Лекція 9

6.2 Пристрої для роботи з мережами

Мережна карта. Комп'ютер підключається до мережі за допомогою мережної карти (мережного адаптера). Мережна карта встановлюється в один з вільних слотов материнської плати. Мережна карта - пристрій для високошвидкісного міжкомп'ютерного обміну цифровою інформацією на невеликих відстанях, включається в системну плату комп'ютера. Вона пов'язана з аналогічним пристроєм іншого комп'ютера високочастотною лінією. При відсутності в комп'ютері завантажувального диска мережна карта забезпечує завантаження операційної системи з іншого комп'ютера.

Модем. Модем - пристрій для передачі цифрової інформації з телефонних або виділених каналів зв'язку.

По конструктивному виконанню модеми діляться на внутрішні й зовнішні. Внутрішні модеми виконуються у вигляді карти розширення, що вставляє у вільний слот комп'ютера.

Зовнішній модем підключається до комп'ютера через COM, USB, Ethernet-порт.

Модеми обмінюються між собою правилами, набір яких називається протоколом. Найбільш важливими параметрами модему є максимальна швидкість передачі (пропускна здатність), вимірювана в бодах (1 Бод = 1 біт/с), методи корекції помилок і стиску даних. Реальна швидкість передачі обмежується якістю підключеного каналу зв'язку й може бути істотно менше максимальної.

Сервери. У будь-якій скільки-небудь великій комп'ютерній мережі постійно виникає необхідність спільного використання ресурсів декількома комп'ютерами, будь те загальне підключення до Інтернету, доступ до мультимедійним файлів або печатка документів на одному принтері. Комп'ютер, що надає ці ресурси іншим машинам, називається сервером.Сервер — потужний комп'ютер, що обслуговує інші комп'ютери в локальній мережі. Характер цих ресурсів визначає тип сервера. На файловому сервері зберігаються дані, сервер печатки приймає документи й відправляє їх на підключений до нього принтер, підключаючись до проксі-серверу для виходу в Інтернет, комп'ютери спільно використають канал доступу. Ці й інші функції можуть виконувати як різні машини, так й один комп'ютер.

При цьому деякі апаратні компоненти, функції яких є вторинними для сервера, виявляються більше слабкими, чим їхні аналоги в складі домашнього ПК. От ті комплектуючі, які відрізняють сервери від простих комп'ютерів.

Потужні процесори. Сервери використають спеціальні ЦП, наприклад Opteron від AMD. Застосовуються більше екзотичні процесори, наприклад Intel Xeon. Сервери початкового рівня, як і прості ПК, мають один процесор, більші - від двох до восьми. Самі могутні сервери являють собою кластери із сотень процесорів із супутньою «обв'язкою» - материнськими платам накопичувачами й т.д.

Великий обсяг оперативної пам'яті. Якщо домашньому ПК для повноцінної роботи вистачає пари гігабайт «оперативки», у гірших випадках — 4, то потужному серверу потрібно 8^—16 Гб навіть більше. Самі серверні модулі пам'яті, як правило, мають функцію корекції помилок - ЕСС (Error Correction Сос1е). Завдяки цьому, помилки запису й читання даних, викликані збоєм у роботі електроніки або дефектом мікросхем пам'яті, не приведуть до перебоїв у роботі програм або зависанню системи, як це трапилося б зі звичайні комп'ютером.

Ємні накопичувачі. У більшості серверів дані зберігаються на швидкому і ємному жорсткому дисках, які поєднуються в RAID-масиви (RAID - технологія, що дозволяє поєднувати кілька незалежних жорстких дисків у масив, представлений в операційній системі у вигляді єдиного логічного диска). Тому що від сервера одночасно потрібні висока швидкість й відмовостійкість, те формати масивів сполучають поділ даних по декількох жорстких дисках з дублюванням інформації на інших вінчестерах. Нерідко зустрічається й можливість відключати й підключати накопичувачі, не перериваючи роботу системи.

