- •Е. Хейч
- •1. Специфіка практичної психологічної допомоги
- •1.1.Сутність психологічного консультування
- •1.1.1. Індивідуальне консультування як вид діяльності
- •1.1.2. Філософія консультування
- •1.1.3. Теоретичні засади консультування
- •1.1.4. Механізми психологічного впливу в консультативній роботі
- •1.1.5. Моделі консультативної допомоги.
- •1.1.6. Професійна позиція консультанта
- •1.1.7. Етичні аспекти консультативної діяльності
- •2. Методичні настанови консультування
- •2.1.2. Клієнт психолога-консультанта
- •2.1.3. Особистість консультанта як інструмент впливу
- •2.1..4. Консультативні взаємини: правило трьох
- •2.1.5. Принципи надання психологічної допомоги особистості
- •1.Знайомство
- •2.Технічна сторона налагодження взаємодії
- •1.Скарга
- •2.Самодіагноз
- •3.Проблема
- •4.Запит
- •1.Аналіз симптомів.
- •2.Аналіз синдромів.
- •1.Формулювання гіпотез.
- •2. Перевірка гіпотез.
- •Тема 2. Технологія консультативної взаємодії.
- •1.Встановлення рапорту.
- •2. Підстройка: фокус уваги та калібрування
- •3. Сутність підстройки
- •Тема3.Засоби особистісної презентації та робота з ними
- •1. Завдання упорядкування мовлення клієнта..Правила ф.Перлза.
- •2. Метамодель комунікації
- •3. Відновлення пропусків та заповнення прогалин у мовленні
- •1. Вилучення.
- •2. Узагальнення.
- •4.Визначення обмежень суб'єктивного простору клієнта
- •5.Виправлення семантично помилкових формулювань
- •1.Фізична симптоматика як пролонгована комунікація між людиною і світом.
- •2. Фактори, що провокують психосоматику.
- •3.Етапи діалогу з психосоматиком.
- •1.Комунікація з несвідомим
- •2.Об’ємний підхід для активізації несвідомого.
- •3.Корекція несвідомих комплексів і афектів.
- •1.Психотерапевтичні техніки, що спираються на образне мислення людини.
- •2.Функції метафори у консультативному процесі.
- •1.Стереотипність емоційних та поведінкових реакцій.
- •2.Рівні вираження почуттів.
- •3.Схеми трансформації емоцій.
- •1.Взаємозв’язок між переживанням, інтнлнктом і усвідомленням.
- •2.Метафорична модель логічних рівнів свідомості.
- •3.Індивідуальний ступінь доступності рівнів свідомості.
- •2.Консультативне завдання підвищення зрілості духовної сфери особистості.
- •3. Робота з життєвими пресу позиції особистості.
- •Тема 4. .Засоби впливу на клієнта.
- •2.Види інтерпретацій
- •1.Сутність конфронтації.
- •2. Доцільність конфронтації.
- •1.Стратегії подолання опору.
- •2.Форми опору, за з.Фрейдом.
- •3.Етапи роботи з опором.
- •1. Когнітивний аспект консультативної роботи.
- •2. Директиви у консультуванні.
- •3.Роль, форми і доцільність порад у консультуванні.
- •1.Етапи прийняття рішення.
- •2. Перевірка на екологічність прийнятих рішень.
- •1. Інсайт
- •1. Позиції віддзеркалення
- •2..Директиви
- •1. Переформування, або рефреймінг
- •2.Актуалізація ресурсів людини
- •3. Арсенал психотехнологій та еклектизм як свобода вибору
- •4. Психологічне консультування як саморозвиток.
- •1 Етап. Аналіз змісту скарги клієнта:
- •2 Етап. Аналіз психологічної ситуації:
- •3 Етап. Аналіз психологічних проблем:
- •4 Етап. Формулювання консультативного завдання:
- •5 Етап. Розв'язання консультативного завдання:
1.1.4. Механізми психологічного впливу в консультативній роботі
Консультування полягає не в тому, щоб навчити людей приймати мудрі рішення, а в тому, щоб навчити їx приймати рішення МУДРО.
Катц
Психологічний ефект консультування пояснюється не лише особистісними якостями (харизма), авторитетом i майстерністю консультанта (дослідники консультативної діяльності в першу чергу вказують саме ці якості), але и психофізіологічними механізмами, що лежать в основі формування нових думок та поведінкових установок.
Дієвість консультативного впливу забезпечується закономірностями психічної переробки інформації. Сама інформація може суттєво и не змінюватися, проте через створення різноманітних рефлекторних зв'язків з іншими центрами кори вона ніби по-новому переписуеться структурами мозку. Такі процеси консолідують принципово новий досвід для людини. Ефектом новоутворень виступае зміна емоційного забарвлення переживань, а відтак - i зміна напрямку вciєї психічної діяльності.
