Типи файлів

Файлові системи підтримують трохи функціонально різних типів файлів, у число яких, як правило, входять звичайні файли, файли-каталоги, спеціальні файли, іменовані конвеєри, відображувані на згадку файли й інших.

Звичайні файли, або просто файли, містять інформацію довільного характеру, що заносить у них користувач або яка утвориться в результаті роботи системних і користувальницьких програм Більшість сучасних операційних систем (наприклад, UNIX, Windows, OS/2) ніяк не обмежує й не контролює вміст і структуру звичайного файлу Зміст звичайного файлу визначається додатком, що з ним працює. Наприклад, текстовий редактор створює текстові файли, що складаються з рядків символів, представлених у якому-небудь коді. Це можуть бути документи, вихідні тексти програм і т.п. Текстові файли можна прочитати на екрані й роздрукувати на принтері. Двійкові файли не використають коди символів, вони часто мають складну внутрішню структуру, код, що виконує наприклад, програми або архівний файл. Всі операційні системи повинні вміти розпізнавати хоча б один тип файлів - їх власні виконувальні файлы.

Каталоги — це особливий тип файлів, які містять системну довідкову інформацію про набір файлів, згрупованих користувачами по якій-небудь неформальній ознаці (наприклад, в одну групу поєднуються файли, що містять документи одного договору, або файли, що становлять один програмний пакет). У багатьох операційних системах у каталог можуть входити файли будь-яких типів, у тому числі інші каталоги, за рахунок чого утвориться деревоподібна структура, зручна для пошуку Каталоги встановлюють відповідність між іменами файлів й їхніх характеристик, використовуваними файловою системою для керування файлами. У число таких характеристик входить, зокрема, інформація (або покажчик на іншу структуру, що містить ці дані) про тип файлу й розташування його на диску, правах доступу до файлу й датах його створення й модифікації. У всіх інших відносинах каталоги розглядаються файловою системою як звичайні файли.

Спеціальні файли — це фіктивні файли, асоційовані із пристроями висновку-виводу-вводу-виводу, які використаються для уніфікації механізму доступу до файлів і зовнішніх пристроїв. Спеціальні файли дозволяють користувачеві виконувати операції висновку-виводу-вводу-виводу за допомогою звичайних команд запису у файл або читання з файлу. Ці команди обробляються спочатку програмами файлової системи, а потім на деякому етапі виконання запиту перетворяться операційною системою в команди керування відповідним пристроєм.

Сучасні файлові системи підтримують й інші типи файлів, такі як символьні зв'язки, іменовані конвеєри, відображувані на згадку файли. Вони будуть розглянуті пізніше.

Ієрархічна структура файлової системи

Користувачі звертаються до файлів по символьних іменах. Однак здатності людської пам'яті обмежують кількість імен об'єктів, до яких користувач може звертатися по імені. Ієрархічна організація простору імен дозволяє значно розширити ці границі. Саме тому більшість файлових систем має ієрархічну структуру, у якій рівні створюються за рахунок того, що каталог більше низького рівня може входити в каталог більше високого рівня .