Питання для обговорення

1. Що вивчає економіка праці, у чому полягають основні завдання курсу?

2. Якими методами вивчається наука?

3. У чому полягає зміст поняття і сутність економічної категорії „праця”?

4. Назвіть основні складові елементи процесу праці.

5. У чому полягає соціально-економічна суть праці?

6. Дайте характеристику змісту та характеру праці. Чим вони визначаються?

7. Якими є природа і сутність спонукальних мотивів до праці?

8. Розкрийте поняття трудового потенціалу.

9. Що розуміємо під терміном трудові ресурси?

10. Що таке трудові ресурси як необхідний компонент виробництва матеріальних благ? У чому полягає їх відмінність від матеріальних ресурсів?

11. Дайте якісні кількісні характеристики трудових ресурсів, розкрийте погляди економістів на цей предмет.

12. Що являє собою економічно активне, економічно неактивне населення? Який їх склад, вікові межі?

13. Які існують джерела поповнення трудових ресурсів?

Тести

1. Природно-технічна сторона праці – це:

а) відношення людини до засобів виробництва;

б) відносини людей між собою у процесі праці.

2. Суб’єктами праці є:

а) підприємства;

б) підприємці;

в) робітники.

3. Поняття фізичне і може виконуватися не лише людиною, а і машинами, тваринами – це:

а) праця;

б) робота;

в) трудова діяльність.

4. Предмети праці – це:

а) все те, на що спрямована праця і що зазнає змін із набуттям корисних для задоволення людських потреб властивостей;

б) те, за допомогою чого людини діє на машини, механізми, інструменти, різні пристосування, а також будівлі і споруди.

5. Сукупність виконуваних працівником функцій – це:

а) зміст праці;

б) характер праці.

6. Людина може працювати:

а) з необхідності;

б) за бажанням;

в) з примусу, принуки;

г) усі відповіді вірні.

7. Природно-історична сукупність людей, яка формується і безперервно відтворюється в процесі виробництва і відтворення самого життя - це:

а) людство;

б) суспільство;

в) населення;

г) немає правильної відповіді.

8. Населення України складається з:

а) трудових ресурсів і економічно активного населення;

б) робочої сили і пенсіонерів;

в) економічно активного і економічно неактивного населення.

9. Переміщення працездатного населення з одного регіону в інший, а також з однієї країни в іншу в пошуках роботи, вищої заробітної плати і кращого життя - це:

а) еміграція робочої сили;

б) міграція робочої сили;

в) імміграція робочої сили;

г) немає правильної відповіді.

10. Міграційне сальдо - це:

а) різниця імміграції та еміграції;

б) різниця еміграції в країну й імміграції з країни;

в) сума еміграції та імміграції;

г) немає правильної відповіді.

11. Повернення емігрантів на батьківщину на постійне місце проживання є:

а) імміграцією;

б) еміграцією;

в) рееміграцією;

г) немає правильної відповіді.

12. Розширене відтворення характеризується

а) природним приростом населення;

б) переважанням еміграції над смертністю;

в) переважанням смертності над народжуваністю;

г) немає правильної відповіді.

13. Трудові ресурси включають:

а) зайнятих економічною діяльністю людей;

б) не зайнятих економічною діяльністю;

в) не зайнятих, але, тих що можуть працювати.

14. Нині в Україні працездатним віком вважається:

а) для жінок: 16-54 роки, для чоловіків 16-59 років включно;

б) для жінок: 16-60 роки, для чоловіків 16-65 років включно;

в) для жінок: 16-55 роки, для чоловіків 16-60 років включно.

15. Вік, у якому людина може претендувати на соціальну допомогу від держави (пенсію) – це:

а) нижня межа працездатного віку;

б) верхня межа працездатного віку.

16. До трудових ресурсів належать:

а) населення в працездатному віці;

б) населення, старше і молодше від працездатного віку, яке зайняте у народному господарстві.

17. Розрізняють структуру трудових ресурсів за:

а) віком;

б) статтю;

в) рівнем освіти;

г) місцем проживання;

д) усі відповіді вірні.

18. До працездатного населення відносять:

а) населення у працездатному віці;

б) осіб молодших і старших від працездатного віку, які працюють;

в) осіб молодших і старших від працездатного віку;

г) інвалідів першої або другої групи;

д) особи, з правом на одержання пенсії.