Імовірний механізм змін можна змоделювати через взаемодію правої i лівої півкуль мозку. Так, емоційні переживання, що становлять основу будь-якого психологічного дискомфорту, продукуються здебільшого центрами правої півкулі. Подальше опрацювання емоційних переживань повинно відбуватися в лівій півкулі, в центрах інтелектуального та мовленєевого аналізу. Однак не кожна людина вміє самостійно включитесь в напружену інтелектуальну діяльність. Як правило, для цього потрібен якийсь зовнішнній поштовх. Стимулом може виступити що завгодно: вчасно сказане слово чи сприйнята аналогія, приклад, що розгортає подібну ситуацію, музика, мистецтво, спілкування з природою тощо. Запущений механізм консолідує діяльність кори, зв'язує розрізнені враження, веде до інсайту, катарсису, включення інтуїції, чогось, що, можливо, до цього часу залишається мало вивченим.
Однак чекати самостійного спрацювання відповідних механізмів немає ніякого сенсу. Надійним засобом швидко i кваліфіковано отримати необхідну спонуку є медіаторські вміння психолога. В процесі конструктивної консультативної взаємодії він допомагає людині віддзеркалити, дистанціювати пережите, рефлексувати та усвідомити те, що з нею відбувається. Подібна внутрішня діяльність плюс факт вербалізації (проговорювання) дають можливість відділити себе від своїх емоцій i думок, внести критику, оцінити ситуацію. Адже розривно-телеграфний та образно-символічний процес внутрішнього мовлення, набуваючи форми зовнішнього мовлення, „мови для іншого", будується за новими законами - законами логіки i причинно-наслідкових зв'язків. Тобто, коли починається розмова „про" почуття та переживання, то їх влада закнічується, i робиться перший крок у напрямку контролю за ситуаціею.
Вербалізація проблем є дуже важливою навіть тоді, коли вони, як здається, не мають вирішення. Чому? Та тому, що в такий cпociб людина нарешті починає слухати не вcix навколо, а себе. Прислухаючись до себе під чутливим керівництвом психолога, вона нарешті чує те істинне, що є в ній, i тільки в ній, свою самість, котра не дозволить схибити, вибираючи вихід з конкретної ситуації.
Таку інтервенцію, за якої змінюється психічна реальність іншої людини i формуються нові для неї переживання та риси, називають впливом. Вплив в консультативній практиці будується на основі тези про самобутню цінність кожної людини. Здійснюючи його, часто говорять ще про формування та управління. Однак формування передбачає зміну психічної реальності людини у відповідності з уявленням про її соціальну та індивідуальну норму, яку вона сама не в змозі досягти, а управління як зміна психічної реальності людини у відповідності до її властивостей передбачає відсутність у людини можливостей для адекватної саморегуляції. Серед різновидів інтервенцїї найбшьш неприйнятним для практичного психолога е маніпулювання, тобто зміна психічної реальності іншої людини у відповідності з цілями i завданнями чогось чи когось, хто зацікавлений в них.
Запитання для самоперевірки
1.3авдяки чому психологічне консультування стає ефективним?
Які нейропсихологічні механізми допомагаютъ людині трансфор- мувати ставлення до власних психологичных труднощів?
В чому полягає медіаторсъка функция психолога-консультанта? Які процеси він має спровокувати під час консультативної взаємодії?
Чому вербалізація власних психологічних проблем має таке важливе значения для людини?
За якими ознаками можна відрізнumu maкі форми інтервенції в психологічну реальність людини, як вплив, управління, формування, маніпулювання ?
Домашнє завдання
Проаналізуйте, які висловлювання психолога opiєнтовані на: 1) вплив, 2) управління, 3) формування, 4) маніпулювання:
1.Вам з ним потрібно розібратися, хто за що відповідає. Але повернемося до цього пізніше.
2.Невже вам хочеться мені про це говорити стільки разів?!
3.Ви ж знаєте, що перед вами дитина, чому ж її навантажуєте дорослими проблемами?
Baшi побоювання мені зрозумілі, а що ви зробили, щоб їх не було?Робили ви що-небудь?
Ви кажете, що ніхто вас не любить. Гадаю, це перебільшення.
Спробуйте пригадати все до дрібниць. Я вам в цьому допоможу, адже це моя робота...
Як людина я вас розумію, але ви caмi сказали, що не почуваєте себе людиною. Давайте змінимо тему...
Було б непогано дізнатися про думку протилежної сторони - вашого опонента. Ви можете проаналізувати його думки, а не свої...
Ви кажете, що ви не психолог, але навіть на piвні здорового глузду зрозуміло: якщо дитині важко, то їй потрібно допомогти, а не сварити, потрібно її пожаліти, а не карати.
Про це важко говорити. Спробуйте впізнати себе в цих завданнях.
Ви не можете говорити? Давайте помовчимо, а потім зробимо ще одну спробу.
Ви б не могли зосередитися на moїx запитаннях?
Гаразд, більше нічого не кажіть, я сам про все спитаю.
Хто вам сказав, що дитина повинна бути такою, якою хтосъ хоче її бачити, нехай навіть близькі люди?
Вона вам ніколи не казала, що боїться втратити вашу любов?
Вам слід точно відповідати на мої запитання. Я вкотре вам це повторюю.
Ви сказали, що лiкapi називають її „примхливою". Вони добре знайомі з вашою дочкою?
Ви краще налаштуйтеся на себе, тоді вам буде легше говорити.
Вам обов'язково потрібно дізнатися, що вчителька думає про це, i зіставити cвої вимоги з її думкою.
20. Meнi було б зрозуміліше, якби ви говорили послідовніше. (Абрамова Г.С, 1995, с.44-46).