Лекція 7

CompactFlash — формат флэш-памяти, з'явився одним з перших. Формат розроблений компанією SanDisk Corporation в 1994 році.

Переваги

Ємність. СF - одна з найбільш містких карт пам'яті. Фірми Pretec й SanDisk випускають карти ємністю 128 гігабайт. Lexar - 256GB .

Швидкість. СF - дуже швидка карта пам'яті, її швидкість запису/читання вище, ніж в інших форматів карт флэш-памяти, завдяки чому, наприклад, у фототехніку з використанням CF можна знімати довгими серіями, не побоюючись переповнення буфера. В 2012 році в продажі з'явилися накопичувачі фірми Lexar з інтерфейсом CompactFlash зі швидкістю читання 1000x (150МБ/сек).

Недоліки

Значний розмір. Зараз CF - самі великі карти пам'яті на масовому ринку.

Невдала конструкція, при якій у ряді випадків (мимовільний перекіс, спроба вставити карту нагору ногами, зношування напрямних пристрою, що зчитує, і т.д.) можливий вихід з ладу контактів пристрою, що зчитує (підгинання). Не передбачена чітка фіксація карти в пристрої, що зчитує, що, у сукупності з досить більшим зусиллям вставки/виймання карти, змушує виробників сумісних пристроїв постачати гніздо для карти додатковими механічними пристосуваннями, що полегшують цей процес.

Формат MultiMedia Card або скорочено MMC був представлений в 1997 році компаніями SanDisk й Siemens AG. MMC карти розміром 24×32×1,5 мм були значно менше карт CompactFlash. В 2004 році з'явилися Reduced-Size MultiMediaCard (RS-MMC) 24×18×1,4 мм йMMCmicro (14×12?1,1 мм). У цей час MMC витиснуті розробленими пізніше SD картами. MMC сумісні з ними й можуть використатися замість SD-карт, а от SD карти не завжди можуть влізти в рознімання призначений для більше тонких MultiMedia Card.

Memory Stick — носій інформації на основі технології флэш-памяти, створений корпорацією Sony у жовтні 1998 року. Модулі пам'яті Memory Stick використаються у відеокамерах, цифрових фотоапаратах, персональних комп'ютерах, принтерах, стільникових телефонах й інших електронних пристроях різних фірм (переважно самої компанії Sony). Існують кілька різновидів модулів пам'яті Memory stick, це Memory Stick, Memory Stick Pro, Memory Stick Duo, Memory Stick M2.

Memory Stick - «ексклюзивний» формат фірми Sony, практично не використається іншими компаніями.

Карти пам'яті SmartMedia (SM) були одним з перших форматів карт флеш-памяти. Формат був розроблений компанією Toshiba в 1995 році й, на відміну від CompactFlash, уже застарів. Карти SmartMedia у цей час не виробляються. Максимальний обсяг карт - 128 Мб. У картах SmartMedia відсутній контролер, виводи мікросхеми пам'яті розведені прямо до контактів карти.

x Picture (Extreme Digital)

Даний тип карт був розроблений компаніями FujiFilm й Olympus для заміни застарілого формату SmartMedia.

SD (Secure Digital)

Формат розроблений компаніями Matsushita, SanDisk, Toshiba в 2000 році.

Основні плюси формату - мініатюрність (розміри карт microSD становлять 11 х 15 х 1 мм, вага - близько 1 грама), більша ємність, висока швидкість запису/читання. Карти даного формату мають криптозахист від несанкціонованого копіювання, підвищену захист інформації на карті від випадкового стирання або руйнування.

У даний момент даний тип карт є стандартом для більшості сучасних мобільних телефонів, коммуникаторов, мп3-плееров, навігаторів, і т.д.

Ємність карт:

SD 1.0 - від 8 Мб до 2 Гб

SD 1.1 - до 4 Гб

SDHC - до 32 Гб

SDXC - до 2 Тб

Класи SD карт:

• SD Class 2 - (швидкість запису не менш 2 Мб/с) - 13x

• SD Class 4 - (швидкість запису не менш 4 Мб /с) - 26x

• SD Class 6 - (швидкість запису не менш 6 Мб /с) - 40x

• SD Class 10 - (швидкість запису не менш 10 Мб /с) - 66x

• SD Class 16 - (швидкість запису не менш 16 Мб /с) - 106x

Card Reader — це пристрій для читання й запису карт із flash-пам'яттю. Card Reader легко підключається до комп'ютера через USB-порт прямо або за допомогою шнура, що йде в комплекті. Звичайно Card Reader не вимагає зовнішнього живлення й драйверів.

Існуючі типи Card Reader можна розділити на: підтримуючий один тип пам'яті й підтримуючі кілька типів пам'яті.

Ради по експлуатації

Не зневажайте безпечним відключенням знімних дисків. Добування пристрою під час передачі даних грозить обернутися втратою цих самих даних. І навіть якщо ви не працюєте з файлами, розташованими на знімному диску, «прямо», немає ніякої гарантії, що до флэшкі не звертається який-небудь системний процес начебто антивірусу, нишком скануючого файли на предмет шкідливого коду.

Лютий ворог мобільної пам'яті — статична електрика. Розряд статики здатний повністю вивести флэшку з ладу. Не забувайте й про ковпачки, якими звичайно постачені USB-флэшкі.

Якщо вам дійсно дороги ваші дані, не лінуєтеся періодично робити резервне копіювання інформації на інший носій.

Порти.

Порт - це пристрою для підключення до системної шини різних зовнішніх пристроїв. Розрізняють кілька типів портів:

PS/2 — застосовуваний для підключення клавіатури й миші;

На деяких материнських платах, які вміють розпізнавати підключають устройства, що, виробники встановлюють тільки одне рознімання PS/2, розфарбовуючи його у два відповідні кольори. У такий спосіб користувач може сам вирішити, що туди підключати: клавіатуру або мишу.

Сом-порт – раніше за допомогою COM-порту до комп'ютера підключалися майже всі пристрої, у тому числі сканери, модеми й миші;

У цей час COM-порт витиснуть більш сучасним USB-портом.

USB-порт (Universal Serial Bus — універсальна послідовна шина) забезпечує високошвидкісне підключення до комп'ютера відразу декількох периферійних пристроїв (миша, клавіатура, сканер, цифрові камери й т.п.).

Основні специфікації USB-портів:

USB 1.1 - Перша версія, що одержала масове поширення.

USB 2.0 - відрізняється від USB 1.1 введенням режиму Hi-speed.

Для пристроїв USB 2.0 регламентовано три режими роботи:

• Low-speed, 10-1500 Кбит/c (клавіатури, миші, джойстики)

• Full-speed, 0,5-12 Мбит/з (аудіо-, відеопристрою)

• High-speed, 25-480 Мбит/з (відеопристрою, пристрою зберігання інформації)

USB 3.0 - функціонально сумісні з USB 2.0 , але підвищує максимальну швидкість передачі інформації до 5 Гбит/з і збільшує силу струму з 500 ма до 900 ма.