Тема 12. Інвестиційне забезпечення інноваційного розвитку підприємства

Місце інвестицій в забезпеченні інноваційного розвитку підприємства. Аналіз світового досвіду інвестиційного забезпечення інноваційної діяльності підприємств.

Сутність та види інвестицій. Види та форми інвестування інноваційної діяльності. Учасники інвестиційного процесу: суб'єкти та об'єкти інвестування. Класифікація та види інвестицій. Місце венчурного капіталу в інноваційному розвитку підприємства.

ТЕМА 13. РИЗИКИ В ІННОВАЦІЙНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ ТА УПРАВЛІННЯ НИМИ

Основи теорії управління ризиками. Класифікація ризиків. Принципи управління інноваційним ризиком. Методи управління ризиками. Основні методи зниження і запобігання ризикам організацій. Механізми оцінки ризиків реалізації інноваційних проектів.

ТЕМА 14. ОХОРОНА ПРАВ ТА ЕКОНОМІКА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ ЯК СКЛАДОВА ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Роль і види інтелектуальної власності. Поняття "інтелектуальна власність" та "інтелектуальний продукт". Забезпечення правової охорони об'єктів промислової власності. Передавання прав на використання об'єктів промислової власності. Умови одержання патенту. Ліцензування як форма передавання технологій. Основні види ліцензій. Поняття та види франчайзингу.

МОДУЛЬ ІІ

Індивідуальне науково-дослідне завдання (ІНДЗ).

2. ЗАВДАННЯ ТА Методичні рекомендації до самостійної роботи

МОДУЛЬ І. ІННОВАЦІЙНИЙ РОЗВИТОК ПІДПРИЄМСТВА

Змістовий модуль 1. Сучасні тенденції інноваційного розвитку економіки

ТЕМА 1. ІННОВАЦІЇ І ЦИКЛІЧНІСТЬ ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ

План вивчення теми

1. Інноваційний розвиток соціально-економічної системи: види, чинники, ознаки.

2. Еволюція концепції економічної динаміки.

3. Технологічні уклади, їх розвиток та взаємодія.

4. Класифікація країн за рівнем інноваційного розвитку.

Навчальні цілі

Засвоєння, закріплення, поглиблення і систематизація знань про: інноваційний розвиток соціально-економічних систем; чинники та рушійні сили інноваційного розвитку; теоретико-методологічний базис концепції економічної динаміки рівень інноваційного розвитку країн світу.

Завдання та методичні рекомендації до вивчення теми

В процесі вивчення даної теми необхідно поглибити теоретичні знання з питань, які знаходяться за межами лекційного матеріалу, розглянути теоретичні засади інноваційного розвитку економічних систем. Вивчення теми доцільно розпочати з питань становлення та розвитку теорії економічної динаміки. В рамках вивчення теорій студенти повинні ознайомитися з поняттям циклічного розвитку економічної системи, великих циклів господарської кон’юнктури М. Д. Кондратьєва, поняттям технологічного укладу. Студентам слід звернути увагу на висновки, які було зроблено М. Кондратьєвим з визначених закономірностей циклічного розвитку економічних систем (він називав їх емпіричними правильностями), а також. Також неохідним є ознайомлення з поняттям інновації в контексті класичної теорії інноваційного розвитку Й. А. Шумпетера - австрійського ученого, який був одним із перших науковців, які прийняли теорію циклів М. Кондратьєва. Студенти повинні ознайомитися з еволюцією теорії інноваційного розвитку.

Студенти повинні засвоїти, що у загальнонауковому уявленні розвиток являє собою процес поступального руху вперед. З позицій діалектики, розвиток - це процес закономірного якісної зміни. Причому слід зазначити універсальний характер розвитку, закономірності якого застосовні до всіх систем: біологічним, технічним, соціальним, економічним. Безумовно, діалектичне уявлення про розвиток створює базис теорії: закон єдності і боротьби протилежностей, закон переходу кількісних змін у якісні і закон заперечення заперечення по суті розглядають з різних сторін процес розвитку.

