3. Відновлення пропусків та заповнення прогалин у мовленні

Своєю реакцією терапевт впливає не тільки на те, що клієнт вербально висловив, але й на процес сприйняття.

Ю.Джендлін

Повний і гарно сформований опис містить інформацію про те, що саме відбувається (процес), хто це робить, коли і як. В ньому правильно визначено причини та обставини. Крім того для потреб консультування дуже важливою є інформація про зв'язок мовлення клієнта з його переживаннями. Однак мовлення людини часто відхиляється від повного опису. Щоб відновити прогалини в зборі інформації використовується кілька способів роботи з пропусками:

• вилучення

• узагальнення

1. Вилучення.

Під категорію вилучень підпадають випадки, коли людина пропускає певні частини речення, залишаючи щось недомовленим. Користуючись контекстом чи власним досвідом, пересічний слухач самостійно реставрує прогалини, вкладаючи свої думки в уста співрозмовника. Та консультант повинен не пропустити такі місця і максимально відновити втрачене. Полегшити вирішення цього завдання допоможе конкретна схема роботи:

завдання допоможе конкретна схема роботи:

1.1. Прості вилучення, або післядієслівні пустоти - лінгвістичні структури, для яких характерна відсутність інформації після дієслова про місце, час і учасників даного процесу. Щоб відновити відсутній матеріал метамодель містить запитання :

„Що? чого? " - Об'єкти

„Хто? кого? кому?" - Суб'єкти

„Коли? «Де?"

• Час - Місце

Наприклад:

-Я не розумію. - Реакція: "Чого Ви не розумієте?", „Кого ви не розумієте? ", „Коли ви відчули, що не розумієте? ", „А коли почали розуміти? ".

- Я боюсь. - Реакція: "Чого або кого Ви боїтесь?".

-Я хочу сказати.-Реакція: „Кому?", „Що?", „Коли?", „Де?", „В який спосіб?" та ін.

- Він мені не подобається. - Реакція: „Що саме вам в ньому не подобається?" У випадку вилучень за допомогою запитань "Що саме?", "Як саме?" можна встановити репрезентативну систему, котру використовує клієнт. Наприклад: Я не розумію. - Реакція: „Як саме ви не розумієте?" - Ну, мені неясно... (візуально).

1.2. „Неконкретні" прикметники - це слова, які вказують на значущі якості предмета або суб'єкта неявно, без потрібної для розуміння конкретності. Порівняйте: „конкретні" прикметники - синій, солодки квадратний та ін.; „неконкретні" - чудовий, смачний, ефективний достойний, вигідний. „Неконкретні" прикметники ніби запрошують дискусії, щоб виявити, які саме критерії, властивості, якості має на; співрозмовник. Запитання метамоделі:

„Який? яка? яке конкретно?", „Який саме?"

Наприклад:

- Я пропоную йому кращий варіант. - Реакція: "Кращий чим?", „Кращий, ніж що?" „Що ви маєте на увазі, коли говорите „кращий"?", „В чому переваги запропош варіанту?".

• Я маю іншу точку зору. - Реакція: "Іншу - це яку конкретно?".

• Це невигідна пропозиція.-Реакція: "Невигідна-в чому?", „Що значить невигідна?".

1.3. Пропуски в порівняннях - це вилучення прикметників прислівників, що формують порівняння. В зв'язку з пропуском не говориться про те, з чим (або з ким) порівнюють, тобто вилучаєть інформація про підґрунтя порівняння, сутність критерію та автор критерію, за яким проведено порівняння.

а) Підґрунтя порівняння. Якщо мета полягає в тому, щоб встанови з чим (ким ) здійснюється порівняння, то запитання такі:

„В порівнянні з чим? З ким?" Наприклад:

- Він вважає себе розумнішим. - Реакція: „Розумнішим за кого? В чому?".

- Звичайно, все було пристойно. - Реакція: „В порівнянні з чим? ", „Пристой» - як? ".

- Подруга діяла ефективніше. - Реакція: „Ефективніше за кого? Ят чином? ".

б) Еталон. Якщо мета полягає в тому, щоб виявити еталон (критерій) порівняння, тобто основу для порівняння, запитання такі:

„На основі чого?" „ За яким критерієм?" „Що підтверджує сказане?" Наприклад:

- Все закінчилося б краще, якби він там був. - Реакція: „Що дає вам право так думати? ".

- Знання іноземної мови все вирішило. - Реакція: „ Чим це підтверджується? ".

- Я потрапила в незручне становище. - Реакція: „ Згідно з якими критеріями ви так вважаєте? ", „За якими критеріями ви так оцінюєте своє становище?".

в) Автор критерію. Якщо мета полягає в тому, щоб встановити авторство, того, хто запропонував еталон, критерій, то запитання таке:

„Чия це думка?"

Наприклад:

- В житті жінки більш практичні. - Реакція: „Хто це сказав? ". -Мама любить дитину більше, ніж тато. Реакція: „Хто це визначав? "