Завдання до самостійної роботи щодо вивчення навчального матеріалу
Опрацювати теоретичні основи лекційного матеріалу по темі “Організація і нормування праці’’.
На основі заданої організаційно-технічної структури підприємства обґрунтувати поділ праці, визначивши його вид, та кооперування.
Провести хронометраж друкування тексту обсягом 0,5 д.а. (приготування страви, написання реферату, інше) і визначити норму часу для даної роботи.
“Організація робочого місця економіста (інженера, водія, лікаря-терапевта, викладача вузу, механіка, інше)”.
“Теорія людського фактору і організація праці сьогодні”.
“Фордизм як напрямок організації праці”.
Питання для самоконтролю
Визначте поняття “організація праці”.
Назвіть основні напрями організації праці на підприємстві.
Охарактеризуйте поділ праці та основні його види.
Назвіть форми кооперації праці. Які передумови визначають її розвиток?
У чому полягає значення колективних форм організації праці та які їх характерні ознаки?
Що являє собою бригада і які передумови її створення? Назвіть види бригад.
Що являє собою робоче місце? За якими параметрами класифікуються робочі місця?
Визначте поняття “умови праці”.
Які фактори виробничого середовища впливають на працездатність людини?
Бібліографічний список
12,13,14,16,17,20,21,24,25,26,27,
30,31,33,34,38,40,45,51,52,53
Тема 10: Продуктивність і ефективність праці
Мета:
з’ясування сутності продуктивності і продуктивності праці та їх взаємозв’язок;
засвоєння показників і методів вимірювання продуктивності праці;
з’ясування поняття і сутності факторів продуктивності;
визначення резервів підвищення продуктивності праці;
усвідомлення важливості ролі резервів підвищення продуктивності праці у зростанні інтенсивності виробництва;
набуття навичок щодо розв’язання задач з визначення продуктивності праці.
План вивчення теми
1. Продуктивність праці: сутність і значення.
2. Показники і методи вимірювання продуктивності праці.
3. Фактори та резерви росту продуктивності праці.
4. Програми управління продуктивністю праці на підприємстві.
Методичні рекомендації до самостійної роботи
Насамперед необхідно засвоїти, що продуктивність праці є складною і суперечливою економічною категорією. Саме від неї залежить результативність праці, її ефективність.
Зростання ефективності праці забезпечує підвищення кінцевого результату праці – готового до реалізації продукту і доходу.
Необхідно враховувати, що мають місце як показники продуктивності живої праці, так і показники громадської праці, які враховують не тільки витрати праці в процесі виробництва, але й витрати минулої праці.
На першому етапі вивчення даної теми необхідно визначити основні показники продуктивності праці: продуктивність громадської праці, виробіток на одного працюючого, на одиницю трудомісткості продукції, рентабельність праці, продуктивність використання ресурсів, продуктивність капіталу.
На другому етапі вивчення теми необхідно розглянути і засвоїти методи вимірювання продуктивності праці: натуральний, умовно-натуральний, вартісний, трудовий.
Далі визначається концепція ефективності праці і теорія її вартості або цінності.
В процесі вивчення теми треба визначити, які фактори і яким чином впливають на продуктивність праці, а саме: матеріально-технічні, організаційні і соціально-економічні фактори, а також види резервів продуктивності праці і методи їх розрахунку.
Дуже важливим питанням є визначення зв’язку між продуктивністю праці і рівнем її оплати, прямого і зворотного. Необхідно розкрити такі ключові слова, як “висока заробітна плата”, “низька заробітна плата”, “ефективна заробітна плата”, “мотивація працівників”, “ система послідовної винагороди”, “відрядна розцінка” і “стимулювання продуктивності праці”.
Виробіток – це прямий показник продуктивності праці, що визначається кількістю продукції (робіт, послуг), виробленої одним працівником за одиницю робочого часу і розраховується за формулою:
(2.6)
де В – виробіток,
V – обсяг виробництва продукції (робіт, послуг),
Т – затрати праці на випуск відповідного обсягу продукції (робіт, послуг).
На підприємстві виробіток може визначатись різними способами залежно від того, якими одиницями вимірюється обсяг продукції і затрати праці.
Якщо обсяг продукції вимірюється натуральними показниками (у штуках, тоннах, метрах тощо) то відповідні показники продуктивності праці називають натуральними. Натуральні показники дуже точні, проте мають суттєвий недолік – неможливість застосування до неоднорідної продукції.
Вартісними називають показники виробітку, в яких обсяг продукції вимірюється грошовими одиницями. Ці показники найуніверсальніші, оскільки дають змогу порівнювати продуктивність праці при виробництві принципово різних благ. Єдиним недоліком вартісних показників продуктивність праці є те, що необґрунтоване завищення цін монополістами призводить до фіктивного зростання їх продуктивність праці.
Трудомісткість – це обернений показник рівня продуктивності праці, що характеризується кількістю робочого часу, витраченого на виробництво одиниці продукції (робіт, послуг), і розраховується за формулою:
(2.7)
Для планування і аналізу праці на підприємстві розраховуються різні види трудомісткості.
Технологічна трудомісткість (Тт) визначається витратами праці основних робітників. Розраховується для окремих операцій, деталей, виробів.
Трудомісткість обслуговування (То) визначається витратами праці допоміжних робітників, зайнятих обслуговуванням виробництва.
Виробнича трудомісткість (Тв) складається з технологічної трудомісткості та трудомісткості обслуговування, тобто показує витрати праці основних і допоміжних робітників на виконання одиниці роботи.
Трудомісткість управління (Ту) визначається витратами праці керівників, професіоналів, фахівців, технічних виконавців.
Повна трудомісткість продукції (Тп) відображає всі витрати праці на виготовлення одиниці кожного виробу і визначається за формулою:
Тп = Тт + То + Ту = Тв + Ту (2.8)