Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Metodichki_3_kurs / Економіка праці та соціально-трудові відносини Ден. Фін., ЕП 2011.doc
Скачиваний:
44
Добавлен:
04.03.2016
Размер:
1.72 Mб
Скачать

Контрольні завдання (проблемні ситуації)

1) В останні роки в економічно розвинутих країнах усе більше з’являються супротивників НТП, які стверджують, що механізація і автоматизація праці виступають головною причиною безробіття. Чи завжди впровадження нової техніки і технології у виробництві супроводжується загрозою скорочення зайнятості? Для яких категорій працівників ця загроза реальна і чому?

2) У великому місті N при встановленні муніципалітетом цін на проїзд у громадському транспорті існує нестача водіїв автобусів. Муніципалітет приймає рішення залучити на роботу робочу силу з-за кордону, де рівень реальної зарплати набагато нижчий. Чи приведе ця акція до зниження середнього рівня зарплати мешканців міста N?

3) Уявимо, що фірма стикається із скороченням попиту на свій продукт. Вона може діяти в цій ситуації 3 способами: скоротити кількість годин роботи кожного працівника, скоротити кількість працівників, залишити кількість працівників і годин роботи незмінними, але скоротити продуктивність кожної людино-години роботи. Обґрунтуйте, за яких обставин можливий кожний з цих варіантів поведінки фірми.

4) Модель пропозиції праці передбачає, що чим вище дохід чоловіка в сім’ї, тим нижча пропозиція праці жінки. За останні 40 років в економічно розвинутих країнах реальні заробітки чоловіків, особливо високоосвічених знизились. Одночасно зросла пропозиція праці заміжніх жінок, особливо жінок високоосвічених чоловіків. Як можна пояснити це явище?

5) Чи справедливі наступні твердження:

а) збільшення реальної зарплати знижує відсоток населення, що ніколи не працювало;

б) збільшення прибуткового податку впливає на пропозицію праці жінок, проте не впливає на пропозицію праці жінок, які не працюють;

в) оскільки рівень участі в робочій силі жінок сильніше реагує на зміну заробітної плати, то у жінок ефект заміщення вищий.

Бібліографічний список

16, 17, 18, 43, 62

Змістовий модуль 2. Організація і нормування праці. Трудові показники та їх планування. Аналіз, звітність, аудит у сфері праці

Практичне заняття № 1 (продовження)

Тема 9: Організація і нормування праці

Мета роботи:

  • поглиблення і розширення знань про основні організаційні напрями на виробництві;

  • набуття практичних навичок розрахунку норм праці.

План вивчення теми

  1. Напрями організації праці.

  2. Методи вивчення змісту праці і затрат робочого часу.

  3. Нормування праці, види норм. Види нормативів праці.

Обладнання: бланки спостережень фотографії робочого часу і хронометражу, калькулятори

Методичні рекомендації до практичного заняття

Дане заняття є комбінованим (практично-семінарським), перша його частина, присвячена питанням організації, полягатиме в обговоренні теоретичних і практичних положень, а друга частина – у розв’язанні задач з нормування праці. Отже, обговоренню підлягають питання напрямів організації праці, форм поділу праці, кооперування праці на підприємстві, виробничих процесів на підприємстві, особливостей організації робочих місць робітників, чинникам, що впливають на працездатність, шкідливим і небезпечним умовам виробництва, атестації робочих місць, психологічному клімату у колективі як чиннику ефективної організації праці. Далі робота зосереджується на одному з напрямів організації праці – його нормуванні. Студенти повинні ознайомитися із листами спостережень для проведення фотографії, хронометражу, фотохронометражу робочого часу і в якості самостійної роботи виконати самофотографію робочого часу та описати організацію власного робочого місця. Також пропонується в якості самостійної роботи провести хронометраж друкування тексту обсягом 0, 5 друкованого аркушу (д. а.), 1 д. а. = 40 000 знаків (без пробілів) або приготування страви, написання реферату або ін. Студенти повинні ознайомитися із доступними нормативами з праці (наприклад, будівельної галузі).

Наступним видом роботи є розв’язання задач з нормування праці.

З метою визначення рівня фактичного використання фонду робочого часу розраховують наступні показники:

1. Коефіцієнт використання робочого часу (К р.ч.):

(4.8)

2. Коефіцієнт втрат робочого часу, пов’язаних з недоліками у технології та організації виробництва (Кпнт):

(4.9)

3. Коефіцієнт втрат робочого часу внаслідок порушень трудової дисципліни (Кптд):

(4.10)

Виходячи з непродуктивних витрат робочого часу, визначають резерви можливого зростання продуктивності праці за рахунок їх усунення у відсотках. Для цього фактичні втрати по кожному елементу відносять до фактичного оперативного часу за зміну та множать на 100, наприклад:

(4.11)

Загальне значення сумарного резерву зростання продуктивності праці як за рахунок втрат, так і за рахунок непродуктивних затрат робочого часу (ППзаг), за умови їх повної ліквідації, можна обчислити за формулою, %:

, (4.12)

де Топн і Топф – змінний відповідно нормативний і фактичний оперативний час.