Широкосмугове мережне підключення. Якщо сервер використається для спільного доступу в Інтернет десятків комп'ютерів, він підключається до глобальної мережі за допомогою «товстого» каналу з високою пропускною здатністю. Для цього використаються оптоволоконні лінії або радіоканали. Клієнтські комп'ютери підключаються до сервера за допомогою звичних технологій Ethernet або Wi-Fi.

Апаратні засоби, що виконують вторинні обслуговуючі функції, у серверів також відрізняються від периферії клієнтських ПК.

Корпус. Завдання сервера визначають його конструкцію. Сервери молодшого рівня виглядають, як звичайні ПК, тільки збільшені в розмірах так, щоб у корпус умістилися більша материнська плата й масив накопичувачів. У серверів попотужніше як корпуси - шафи-стійки, і нерідко вони складаються з декількох блоків (комп'ютерів, маршрутизаторів і т.д.) в окремих корпусах. Дуже потужний серверний кластер може складатися з декількох десятків таких шаф. Комп'ютер, укладений у компактний корпус для монтажу в стійку, називається тонким сервером або «лезом» (blade server).

Блок живлення. Сервери початкового рівня оснащені одним або двома БП. У міру зростання числа функціональних блоків сервера й збільшення їх «апетитів» збільшуються число й потужність блоків живлення. Часто існує можливість «гарячої» заміни або підключення додаткового БП.

Пристрою виводу. Тому що вивід відео й звуку входить до числа клієнтських, а не серверних завдань, пристрою подібного призначення в серверів або відсутні зовсім (тоді керування системою здійснюється видалено із клієнтського ПК), або досить примітивні.

Особливості роботи й апаратного забезпечення потужного сервера диктують і необхідність його специфічного обслуговування.

Безперебійне енергопостачання. Промислові мережні фільтри й джерела безперебійного живлення запобігають втрати даних у випадку «провалів» напруги в електричній мережі, а також знижують імовірність ушкодження «заліза» і файлів при його різких перепадах. У ряді випадків, коли потрібна безперебійна робота всупереч усьому, використаються генератори резервного живлення.

Посилене охолодження. Більшість серверів, як і клієнтські ПК, прохолоджується повітрям. Проблема зростаючі разом із продуктивністю тепловиділення вирішується за допомогою посиленої вентиляції корпусів і приміщень, де встановлюються сервери. Посилене охолодження окремих компонентів серверам не потрібно, тому системи водяного охолодження в них не зустрічаються

Спеціалізоване програмне забезпечення. На серверах установлюються операційні системи, адаптовані до серверних завдань, наприклад Windows Server 2008, спеціальні версії Linux або Free BSD або сугубо серверні ОС - такі, як Solaris фірми Sun Microsystems. У якості основного програмного забезпечення використаються програми-сервери, наприклад Apache для підтримки веб-сайтів або Microsoft Exchange Server для прийому й відправлення електронної пошти.

Типи серверів. Сервером називають не тільки комп'ютер, але й програмне забезпечення, що управляє поділюваними ресурсами й доступом до них. На одному комп'ютері може працювати одночасно кілька програм-серверів. У побуті, говорячи, наприклад, про «поштовий сервер», мають на увазі сукупність «заліза» й «софта». Залежно від функцій, які виконує ПО, можна виділити кілька різновидів серверів. Всі їх можна розділити на дві групи: сервери, завданням яких є зберігання даних і надання доступу до них користувачам, і сервери, що управляють транспортом даних у мережі й підтримуючу її роботу. До першої групи ставляться наступні типи серверів.

Файловий сервер.

Мультимедійні сервери

Сервер печатки

Ігрові сервери

Сервери електронної поштиСервери миттєвого обміну повідомленнями

Веб-сервери

Сервери даних

У список серверів, керуючих транспортом трафіка, входять наступні різновиди.

DHCP-сервери.

DNS-сервериПрокіи- Кэш-серверы.