2.Рівні вираження почуттів.

В гештальт-терапії говорять про чотири рівні виразу почуттів: блокований, заборонений, ексгібіціоністський і спонтанний. Блоковані і заборонені почуття - це почуття, які не виходять назовні через те, що або спонука залишається непоміченою, або прояв почуття стримується, хоча людина і відчуває необхідність виразити себе. Ексгібіціонізм - це спосіб виразу почуттів, які погано пристосовані до реальної системи поведінки людини. Лише спонтанний вияв емоцій дає відчуття природи цілісності і пластичності.

Відсторонення від своїх емоцій стає можливим тоді, коли консультант переключає клієнта з процесу продукування емоцій на спостереження за ними, тобто переводить його в третю позицію (див.: 5.2.3), в режим аналізу. Найчастіше консультант пропонує дослідити, як і коли з'явилася та інша емоція, як вона розвивається, які відчуття викликає, хто ще робить чи переживає і т.д. Добре поставити кілька запитань. Наприкл таку тріаду: „Коли це відбувається, що ви про це думаєте?... Коли ви це думаєте, що ви відчуваєте?... Коли відчуваєте це, що вам хоч робити? (Як ви себе поводите?)". Або: „Що дає таке переживання чи ідея? Що вона допомагає робити? Яким вона допомагає бути? вторинну вигоду несе?".

Емоції провокуються не тільки ззовні, але й зсередини, т несвідомим, наприклад, комплексом (див.: 4.3). Комплекс починає д^: завжди, коли з'являється небезпека, що асоціюється з першопричино витіснення. Квант витісненої енергії розряджається в реальності у вис проекції, але відповідно не до актуальної дійсності, а до того, як суб'е побачив реальність колись, у момент травми, тобто до ядерно переживання. Прихований спогад завжди проектує в зовнішній с травматичну напругу. Роль терапії та консультування полягає в тому, щ усунути з психіки людини моменти витіснення, оскільки во позбавляють свідоме „Я" рішучості і жорстко регулюють її поведінку.

3.Схеми трансформації емоцій.

Будь-який поведінковий акт чи переживання людини має нашарування базового психологічного конфлікту чи комплексу. В езотериці взагалі вважають, що істинна свобода людини вимірюється тим, наскільки вона звільнилася від тиску особистої історії. Тому майже всі психотерапевтичні напрями пропонують свої способи ревізувати історію особистості і, по можливості, внести необхідні корективи.

Яким чином це зробити? Можна використати таку стратегію роботи з ядерними переживаннями:

• зафіксувати прояв реальних "живих" емоцій;

• „прочитати" те, що стоїть за виразними емоційними проявами;

• мандрувати „до джерел", травматичного першопереживання, моменту виникнення емоційної фіксації чи народження комплексу;

•' відреагувати першосцену та підключити до неї нові, більш зрілі емоційні переживання;

• перевірити якість та екологічність нового стану.

Цю загальну схему кожен консультант відповідно до власної підго­товки та технічної майстерності реалізує по-своєму. За нею працюють, проводячи психодраматичну гру чи переоцінне співконсультування, вистежуючи особисту історію в НЛП чи формуючи консультативний вплив у позитивній та інших напрямах психотерапії. До речі, в деяких напрямах, таких як гештальт-терапія або нейро-лінгвістичне програмуван­ня, розроблено ефективні техніки, за допомогою яких в умовах дефіциту часу працюють виключно з „тут і тепер"- проявленими емоціями, зали­шаючи поза увагою деталі конкретних ситуацій, виділяючи основний конфлікт „в чистому вигляді", в його безвідносній базовій сформованості. У викладеній вище схемі роботи найбільш важливим є момент трансформації, переробки емоцій. Змінити емоцію можна різними способами. Наприклад,