Нормування праці на підприємстві – це система засобів і методів установлення міри праці, необхідної для об’єктивної оцінки його ефективності й відповідного рівня його оплати.

Метою нормування праці на підприємстві є забезпечення ефективного використання його матеріальних і трудових ресурсів, конкурентоздатності продукції на основі цілеспрямованих заходів щодо зниження трудових витрат у результаті впровадження досягнень науки і передового досвіду.

Нормування праці – це визначення планових (нормативних) витрат робочого часу у розрахунку на одиницю роботи чи продукції, або планового (нормативного) обсягу роботи (продукції), який необхідно виконати (витрати протягом робочого часу).

Норма часу – це кількість робочого часу, достатнього при даних засобах праці для виробництва одиниці доброякісної продукції, виконання роботи робітником відповідної професії та кваліфікації, який працює в умовах раціональної організації праці та виробництва. Норми часу виражаються в людино-секундах, людино-хвилинах, людино-годинах, людино-змінах, людино-днях у розрахунку на одиницю продукції чи роботи.

Вивчивши усі елементи затрат робочого часу, можна визначити, що склад норми часу можна подати у вигляді (рис. 1):

Нч=Тпз+То+Тдоп+Торг+Тех+Твоп+Тпт (4.13)

Усі затрати робочого часу (крім підготовчо-заключного) визначаються на прийняту для розрахунку одиницю роботи і становлять штучний час (Тшт), куди входять такі елементи:

Тшт=То+Тоб+Твоп+Тпт (4.14)

Таким чином, норма часу складається з двох основних частин – підготовчо-завершального і штучного часу:

Нч=Тпз+Тшт (4.15)

Норма часу (Нч)

Рис. 4.1. Структура норми часу

На підприємстві часто необхідно знати повні затрати на виробництво продукції, тобто калькуляцію затрат. З цією метою розраховують штучно-калькуляційний час, куди, крім штучного входить частина підготовчо-заключного часу, що припадає на одиницю продукції:

Тшт-к =Тшт + Тпз/п (4.16)

де п –кількість виробів у партії (завданні).

Норму часу на виготовлення всієї партії виробів або всього виробничого завдання визначають за формулою:

Тпарт=Тпз+Тштп або Тпарт=Тшт-кп. (4.17)

Норма виробітку – кількість доброякісної продукції, яку повинен виробити робітник відповідної спеціальності і кваліфікації при даних засобах праці за умов раціональної організації праці та виробництва. Норма виробітку є величиною, оберненою до норми часу і виражається в натуральних одиницях виміру за формулою:

Нвир = Тзм / Нч. (4.18)

У випадках, коли Тпз, Тоб, Твоп нормуються на зміну, норму виробітку можна обчислити за формулами:

(4.19)

(4.20)

Нормою обслуговування називають кількість одиниць суб’єктів праці, які одночасно обслуговуються одним або групою виконавців протягом визначеного регламентованого часу.

Норма чисельності виконавців – це чисельність працівників, які одночасно беруть участь у трудовому процесі на основі чіткого розподілу обов’язків.

Норма керованості (число підлеглих) визначає кількість працівників, що повинні бути безпосередньо підлеглі одному керівникові.

Нормоване завдання визначає необхідний асортимент і обсяг робіт, що повинні бути виконані бригадою за даний проміжок часу. На відміну від норми виробітку нормоване завдання може встановлюватися у годинах, нормо-гривнях. У зв’язку з цим норма виробітку може розглядатися як випадок нормованого завдання.

Нормативи для нормування праці – це вихідні величини режимів роботи обладнання, затрат праці і часу перерв у роботі, розроблені на основі заздалегідь проведених дослідженнях і призначені для багаторазового використання при розрахунку конкретних норм праці.

За змістом нормативи по праці підрозділяються на: нормативи режимів роботи устаткування, часу, темпу роботи, чисельності.

Нормативи режимів роботи устаткування містять параметри устаткування, на основі яких установлюються найбільш ефективні режими технологічного процесу, що забезпечують задану продуктивність устаткування з мінімальними витратами живої й упредметненої праці.

Нормативи часу містять регламентовані витрати часу на виконання окремих елементів трудового процесу, на виготовлення деталей, вузлів, виробів і на обслуговування одиниці устаткування, робочого місця, одиниці виробничої площі.

Нормативи темпу роботи встановлюють регламентований темп виконання робіт.

Нормативи чисельності визначають регламентовану чисельність працівників, необхідних для виконання заданого обсягу роботи.