19. Економічно активне населення – це:

а) особи, що не мають роботи (прибуткового заняття);

б) частина населення, яке забезпечує пропозицію робочої для виробництва товарів і послуг;

в) шукають роботу або намагаються організувати свою справу;

г) особи, що навчаються.

20. Закінчіть речення: „Трудовий потенціал – це інтегральна оцінка кількісних і якісних характеристик....”

а) економічно активного населення;

б) економічно неактивного населення;

в) економічно активного населення та економічно неактивного населення.

21. На рівні суспільства трудовий потенціал характеризується такими узагальненими показниками, як:

а) рівень оплати праці;

б) здоров’я;

в) рівень освіти;

г) організованість;

д) творчий потенціал та активність;

е) моральність.

22. Баланс трудових ресурсів складається з:

а) двох розділів;

б) трьох розділів;

в) чотирьох розділів;

г) немає правильної відповіді.

23. Особливу увагу при прогнозі розподілу трудових ресурсів надають:

а) зайнятості у народному господарстві;

б) середньому рівню зайнятості;

в) загальній чисельності зайнятих;

г) немає правильної відповіді.

Теми для підготовки доповідей

1. Трудоресурсна ситуація в Україні.

2. Ефективність використання трудового потенціалу в Україні.

3. Чинники якості та конкурентоспроможності робочої сили.

4. Межа працездатного віку в зарубіжних країнах.

Бібліографічний список

16, 17,18, 21, 22, 23, 33, 58, 62

Семінарське заняття №3

Тема 3. Соціально-трудові відносини як система

Мета заняття: поглибити, узагальнити та систематизувати знання студентів про:

• зміст, склад та структуру соціально - трудових відносин;

• сторони і суб’єкти соціально - трудових відносин;

• сутність об’єднання роботодавців в системі соціально - трудових відносин;

• представницькі органи найманих працівників та їх об’єднання.

План заняття

1. Сутність соціально-трудових відносин.

2. Об’єкти і суб’єкти соціально-трудових відносин.

3. Основні типи соціально-трудових відносин.

Методичні рекомендації до семінарського заняття

Вивчення теми необхідно розпочати з визначення поняття і структури соціально-трудових відносин.

Соціально-трудові відносини – це об’єктивно існуюча взаємозалежність і взаємодія суб’єктів цих відносин у процесі праці, спрямована на регулювання якості трудового життя людини, колективу і суспільства в цілому.

Структура соціально-трудових відносин досить складна і включає різноманітні параметри, які характеризують систему побудови дії і регулювання соціально-трудових відносин (рис. 8)

Рис. 8. Структура системи соціально-трудових відносин

Суб’єктами соціально-трудових відносин є індивідууми чи соціальні групи. Найбільш важливими суб’єктами соціально-трудових відносин є:

• найманий працівник,

• роботодавець,

• об’єднання найманих працівників (профспілка),

• об’єднання роботодавців,

• держава (рис. 9).

Рис. 9. Суб’єкти соціально-трудових відносин

Найманий працівник– особа, яка заключила договір з представником підприємства, організацією чи державою. Договір наймання може бути письмовим чи усним, але в будь-якому випадку він визначає соціально-трудові відносини між його сторонами.

Роботодавець– це особа, яка працює самостійно і постійно наймає для виконання роботи одного або декількох працівників. Необхідно звернути увагу на те, що звичайно роботодавець є власником засобів виробництва, але у господарській практиці України роботодавцем вважається і керівник у державному секторі економіки, що наймає працівників за договором, наприклад генеральний директор державного підприємства, хоча сам він є найманим працівником держави і не володіє засобами виробництва.

Держава– як суб’єкт соціально-трудових відносин виступає: в ролі законодавця, захисника прав громадян і організацій, роботодавця, посередника і арбітра при трудових спорах.

В якості предметів соціально-трудових відносинвиступають:

• на рівні індивідуумів – певні сторони в трудовому житті людини,

• на рівні колективних відносин – кадрова політика.

Всі предмети соціально-трудових відносин можна поділити на три складові:

• соціально-трудові відносини зайнятості;

• соціально-трудові відносини пов’язані з організацією і ефективністю праці;

• соціально-трудові відносини пов’язані з винагородою за працю.

Типи соціально-трудових відносинхарактеризують психологічні, етичні і правові форми взаємовідносин в процесі трудової діяльності. За організаційними формами існують такітипи соціально-трудових відносин: патерналізм, партнерство, конкуренція, солідарність, субсидіарність, дискримінація, конфлікт.