1) створюючи умови для її повного і безборонного розвитку (дати відреагувати почуття до кінця), доки не зміниться знак або якість емоції. 2) або ж, підключаючи нові ресурсні можливості, які допомагають справитись з провокатором емоцій (на жаль, людина в минулому була не настільки компетентною, щоб самостійно їх в собі відкрити). 3) Можна відіграти емоції засобами гештальт-терапії або 4) розрядити, каналізувати емоції, пропускаючи їх у соціально допустиме русло (наприклад, вилити свій гнів на маріонетку чи навчившись любити рідних, не творячи з них „кумирів"). 5) Ще один варіант: за допомогою інсайту замінити мисленнєву структуру (переконання, ідеали тощо), яка служила психологічним обмеженням і викликала страждання. 6) Часто інтенсивність емоції знижується лише тому, що емоційний стан набув підтримки, а людина - відчуття, що її зрозуміли, що в її переживанні хтось поряд з нею. Узагальнюючи наведене вище, ще раз нагадаємо, що обов'язковою умовою для роботи з емоціями є діалогічність - присутність іншої людини. Ось чому самоаналіз у роботі з емоціями є малоефективним.

7) Ефективним способом трансформації емоційного блоку с моделювання конкретних відчуттів, що його супроводжують. Адже певний емоційний стан викликається певною конфігурацією сенсорних відчуттів (нейролсгічні процеси), які визначаються якостями подій та предметів у певний момент часу. На об'єктивні речі впливати важко, а от на їх сприйняття вплинути можна. В НЛП радять впливати саме на аспекти або модальності сприйняття, тобто змінювати певні сенсорні характеристики, які формують образ (див.: додаток №4).

Образи виникають, як відомо, завдяки зору, слуху, кінестетичним відчуттям, нюху та смаку. Тому й міняти доводиться саме характеристики образів, що з'являються за допомогою цих сенсорних каналів. Наприклад, коли образ чорної великої собаки, який стоїть перед очима після травматичного переживання, викликає такі ж за силою емоції, як це було в реальній ситуації, то, змінивши в уявленні формат (величина, відстань, яскравість та ін.) картинки, колір собаки тощо, можна досягти зменшення (або й зникнення) тих переживань, які раніше блокували людину, реально з'являючись при відтворенні образу. Тому, щоб позбавитись від певної емоції, потрібно ввійти в неї, тобто ще раз викликати відчуття цього переживання (а зрозуміти, що саме на нас впливає, можна, зачепивши в розповіді ланцюг асоціацій), якомога детальніше „намалювати" в уяві відповідну картинку та змінити її, змінюючи певні параметри сенсорних модальностей. Змінювати параметри картинки потрібно таким чином, щоб нівелювати руйнівний вплив. В першу чергу змінюємо параметри, які збурюють небажані емоції, та додаємо ті параметри, які сприяють появі ресурсних станів („важке" на „легке", „темне" на „світле", „різке" на більш „приємне" і т.д.).

8) Описаний вище принцип роботи з емоціями застосовується і в тихьвипадках, коли емоції стали основою невротичного розладу, перетворившись на нав'язливі. За таких ситуацій особливу користь маємо, використовуючи такі відомі техніки як „буквальний рефреймінг", „переписування невдач" (НЛП), „десенсибілізації завдяки рухам очей" (Ф.Шапіро) та ін.

Щоб детально висвітлити питання про емоції та роботу з ними в консуль­тативній практиці, потрібно написати не одну книгу. Вони є, як підкреслено

вище, джерелом актавності та організатором людської поведінки і, без сумніву, головними героями будь-якого життя, а відтак і консультативного процесу.

Запитання для самоперевірки

1. Як розшифрувати справжню сутність емоційної реакції?

2. Як провокуються емоційні реакції та які способи роботи з ними ви знаєте?

3. Яка стратегія роботи з ядерними переживаннями найчастіше використо­вується в консультуванні? Які техніки коригування ядерних переживань ви знаєте?

4.Як при допомозі трансформації емоцій зменшити їх руйнівний вплив?

Заняття 17. Перехід до переживань та відчуттів

Люди лише тому вважають себе вільними, що свої вчинки вони усвідомлюють, а причин, що їх викликають, не знають.

Б. Спіноза