свого дитинства, як вказували психоаналітики. Вони, як писав К.Юнг, можуть набувати інших архетипіч-них форм, а саме: учитель-учень, майстер-підмайстер, рятівник-грішник, ведучий-ведений, просвітлений - той, що на шляху до просвітлення тощо. Якщо консультант не помічає роботи трансферу, то він працює наосліп, не усвідомлюючи, що робить. Невизначені стосунки чи неопрацьований безликий трансфер можуть призвести до негативних зрушень в особистості самого консультанта (див.: мана-особистість по К.Юнгу).

Запитання для самоперевірки

1. Які ознаки можуть свідчити про опір консультативному процесу?

2. Розкрийте механізм опірності в консультуванні. Наведіть приклади.

3. Які форми опору вам відомі?

4. Як потрібно працювати з опором?

5. Який алгоритм роботи має бути в консультанта щодо явищ перенесення та контрперенесення?

Практикум

Завдання 1. „Виявлення опору".

1. Група сідає в коло. Учасники перекидають один одному м'ячик, супровожуючи його будь-яким запитанням тому, кому адресується м 'яч. Учасник,котрий отримує м 'яч, повинен відповісти на питання не пізніше 3-5 секунд.За такої процедури може виникнути опір, який можна помітити, навчитисядіагностувати та аналізувати. Види опору можуть бути такими: людинагубить м'яч; просить повторити запитання; мовчить більше, ніж потрібно;кидає м 'яч без запитання; відповідає не на поставлене запитання, тощо

2. Виявити опір можна і в процесі рольової гри. Один з учасниківдіалогу має завдання приховати правду від іншого. А той її вивідує, небудучи повністю впевненим, що це неправда. Наприклад, дружина розмовляє з чоловіком з приводу того, що його бачили з іншою жінкою.

Група, слухаючи діалог, фіксує різні способи опору у „звинуваченого": шантаж образою на несправедливу підозру, „затикання" рота, спроби перевести розмову на іншу тему; контрзвинувачення тощо.

Завдання 2. „Робота з опором".

204

1. Ознайомтеся з різними стратегіями роботи з опором, наведеними в книзі Дж. Бюдженталя „Искусство психотерапевта " (СПб., 2001. -СІ77-185.)

2. В навчальній сесії з консультування спробуйте вичленувати патерни опору та попрацювати з ними, застосовуючи ту чи іншу вище названу стратегію.

Заняття 25.Інтервенція у консультування.

Звідки у людини береться здібність впливати на інших? Напевно, існує якась підсвідома схильність вірити і піддаватися впливу.

Р.Мей

Кожен психологічний підхід - це завжди варіант конструктивного гіпнозу.

С.Петрушин

1. Види і форми інтервенції.(Філіп Барнард.)

2.Навіювання як основа інтервенції.

Живучи в складі одного цілісного організму - людства, кожна людина не могла не виробити певні засоби, які б гарантували їй надійний зв'язок з праорганізмом. Таким засобом стала сугестія - змога впливати, та сугестив­ність - здатність піддаватися впливу інших, часто несвідомо і некритично сприймаючи навіяний зміст. В зв'язку з специфікою діяльності консультант не може не розуміти, що в основі його впливу теж лежить навіювання. Навіть тоді, коли він з клієнтом перебуває у відкритих довірчих стосунках, вже сама по собі консультативна зустріч задає рамку навіювання. Чому? Тому що всі люди тією чи іншою мірою піддаються соціальному навіюванню, а ті. які пеоеживають стрес чи дезадаптацію, як показують дослідження, ще більш схильні до навіювання, тобто стають суперсугестивними.

Так влаштована людська природа. Людина повсякчас шукає і боїться впливу іншої людини. Щоб гарно думати про свою самостійність, їй вигідніше не пам'ятати про навіювання. Люди скоріше зосереджуються на тому, що вони нібито впливають на інших тільки тоді, коли щось свідомо хочуть від них, коли кажуть про це чи діють у відповідності до своїх усвідомлених планів.

Говорячи про навіювання в консультуванні, ми взагалі не маємо на увазі гіпноз чи інші форми гіпнотичного впливу, які передбачають викорис­тання клієнта в іграх, де він стає безвільною маріонеткою. Однак консультант як психолог має знати, що соціальна сугестія (вплив людини на людину в соціальних контекстах), не менш могутня, ніж гіпнотичний вплив, а вкласти щось в свідомість іншого раціональним шляхом можна й без гіпнозу. К.Юнг попереджав психотерапевтів, що під час терапії потрібно слідкувати за тим, щоб клієнт залишався свідомим відносно того, що з ним відбувається, не слід утримувати його в стані слабкого і підкореного.

Рівень суб'єктивної готовності до соціального навіювання різний для кожного конкретного індивіда і залежить від ситуативних та особистісних факторів. Серед властивостей особистості, які сприяють підвищенню навіюваності, - невпевненість в собі, низька самооцінка, почуття власної неповноцінності (комплекси), покірність, тривожність, екстравертивність, підвищена емоційність, вразливість тощо. Як бачимо, саме такі якості притаманні людям, що переживають психологічні негаразди.

