1.Взаємозв’язок між переживанням, інтнлнктом і усвідомленням.

Більшість психологів-консультантів дотримуються думки, що основні трансформації точок зору на проблему клієнта відбуваються в площині переживань. Чому це так? Є принаймні кілька аргументів, на які не можна не зважати. Перший аргумент полягає в тому, що в основі розвитку взагалі і будь-яких змін в житті людини зокрема лежить процес усвідомлення. Саме він є основою для формування мотивації змін, підключення вольової сфери. Д.Бюдженталь пропонує шкалу, котра описує якісні критерії 13 рівнів усвідомлення клієнтом своєї проблеми і вважає, що саме усвідомлення визначає успішність взаємодії та трансформацій.

Усвідомлення того, що відбувається, має велику рушійну силу і буквально означає "бути в ладу з дійсністю". Діалектично воно виражено двома різними функціями. З одного боку, це розширення знання (ментальна функція), з іншого - це переживання цього знання з рівня своєї людської сутності (етичність, моральність, духовність). Тільки завдяки другій функції, тобто емоційному відреагуванню (почуттям) ментальне знання стає досвідом, інакше воно мертве, швидко витісняється забувається або й зовсім не помічається людиною. Обмеження клієнтів полягають у тому, що з якихось міркувань або внаслідок пережитих травм він відмовляється (не здатний) усвідомлювати реальність такою, якою вона є, а підміняє її більш зручними для себе ілюзіями. Фізично а ментально він придушує один або й обидва аспекти усвідомлення, що призводить до атрофії цього процесу. Отримання нових знань саме по собі не змінює людину. Подолати бар'єр ілюзій можна, лише переживаючи нове знання в контексті реальності, тобто через почуття.

Усвідомлення базується на почуттях, але проявляється через інтелект.

Подібна установка консультанта доречна ще й тому, що інтелектуальне освоєння дійсності не є вичерпним. Мала дитина не має розвинутого інтелекту, однак адекватно пристосована і може бути досить гармонійною оточенню. Чому? Тому що енергія для життя черпається з глибин несвідомого. В якомусь сенсі інтелект є надбудовою для вдосконалення, але й без нього жива система добре вписана в навколишній світ. Однак з плином життя доросла людина все більше покладається на свій інтелект, хоча глибинна неусвідомлена мотивація визначає її вчинки не менше, ніж у дитинстві. Яким чином? Через емоційну сферу, завдяки якій з'являються відчуття комфорту, насолоди, повноти життя чи страждання. Саме вони зумовлюють подальші вчинки, тому заслуговують на увагу більше, ніж мисленнєві структури, які з'являються власне для виправдання того, що відбулося.

І ще один аргумент: лівопівкульна діяльність мозку для людини відкрита (усвідомлюється) більше, ніж правопівкульна. Часто можна отримати повний звіт про те, що думає людина, і при цьому констатувати її цілковиту некомпетентність у тому, що вона почуває. Чому так склалося? Насамперед тому, що лівопівкульна діяльність є здебільшого інтеріоризованою, тобто освоєною в процесі онтогенезу. її розвиток контролювали вихователі дитини - пояснювали, переконували, наставляли, і більшість операцій, які виконуються лівою півкулею, засвоїлись свідомо. Людина знає, як вона діє, як це потрібно робити і що з цього приводу варто думати. Однак, зосереджуючись на чомусь, ми мало помічаємо сам інструмент, який нам дозволяє це зробити, тобто базові психічні механізми. Беручи початок у несвідомому дитинстві, вони часто так і залишаються мало усвідомленими: людині притаманно думати про світ, а не про свої реакції на нього.