1.Сутність конфронтації.

Так склалося, що вживання слова „конфронтація" наштовхує слухача на думку про протистояння, непримиренність, ворожість (ще б пак: „фронт проти фронту!"). Однак, подивившись в словник іншомовних слів, диву­єшся, бо виявляється, що слово „конфронтація" складається з префікса ко-, кон-, що означає „спільність, сумісність, об'єднання", та кореня „фронт", що в перекладі з французької (а глибше - латині) означає „лоб, чоло, чільна сторона". Тобто буквально - „об'єднання лобами, позиція лицем до лиця". Саме з такого розуміння виходять в консультуванні, повністю нівелюючи негативне нашарування ворожості, яке можливо вкладається в значення цього поняття.

Конфронтація - це вміння психолога піддати сумніву, не погодитися з тим, що говорить клієнт, але так, щоб не викликати захисної реакції або розриву комунікації. За допомогою конфронтації клієнт отримує вказівку на суперечності у взаєминах, власних думках чи вчинках. Техніка дозволяє вводити психотравмуючу інформацію в свідомість, переслідуючи інтереси клієнта і не руйнуючи стосунків. В жодному разі конфронтація не означає непримиренного ставлення до самої особистості чи заперечення її права на власну точку зору. Стикаються не люди, цінності чи світогляди, а точки зору на досить конкретні речі, події, факти при реальному праві на співіснування будь-якого їх трактування.

Специфіка техніки конфронтації в консультуванні полягає в тому, щоб дипломатично звернути увагу клієнта на розбіжності між змістом сказаного і вчиненого ним, тобто того, що відбувається „тут і тепер". Конфронту­ючи, консультант може висловити своє невдоволення перебігом консуль­тативного процесу, покритикувати особистісну позицію клієнта з тим, щоб нівелювати механізми маніпулювання і захисту, досягти виконання добровільно взятих клієнтом зобов'язань.

Найбільш доречною в консультуванні є конфронтація з тим, яким себе бачив клієнт напередодні приходу до психолога, і тим, яким він зараз постає в своїх же очах внаслідок віддзеркалення під час консультатив- ного контакту. Таким чином, клієнту доводиться розв'язувати внутрішній конфлікт і конфронтувати з самим собою.

Конфронтувати - це вести бесіду відкрито, виявляти змішані повідом­лення, суперечності у вербальній та невербальній поведінці, звертати увагу на розходження, неузгодженість, інконгруентність (див.: 5.1.2). Наприк­лад: "Ви постійно говорите про те, що ви сором'язливі і нерішучі, та під час бесіди я бачу перед собою людину відкриту, енергійну, рішучу, котра досягає того, чого хоче"; „Ви дуже страждаєте від холодності, яка виникла в стосунках з сином. Він чинить опір вашій опіці, не впускає в свої справи. Однак що змінилося за останніх 15 років? Лише одне - йому виповнилося ЗО років. Я не зауважила розвитку у ваших стосунках. А ви?"

Конфронтація як технічний прийом показана в застосуванні тільки при наявності хорошого емоційного контакту між консультантом і клієнтом.

2. Доцільність конфронтації.

У психотерапії до конфронтації, як правило, вдаються тоді, коли клієнта потрібно поставити перед фактом існування амбівалентних або неусвідомлених ним установок, стосунків чи стереотипів поведінки з метою їх усвідомлення та опрацювання. Конфронтація реалізується як у прямій, жорсткій, вербальній формі, так і в прихованій - з використанням психотерапевтичних метафор та невербальних прийомів.

Мистецтво консультанта полягає в здатності помітити суперечності та розв'язати їх через конфронтацію. Деякі консультанти свідомо уникають жорсткої конфронтації, вважаючи недопустимим гострі хірургічні інтер­венції. Однак така позиція ставить під загрозу радикальні зміни, які можливі лише при достатньому внутрішньому напруженні.

Необхідність в конфронтації виникає досить часто. Здебільшого такого протистояння потребують особи з істероїдними рисами та яскраво вираженими проективними механізмами захисту. При вираженому захисті варто йти по шляху відтворення цілісності афективно-інтелектуального комплексу. Це дає змогу винести конфліктогенний зміст з простору індивідуальної психіки клієнта в простір терапевтичної системи „терапевт - клієнт".

Запитання для самоперевірки

1. Що таке конфронтація?

2. Яку специфіка має застосування конфронтаційних технік у консультативному процесі?

3. В яких випадках використання конфронтаційних технік є найбільш доречним? Практикум

Завдання №1. „Конфронтація".

1. Проаналізуйте кілька описів психотерапевтичної взаємодії. Встановіть, з чим саме конфронтують клієнта у кожному конкретному випадку.

2. Під час рольової гри „Консультативне інтерв'ю" створіть ситуацію конфронтації з клієнтом.

Заняття 24.Робота з опором та переносом

Хто зберігатиме душу свою, той погубить її; а хто погубить її, той оживить її.

Євангеліє від Луки, 17:33

Опір є природне блокування прогресу консуль­тування і підлягає врегулюванню.

Е. Шостором