Навіювання діє через підсвідомість і присутнє у будь-якому акті спілку-вання. Потрібно завжди пам'ятати про сакраментальне „Не зашкодь!".

Р. Мей вважав, що консультант в процесі психотерапії неминуче викори­стовує ту чи іншу форму назіювання. В трансформації особистості, на думку Р.Мея, якраз і діє „закваска" навіювання. Завдяки емпатійному зв'язку відбу­вається ототожнення клієнта з позитивною волею психотерапевта, при цьому клієнт отримує від нього додаткові сили для подолання свого негативно спрямо­ваного волевиявлення і вчиться проявляти свою волю позитивно і конструк­тивно. Згідно з концепцією Р.Мея психотерапевт дає клієнту „заряд мужності".

Навіювання може використовуватися і з діагностичною метою. Адже ніхто, крім клієнта, не може відчувати, яким для нього має бути вихід з проблеми. В раціональній сфері це знання шукати даремно, тому необхідно апелювати до несвідомого. А несвідоме „до останнього" береже таємницю не тільки від консультанта, але й від самої людини. В таких умовах у пригоді стають засоби, в основі яких лежать механізми трасового наведення. Саме вони дозволяють навіюванню почати взаємодіяти з уже сформованою в підсвідомості тенденцією і відкрити її клієнтові. Наводячи якомога більше варіантів конструктивного позбавлення від проблеми, консультант намагається спонукати підсвідомість саму здійснити вибір. Таким чином клієнт отримує „свій" варіант розв'язку проблеми, досягає більшої цілісності свого „Я".

Навіювання є особливо корисним в тих ситуаціях, коли за відсутності потенцій для більш глибоких змін ефект консультування досягається завдяки формуванню у клієнта переконання, що результат неминуче буде. В побуті інколи вважають, що вселяти надію і оптимізм є пустопорожнім заняттям, однак чітко сформований намір, віра в позитивні зміни скоріше стають точкою відліку для початку реальних об'єктивних змін, ніж депресія і відчай. К.Юнг, щоправда, вважав таку роботу більше виховною, ніж психологічною. Та як би ми не трактували ці процеси, навіювання було, є і буде присутнім в спілкуванні, і є сенс розуміти, що відбувається між консультантом і клієнтом, більш професійно, ніж, можливо, це розуміє клієнт.

Запитання для самоперевірки

1. Яку роль в консультуванні відіграє навіювання? Чому люди, переживаючи психологічні негаразди, піддаються навіюванню краще, ніж звичайно?

2. За яких умов використання навіювання в консультативному процесі буде конструктивним?

3. Порівняйте точки зору К.Юнга і Р.Мея на навіювання психотерапевтичному процесі.

4. Які техніки психотерапевтичної роботи базуються на викорис- танні сугестії?

Практикум

Завдання 1. „ Вплив на підсвідомість".

Контактуючи з людиною, усвідомте вашого партнера по спілкуваннн як істоту, яка скчадається як мінімум з двох субособистостей (частин). Одна субособистість відображає свідомий компонент психіки, завдяк якому людина аналізує ситуацію та протистоїть їй, друга - підсвідоме не переобтяжене страхами і спрямоване на творчі зміни і вдосконалення. В розмові апелюйте до підсвідомої частини як більш спонтанної і вільної.

Скористайтеся моделлю, яку можна застосувати в різних контек­стах спілкування.

Свідомість Ваша свідомість:	Перехід	Підсвідомість Ваша підсвідомість:
прислухається до того, що я кажу	і	може заглибитись в себе (досягти в собі будь-якого глибинного рівня)
може бути зосереджена на тій чи іншій думці	в той час, як	може використовувати глибинний досвід позитивних переживань
стурбована тим, що відбува­ється в теперішній момент	по мірі того, як	відкриває для себе потенційну користь ситуації, що склалася

Наприклад, при роботі з клієнтом, який проявляє напруження і виражений опір, можна сказати:

„Ваша свідомість в цей час перебуває в напруженні і дещо негативно оцінює те, що відбувається, але ваша підсвідомість як найбільш творча частина особистості сприймає ту інформацію, яку ми зараз обговорюємо, і охоче засвоює все, що сприяє внутрішньому глибинному розслабленню організму".

Через деякий час можна помітити, як клієнт займе більш гнучку позицію і розслабиться.

Цей прийом називається дисоціацією свідомого і несвідомого. Засто­совуючи таку дисоціацію, зовсім не обов 'язково виділяти словами: „ Ваша свідомість " і „Ваша підсвідомість ". Важливо діяти за принципом і демо­нструвати впевненість в тому, що є сенс чекати відповіді саме від тієї частини особистості людини, котра здатна вступити в творчу взаємодію

Заняття 26. Психологічна інформація як чинник впливу

Якщо ти не знаєш, куди плисти, жоден вітер не буде тобі попутним.

Американське прислів 'я