Питання для самоконтролю

1. Охарактеризуйте сутність соціального партнерства.

2. У чому полягає мета соціального партнерства?

3. Які принципи соціального партнерства?

4. Охарактеризуйте суб'єктів соціального партнерства.

5. Яке нормативно-правове забезпечення системи соціального партнерства в Україні?

6. Які принципи партнерства в процесі здійснення колектив­них переговорів?

7. Назвіть принципи, яких необхідно дотримуватися при взаєм­них консультаціях і контролі.

8. Яких принципів необхідно дотримуватися при вирішенні колективних спорів (конфліктів)?

9. Які задачі вирішує колективно-договірне регулювання соціально-трудових відносин?

10. Хто приймає участь в укладанні генеральних, галузевих (тарифних), територіальних (спеціальних) угод?

11. Назвіть основну спрямованість переговорних процесів при укладанні генеральних, галузевих і регіональних (територіальних) угод, а також колективних договорів.

12. Що таке колективний договір, хто його укладає і що є його змістом?

13. В чому полягає відмінність угод від колективних договорів?

14. Сформулюйте основні функції держави як соціального партнера.

15. Що найчастіше є предметом трудових спорів в сучасних умовах?

16. Поясніть різницю між поняттями «врегулювання трудової суперечки» і «вирішення трудової суперечки»?

17. Охарактеризуйте систему заходів суспільного і державного регулювання соціально-трудових відносин.

Бібліографічний список

6, 7, 8, 9, 10, 13, 14, 15, 29, 49, 50

Тема 5. Ринок праці та його регулювання

Мета: поглибити, узагальнити та систематизувати знання студентів про:

• поняття «ринок праці», «ринок робочої сили», «ринок робочих місць»;

• елементи та види ринку праці;

• механізм функціонування сучасного ринку праці: суб’єкти, об’єкти, цілі, інструменти та засоби впливу;

• сегментацію ринку праці за різними ознаками.

План вивчення теми

1. Ринок праці, його структура.

2. Механізм функціонування сучасного ринку праці: суб’єкти, об’єкти, інструменти.

3. Елементи ринку праці: попит, пропозиція, ціна робочої сили.

4. Сегментація ринку праці.

5. Регулювання ринку праці.

Методичні рекомендації до самостійної роботи

Вивчення цієї теми доцільно розпочати із з’ясування сутності ринкової системи та її складової – ринку праці, а також структури ринку праці.

Головними складовими ринку праці є сукупна пропозиція (П), що охоплює всю найману робочу силу, і сукупний попит (С) як загальна потреба економіки в найманій робочій силі. Вони складають сукупний ринок праці (рис. 3)

С – сукупний попит на працю;

П – сукупна пропозиція праці;

ВП – вдоволений попит на працю.

Рис. 3. Сукупний ринок праці

Основними суб’єктами ринку праці є роботодавці і наймані робітники.

Роботодавець – наймач, який може бути представлений різними “фігурами” у залежності від узаконеної структури відносин власності. Ними можуть бути: державні підприємства, акціонерні товариства, громадські організації, колективні господарства, приватні підприємства, господарські асоціації, кооперативи, спільні підприємства, індивідуальні наймачі і т. п.

Наймані робітники – це вільні працездатні громадяни, для яких робота з наймання є головним джерелом існування й індивідуального відтворення. Необхідно розуміти, що наймані робітники для роботодавців представляють різну цінність в залежності від статі, віку, кваліфікації, соціального статусу і ряду соціально-набутих якостей (відповідальність, дисциплінованість, завзятість й ін.).

Кон’юнктура ринку – це співвідношення попиту та пропозиції у рамках усіх складових структури ринку праці. Кон’юнктура ринку залежить від стану економіки (піднесення чи спаду); галузевої структури господарства; рівня розвитку технічної бази; добробуту населення (рівня його доходів, у тому числі середньостатистичних); розвитку ринку товарів, послуг, цінних паперів: соціальної і виробничої інфраструктури; ступеня розвитку багатоукладності економіки; розвитку інтеграційних зв’язків (галузевих і територіальних).

Необхідно розуміти, що на кон’юнктуру ринку впливають демографічні, етнічні, соціальні, політичні, екологічні і інші фактори.

Залежно від співвідношення між попитом і пропозицією розрізняють три типи кон’юнктури ринку праці:

• трудодефіцитний, коли ринок праці не може задовольнити пропозиції праці;

• трудонадлишковий, коли на ринку праці велика кількість безробітних і відповідно обмежені пропозиції праці;

• рівноважний, коли попит на працю відповідає на його пропозиції.

Важливе значення для повноцінного функціонування ринку праці має розвинена і високоефективна інфраструктура.

Різноманітність пропонованих трудових послуг і робочих місць породжує сегментацію ринку праці, тобто поділ робочих місць і працівників за об’єднуючими ознаками на відносно стійкі і замкнуті сектори, які обмежують мобільність робочої сили своїми кордонами. Різними сегментами ринку праці є первинний і вторинний ринки, ринки окремих професій, особливих категорій працівників, внутрішні і зовнішні ринки, тіньові неформальні ринки.

Нарешті, необхідно знати види регулювання, яке здійснює держава в межах ринку праці:

• захисне, призначене для обмеження дій, які приводять до незахищеності різних груп населення;

• заохочувальне, спрямоване на створення умов, у яких можуть здійснюватись і розвиватись певні форми діяльності;

• обмежувальне, яке здійснюється з метою запобігання діям окремих осіб або груп, щоб вони не мали переваги перед іншими;

• директивне, яке передбачає вплив уряду на ринок праці з урахуванням інтересів населення;

• регулювання за допомогою економічних, фінансових заходів (податків, субсидій), які сприяють підвищенню пропозиції на ринку праці або зростання зайнятості.

Розрізняють зовнішній, або професійний, ринок праці і внутрішній ринок.

Зовнішній ринок охоплює відносини між продавцями і покупцями робочої сили в масштабах країни, регіону, галузі.

Внутрішній ринок передбачає рух кадрів всередині підприємства, переміщення з однієї посади (роботи) на іншу. Це переміщення може відбуватися як по горизонталі, так і по вертикалі.

Практика функціонування ринків праці в багатьох країнах свідчить про існування відкритого і прихованого ринків праці.

Ринок праці підрозділяється па окремі частини — цільові ринки, які називаються сегментами.

Сегментація ринку праці— це поділ працівників і робочих місць на замкнуті сектори, зони, які обмежують мобільність робочої сили своїми рамками.

Студентам необхідно ознайомитись із теоретичними основами аналізу ринку праці. Так, у західних економічних теоріях розрізняють такі основні концепції аналізу сучасного ринку, які розкривають його структуру, функціонування й особливо безробіття на макро- і мікрорівнях.

Відомо кілька моделей ринку праці, які пов'язані з особливостями політики зайнятості, що проводиться в окремих країнах. Національна модель ринку праці складається з тієї чи іншої системи підготовки, перепідготовки, підвищення кваліфікації працівників, системи заповнення вакантних робочих місць і способів регулювання трудових відносин з участю профспілок.

Відповідно до комбінації цих складових розрізняють японську модель ринку праці, модель США, шведську модель та ін.

Для японської моделі характерна система трудових відносин, яка ґрунтується на принципі “довічного найму”, за якої гарантується зайнятість працівника на підприємстві аж до досягнення ним віку 55— 60 років.