• Патерналізмхарактеризується значною мірою регламентації соціально-трудових відносин зі сторони держави або керівництва підприємства.

• Партнерствопропонує здійснення захисту своїх інтересів суб’єктами соціально-трудових відносин і їх самореалізацію в політику погодження взаємних пріоритетів.

• Конкуренціяхарактеризується досконалістю відносин між людьми, або колективами.

• Солідарністьпредставляє загальну відповідальність і взаємну допомогу основану на спільності інтересів групи людей.

• Субсидіарність– означає прагнення людини до особистої відповідальності за досягнення своїх цілей і своїх дій при рішенні соціально-трудових проблем.

• Дискримінація– це незаконне обмеження прав суб’єктів соціально-трудових відносин. Дискримінація може виражатися по віку, національності, статі, конфесії та інших ознаках.

• Конфлікт– є крайньою мірою протиріччя в соціально-трудових відносинах. Найбільшими формами прояву трудових конфліктів є: трудові спори, страйки, масові звільнення.

Необхідно знати, що у розвинених країнах із соціальною орієнтацією ринкової економіки переважним типом соціально-трудових відносин є соціальне партнерство у формі двопартизму і трипартизму.

Слід вивчити принципи соціально-трудових відносин. Основний принцип системи соціально-трудових відносин– законодавче забезпечення прав у соціально-трудовій сфері, визначення об’єктів, суб’єктів, порядку їхніх взаємодій, охоплення сфер взаємин суб’єктів, а також контроль за дотриманням цих прав. Основою соціально-трудових відносин слугують принципи солідарності і субсидіарності, за принципом партнерства, загальності, адресності, інтегрованості.

На формування і розвиток системи соціально-трудових відносин в організації впливає складна комбінація великої кількості факторів політичного, історичного, економічного соціокультурного характеру (рис. 10).

Соціально-трудові відносини мають об’єктивний характер, тобто вони не залежать від волі й бажання окремої людини. Разом з тим цивілізовані соціально-трудові відносини відображають суб’єктивно визначені наміри і дії учасників цих відносин, сформовані з усвідомленням взаємної залежності. Регулювання соціально-трудових відносин методами соціального партнерства застраховує суспільство

Рис. 10. Чинники трансформації соціально-трудових відносин (СТВ)

від двох крайнощів - суспільної ворожнечі на економічній основі «ринкової саморегуляції» та добре відомого нам з радянських часів зрівняльного уніформізму з результатами у вигляді відкидання практично всяких економічних важелів і стимулів.

Основне завдання студента при вивченні матеріалів цієї теми полягає в тому, щоб зрозуміти, як саме відбувається регулювання соціально-трудових відносин, зрозуміти механізм дії соціального партнерства, з’ясувати пріоритетні напрями й перспективи його розвитку на всіх рівнях.

Система нових соціально-трудових відносин може формуватися або стихійно, або цілеспрямовано. Цілеспрямоване формування соціально-трудових відносин, адекватних соціально орієнтовані ринковій економіці, має здійснюватися на основі системи заходів громадського і державного регулювання.

Визначальний внесок у розробку правових норм і процедур у сфері трудових відносин і соціальних інститутів зробила Міжнародна організація праці (МОП), створена у 1919 р. Головна її заслуга перед трудящими усіх країн полягає у нормотворчій діяльності, що виражається у підготовці й прийнятті міжнародних конвенцій і рекомендацій, передусім в галузі профспілкових свобод і гуманізації умов праці.

На макроекономічному рівні соціально-трудові відносини регулюються законодавчо-правовою й економіко-нормативною базами, системою програмно-нормативної регламентації, інструментами державних економічних і соціальних програм.

Основними інструментами, за допомогою яких регулюються соціально-трудові відносини, є відповідні державні програми національного, регіонального, галузевого рівнів.

Студенти повинні знати, що для регулювання соціально-трудових відносин держава застосовує як адміністративні, так і економічні методи. До перших відносять адміністративно-регламентуючі (накази, інструкції, документи і т. ін.) та організаційні методи (створення інфраструктури, спеціальних служб контролю за виконанням програм). До економічних методів належать дотації, державне замовлення, фінансово-кредитні й податкові пільги, пряма фінансова допомога для реалізації державних програм і т. ін.