В процесі вивчення теми студенти повинні засвоїти, що закон розвитку організації реалізується через сукупність принципів:

- принцип динамічної рівноваги. Він припускає: оптимальне співвідношення між усіма елементами системи, а також між цілим і її частинами; оптимальної відповідності між стійкістю і мінливістю, самоорганізацією і хаосом; оптимального співвідношення системи із зовнішнім середовищем

- принцип переважного розвитку. Організаційні системи прагнуть забезпечити оптимальний розвиток допомогою перемикання матеріальних ресурсів з менш важливих на більш важливі та перспективні напрямки.

- принцип змінюваності. Згідно з цим принципом розвиток матеріальних систем здійснюється не безпосередньо і прямо, а за допомогою зміни їх складових елементів.

- принцип двох S-подібних кривих. Це принцип розвитку нескінченного через кінцеве. Сигмоподібна природа розвитку допомагає організації своєчасно здійснити перехід на нову технологію, на нове поєднання факторів виробництва. На підставі даного принципу формуються функціональні стратегії фірми

- принцип розумного консерватизму. Зміна потенціалу системи, що сприяє розвитку, перехід з деяким запізненням, обумовленим темпом зміни ресурсів і технологій.

- принцип адаптації. Кожна система прагне згладити наслідки внутрішніх і зовнішніх деструктивних впливів. По суті це гомеостаз розвитку та характер гомеостатичних реакцій

- принцип стабілізації. Прагнення до стабілізації найбільш ефективних (прогресивних) етапів життєвого циклу.

В процесі вивчення теми студенти повинні ознайомитися з синергетичним підходом в рамках теорій інноваційного розвитку. Під синергетичним підходом розуміється метод наукового розуміння, в основі якого лежить системний аналіз систем, які саморозвиваються, еволюціонують, яким притаманні періоди розквіту і занепаду.

В результаті вивчення теми студенти повинні: знати поняття та сутність інноваційного розвитку, його принципи, вміти зображувати схему еволюційного процесу інноваційного розвитку систем, пояснювати інноваційний розвиток з точки зору синергетичного підходу.

Інноваційний розвиток економічної системи - процес послідовного, еволюційного руху системи до стійкого стану за рахунок формування і дії синергетичних ефектів від різних сполучень факторів виробництва, отриманих в ході інноваційних перетворень у системі. Саме синергетичний ефект від взаємодії факторів виробництва формує потенціал якісного інноваційного розвитку системи, а самі фактори, їх структура і динаміка визначають можливості кількісного зростання.

Інноваційний тип економічного розвитку країни - являє собою сукупність максимально сприятливих умов для підприємницької ініціативи, підвищення конкурентоспроможності та інвестиційної привабливості російських приватних компаній, розширення їх здатності до роботи на відкритих глобальних ринках в умовах жорсткої конкуренції. Держава може створити необхідні умови і стимули для розвитку бізнесу, але не повинно підміняти бізнес власною активністю.

Студент повинен вміти зображувати й пояснювати графічну модель циклічного розвитку економічної системи; називати рушійні сили інноваційного розвитку, періоди великих хвиль, періодичність появи радикальних нововведень (згідно з теорією М. Д. Кондратьєва.), проводити групування країн у відповідності до рівня інноваційного розвитку, знати основні характеристики сучасної ринкової моделі інноваційного типу розвитку.

Важливим аспектом, що мають засвоїти студенти під час вивчення теми це - поняття інноваційного поділу праці та його визначального характеру в рамках інноваційного розвитку макроекономічних систем. В умовах технологічної гонки між старими економічними лідерами та новими індустріальними країнами, сформувалася нова макроконкурентна парадигма - концептуальний погляд на розвиток соціально-економічних систем макрорівня в сучасних умовах.

Згідно даній парадигмі, в сучасному світі склалався стійкий трирівневий поділ праці, який країни сучасного світу укрупнено розділив на три основних ешелони. Студенти повинні виокремлювати в рамках світової економічної системи країни першого, другого та третього ешелону за інноваційним поділом праці.