- •Е. Хейч
- •1. Специфіка практичної психологічної допомоги
- •1.1.Сутність психологічного консультування
- •1.1.1. Індивідуальне консультування як вид діяльності
- •1.1.2. Філософія консультування
- •1.1.3. Теоретичні засади консультування
- •1.1.4. Механізми психологічного впливу в консультативній роботі
- •1.1.5. Моделі консультативної допомоги.
- •1.1.6. Професійна позиція консультанта
- •1.1.7. Етичні аспекти консультативної діяльності
- •2. Методичні настанови консультування
- •2.1.2. Клієнт психолога-консультанта
- •2.1.3. Особистість консультанта як інструмент впливу
- •2.1..4. Консультативні взаємини: правило трьох
- •2.1.5. Принципи надання психологічної допомоги особистості
- •1.Знайомство
- •2.Технічна сторона налагодження взаємодії
- •1.Скарга
- •2.Самодіагноз
- •3.Проблема
- •4.Запит
- •1.Аналіз симптомів.
- •2.Аналіз синдромів.
- •1.Формулювання гіпотез.
- •2. Перевірка гіпотез.
- •Тема 2. Технологія консультативної взаємодії.
- •1.Встановлення рапорту.
- •2. Підстройка: фокус уваги та калібрування
- •3. Сутність підстройки
- •Тема3.Засоби особистісної презентації та робота з ними
- •1. Завдання упорядкування мовлення клієнта..Правила ф.Перлза.
- •2. Метамодель комунікації
- •3. Відновлення пропусків та заповнення прогалин у мовленні
- •1. Вилучення.
- •2. Узагальнення.
- •4.Визначення обмежень суб'єктивного простору клієнта
- •5.Виправлення семантично помилкових формулювань
- •1.Фізична симптоматика як пролонгована комунікація між людиною і світом.
- •2. Фактори, що провокують психосоматику.
- •3.Етапи діалогу з психосоматиком.
- •1.Комунікація з несвідомим
- •2.Об’ємний підхід для активізації несвідомого.
- •3.Корекція несвідомих комплексів і афектів.
- •1.Психотерапевтичні техніки, що спираються на образне мислення людини.
- •2.Функції метафори у консультативному процесі.
- •1.Стереотипність емоційних та поведінкових реакцій.
- •2.Рівні вираження почуттів.
- •3.Схеми трансформації емоцій.
- •1.Взаємозв’язок між переживанням, інтнлнктом і усвідомленням.
- •2.Метафорична модель логічних рівнів свідомості.
- •3.Індивідуальний ступінь доступності рівнів свідомості.
- •2.Консультативне завдання підвищення зрілості духовної сфери особистості.
- •3. Робота з життєвими пресу позиції особистості.
- •Тема 4. .Засоби впливу на клієнта.
- •2.Види інтерпретацій
- •1.Сутність конфронтації.
- •2. Доцільність конфронтації.
- •1.Стратегії подолання опору.
- •2.Форми опору, за з.Фрейдом.
- •3.Етапи роботи з опором.
- •1. Когнітивний аспект консультативної роботи.
- •2. Директиви у консультуванні.
- •3.Роль, форми і доцільність порад у консультуванні.
- •1.Етапи прийняття рішення.
- •2. Перевірка на екологічність прийнятих рішень.
- •1. Інсайт
- •1. Позиції віддзеркалення
- •2..Директиви
- •1. Переформування, або рефреймінг
- •2.Актуалізація ресурсів людини
- •3. Арсенал психотехнологій та еклектизм як свобода вибору
- •4. Психологічне консультування як саморозвиток.
- •1 Етап. Аналіз змісту скарги клієнта:
- •2 Етап. Аналіз психологічної ситуації:
- •3 Етап. Аналіз психологічних проблем:
- •4 Етап. Формулювання консультативного завдання:
- •5 Етап. Розв'язання консультативного завдання:
1.Стратегії подолання опору.
Опір, за З.Фрейдом, - це сила, що створює бар'єр несвідомому на шляху до свідомості. Він виникає як спроба уразливої людини уберегти себе від психологічного болю (того, що вона хотіла б приховати від себе), і долається за допомогою опрацювання та інтерпретацій.
Опір в консультуванні, як і в психотерапії, - не таке вже й рідкісне явище. Класичними ознаками опору є запізнення, забування, заяви про те, що нічого вартого уваги не спадає на думку. Часто опір виражається в раціональності суджень та відсутності афективних переживань, в атмосфері нудьги та низькій енергетизованості зустрічі, в непродуктивному мовчанні, або в повній згоді, в уникненні обговорення важливих тем і переживань, в неясному формулюванні своїх симптомів, в зведенні на жарт серйозних моментів бесіди.
Не становлять винятку ситуації, в яких спрацьовують психологічні захисти клієнта: він забуває, „пропускає мимо вух" чи не помічає в розмові того, що є для нього травматичним, перебиває, вступає в суперечку, не погоджується з тим чи іншим положенням, відходить від теми розмови, пропонує для обговорення те, що прямо від нього не залежить, подає ситуацію як проблемну для когось (рідних, близьких), але заперечує свою роль в її ескалації тощо.
Загалом такі випадки не шкодять розгортанню консультативного процесу, однак створюють прецедент роботи з опором, який вимагає від консультанта певного рівня професійності. Помітивши подібні прояви, важливо відразу показати, що в людини є мало усвідомлені нею внутрішні сили, які протидіють розгортанню процесу.
Ознаки опору служать корисними вказівками, що виявляють теми, до яких особистість є чутливою, проблеми загального прогресу консультування.
Серед консультативних стратегій подолання опору можна виділити такі:
концентрація уваги: віддзеркалення консультантом реакцій клієнта таким чином, щоб він помітив і прояснив те, що відбувається. Наприклад: „ Ви знову почуваєте себе зніяковіло", „Ви помітили, що ще раз змінили тему?", „Ну ось, ми знову відхилилися від внутрішньої роботи";
підсилення: загострення деяких моментів так, щоб показати їх абсурдність або шкідливість;
знехтування: психолог, помітивши опір клієнта, переключає його увагу на інші питання, щоб не втрачати темпу і контакту, накопичити достатньо аргументів для переконливої демонстрації опору та роботи з ним;
роз'яснення ефектів опору: клієнт помічає свій опір, але консультант поки що вказує лише на безпосередній ефект, що обмежується даним моментом, наприклад, втрата глибини емоційного переживання в умовах неможливості говорити про мотиви цього явища;
роз'яснення не випадковості опору: коли клієнт пересвідчиться в наявності опору, можна перейти до пояснення, наприклад, показати, що це не просто погана мовленнєва звичка, а вмотивована дія;
демонстрація альтернатив типовим патернам поведінки: наприклад, клієнтці, у якої зніяковіння блокувало самозаглиблення, рекомендують затриматись на зніяковінні, побути в ньому, в такий спосіб добиваючись ефекту самозаглиблення;
- роз'яснення функцій опору - аргументація користі, яку приносить опір;
вивільнення і переміщення: зрозумівши цінність набутого досвіду, клієнт починає відкривати в собі нові блоки;
розуміння глибинної цілі опору: сприймаючи в ході роботи опір як частину себе, клієнт набуває здатності бачити свої вибори (Бюдженталь Дж., 2001.-С. 177-185).