Завдання та методичні рекомендації до вивчення теми

В процесі вивчення даної теми необхідно розглянути теоретичні засади формування, функціонування та розвитку національних інноваційних систем.

Під час вивчення теми студенти повинні ознайомитись з еволюцією поняття національної інноваційної системи, визначити склад, структурні елементи та їх роль в загальнодержавному інноваційному процесі.

Поняття національна інноваційна система втілює в собі найбільш сучасне розуміння інноваційного процесу; це поняття відображає важливі зміни в умовах і змісті інноваційної діяльності, що відбуваються в останнє десятиліття; дослідження, засновані на понятті національна інноваційна система, створюють плідну основу для розробки технологічної та промислової політики.

Національ інноваційна система (НІС) – це сукупність законодавчих, структурних і функціональних компонентів (інституцій), які задіяні у процесі створення та застосування наукових знань та технологій і визначають правові, економічні, організаційні й соціальні умови для забезпечення інноваційного процесу.

Відповідно, національна інноваційна система складається з підсистем:

1) державного регулювання, що складається із законодавчих, структурних і функціональних інституцій, які встановлюють та забезпечують дотримання норм, правил, вимог в інноваційній сфері та взаємодію всіх підсистем національної інноваційної системи;

2) освіти, що складається з вищих навчальних закладів, науково-методичних і методичних установ, науково-виробничих підприємств, державних і місцевих органів управління освітою, а також навчальних закладів, які проводять підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації кадрів;

3) генерації знань, що складається з наукових установ та організацій незалежно від форми власності, які проводять наукові дослідження і розробки та створюють нові наукові знання і технології, державні наукові центри, академічні та галузеві інститути, наукові підрозділи вищих навчальних закладів, наукові та конструкторські підрозділи підприємств;

4) інноваційної інфраструктури, що складається з виробничо- технологічної, фінансової, інформаційно-аналітичної та експертно-консалтингової складової, а також із технополісів, технологічних та наукових парків, інноваційних центрів та центрів трансферу технологій, бізнес-інкубаторів та інноваційних структур інших типів; інформаційних мереж науково-технічної інформації, експертно-консалтингових та інжинірингових фірм, інституційних державних та приватних інвесторів;

5) виробництва, що складається з організацій та підприємств, які виробляють інноваційну продукцію і надають послуги та (або) є споживачами технологічних інновацій.

Важливим при вивченні теми є визначення типів національних інноваційних систем та важливості інформаційного трансферу в межах НІС. В результаті вивчення теми студенти повинні оволодіти аналітичними підходами аналізу НІС та визначати тип, переваги та недоліки НІС України. При проведенні більш великомасштабних досліджень національної інноваційної системи використовуються три основних аналітичних підходи: інноваційні обстеження, кластерний аналіз та аналіз міжнародних потоків знань (OECD, 1997).

1. В рамках інноваційних обстежень представникам фірм задається питання про джерела знань, які вони використовують в інноваційній діяльності. Крім того, збираються дані про внутрішньофірмових витратах на НДДКР та інших ресурсах інноваційної діяльності, а також про вимірювані результати цієї діяльності. Такі обстеження є найбільш істотним джерелом інформації про форми і тенденції технологічного співробітництва між фірмами. Отримувані дані представляють собою багате джерело інформації про взаємодію між різними учасниками НІС.

2. Багато країн все більш активно використовують "кластерний підхід" до вивчення потоків знань в НІС. У рамках кластерного аналізу центральна увага приділяється комплексу взаємозв'язків між учасниками процесу створення доданої вартості при виробництві товарів і послуг та інноваційної діяльності. При кластерному аналізі досліджуються не тільки горизонтальні мережі, в яких здійснюється співробітництво фірм, що діють на ринку одного і того ж продукту або належать до однієї промисловій групі: кластери, як правило, є мережами, що охоплюють кілька галузей і включають різноманітні фірми, що спеціалізуються навколо конкретного ланки в ланцюжку створення доданої вартості.

У рамках досліджень з НІС використовуються різні підходи до ідентифікації промислових кластерів. У більшості випадків галузі групують виходячи зі ступеня міжгалузевої циркуляції знань, включаючи А.) потоки технологій, засновані на придбанні продуктів і проміжних товарів в інших галузях, і взаємодія між виробниками та користувачами; Б.) технічну взаємодію, виражене в патентування, цитуванні патентів і наукових публікацій в інших галузях, спільні дослідницькі проекти; В. мобільність персоналу між галузями.

3. Хоча національний рівень залишається найбільш важливим при аналізі НІС (з причин, названим вище), роль міжнародних потоків знань також відіграє велику роль в умовах глобалізації промислового виробництва, наукових досліджень та інших видів діяльності, що мають відношення до інновацій.

В результаті вивчення теми студенти повинні оволодіти аналітичними підходами аналізу національної інноваційної системи та визначати тип, переваги та недоліки НІС України, надати пропозиції щодо її оптимізації.