Приклад 1.

Зміст задачі: в регіоні після перепису населення зареєстровано 1896 тис. осіб, з яких працездатне населення становить 1023,84 тис. осіб, молодь працездатного віку – 113,76 тис. осіб, особи пенсійного та передпенсійного віку – 568,8 тис. осіб, особи обмеженої працездатності та непрацездатні особи – 189,6 тис. осіб. На ринку праці свої послуги пропонують 95% працездатного населення, 83% молоді працездатного віку, 64% осіб пенсійного віку та 20% осіб обмеженої працездатності. Загальний попит на робочу силу в регіоні становить 1400 тис. осіб. Необхідно проаналізувати загальний стан ринку праці, визначивши пропозицію на ринку праці, коефіцієнт пропозиції, коефіцієнт попиту, коефіцієнт співвідношення попиту та пропозиції, а також зробити сегментацію ринку праці за критерієм працездатності.

Скорочені умови:

q	=	1896 тис. осіб	Розв’язання задачі:
qПР	=	1023,84 тис. осіб	1.
qМ	=	113,76 тис. осіб
qП	=	568,8 тис. осіб	2.
qОП	=	189,6 тис. осіб
αПР	=	95% (0,95)	3.
βМ	=	83% (0,83)
χП	=	64% (0,64)	4.
δОП	=	20% (0,20)
D	=	1400 тис. осіб	5.
S	–	?
kS	–	?
kD	–	?
kDS	–	?	Висновки:

В колонці “Розв’язання задачі:” наводиться розгорнуте рішення заданої для аналізу ситуації з докладними поясненнями та обґрунтуваннями, якщо цього потребують умови задачі.

Для сформульованої в прикладі 2 задачі це рішення виглядатиме таким чином, як це записано в прикладі 3.

Приклад 2.

Розв’язання задачі. Умови задачі свідчать про те, що сегментацію ринку праці слід здійснити за ознакою працездатності за віковим критерієм. Згідно з цим слід відокремити 4 (чотири) сегменти: сегмент працездатного населення (qПР), сегмент молоді працездатного віку (qМ), сегмент осіб обмеженої працездатності і непрацездатних осіб (qОП) та сегмент осіб пенсійного та передпенсійного віку (qП). Отже, пропозицію на ринку праці будуть визначати за наведеною сегментацією згідно з відсотками пропозиції за кожною категорією. В даному випадку пропозиція буде розраховуватися згідно із запропонованою сегментацією за формулою:

, (4.1)

отже, пропозиція дорівнюватиме:

(4.2)

тис. осіб. Коефіцієнт пропозиції (kS) визначає частку населення, яке пропонує свої послуги на ринку праці (S), до загальної чисельності населення в регіоні (q), тобто . Коефіцієнт пропозиції дорівнює. Коефіцієнт попиту (kD) визначає частку населення (q), на яку сформовано попит (D), тобто . Коефіцієнт попиту дорівнює, таким чином:. Коефіцієнт співвідношення попиту і пропозиції визначають за формулою:. Він дорівнює.

Висновки: регіональний ринок праці знаходиться не в рівноважному стані: пропозиція перевищує попит на робочу силу, отже, існує певна загроза незайнятості, яка може перетворитися в патологічне безробіття.

Наведена в прикладах 2 і 3 задача була однією із видів задач, про зміст яких йшлося при характеристиці варіантів. Вона розкриває сутність механізму оцінки ефективності ринку праці в регіоні за наведеними статистичними показниками.

Іншим типом задач є задачі, які вимагають комплексної характеристики соціальних відносин зайнятості та безробіття. Типовим прикладом цього виду задач може стати задача, наведена в прикладі 4.

Приклад 3.

Зміст задачі: в регіоні зареєстровано 1500 тис. осіб, яких за відповідними характеристиками можна віднести до категорії трудових ресурсів (qТР), з них 1236 тис. осіб є зайнятими (qЗ), 86 тис. осіб – військовослужбовці (qВ), а 108 тис. осіб навчаються з відривом від виробництва (qВІДР). Люди, які не бажають працювати (qН1), складають 15 тис. осіб. Під час перепису населення (q) було зареєстровано в регіоні 1684 тис. осіб. Охарактеризуйте ринок праці з позицій зайнятості та безробіття.

Скорочені умови:

q	=	1684 тис. осіб	Розв’язання задачі:
qТР	=	1500 тис. осіб	1.
qЗ	=	1236 тис. осіб
qВ	=	86 тис. осіб	2.
qВІДР	=	108 тис. осіб
qН1	=	15 тис. осіб	3.
qН	–	?
qБ	–	?	4.
kН	–	?
kБ	–	?	5.
kТА	–	?
kЕА	–	?	Висновки:

Розв’язання задачі. Для аналізу ринку праці з позицій зайнятості та безробіття потрібно обчислити ряд показників: кількість незайнятих (qН), чисельність безробітних (qБ), коефіцієнт незайнятості (kН), коефіцієнт безробіття (kБ), коефіцієнт трудової (kТА) та економічної (kЕА) активності населення. Кількість незайнятих визначається за формулою:

(4.3)

і дорівнює 70 тис. осіб. . Кількість безробітних дорівнює визначається за формулою , тобто 55 тис. осіб. Коефіцієнт незайнятості слід визначити за формулою:

. (4.4)

Отже, він складає 0,05. Коефіцієнт безробіття слід визначити за формулою:

, (4.5)

його числове значення дорівнює 0,04. Коефіцієнт трудової активності визначається за формулою:

(4.6)

і дорівнює 0,82, а коефіцієнт економічної активності – за формулою (4.7)

і складає 0,73.

Висновки: на досліджуваному ринку праці невеликий рівень безробіття 4% ґрунтується на рівень незайнятості в 5%, а коефіцієнт трудової активності населення 82% значно вище його економічної активності 73%. Таку ситуацію не можна вважати задовільною. Треба вжити заходів соціального захисту протягом найближчого періоду часу, щоб ситуація не змінилась на гіршу.

Важливим показником при оцінці попиту на працю виступає його еластичність по заробітній платі або власна еластичність попиту – здатність попиту реагувати на зміну рівня заробітної плати. Визначається пряма еластичність попиту (Еп) як процентна зміна зайнятості (L), яка викликана зміною заробітної плати (W) на 1%:

Еп = ΔL/L : ΔW/W.

Так як криві попиту мають нахил до низу, зростання заробітної плати викликає зниження зайнятості. Чим вище абсолютна величина еластичності, тим вище у процентному відношенні буде падіння рівня зайнятості. Врахування прямої еластичності попиту для прийняття практичних рішень потребує визначення закономірностей, яким вона підпорядковується. Ці закономірності враховують тісний взаємозв’язок ринку праці з ринком капіталу та ринком товарів і послуг. Їх називають законами Хікса-Маршала або законами похідного попиту.

Перший закон: зниження заробітної плати, що в свою чергу знижує витрати на виробництво та вартість кінцевої продукції, веде до збільшення споживчого попиту, а значить, і до розширення виробництва. Наслідком цього стає зростання зайнятості. Пряма еластичність попиту на працю по заробітній платі буде тим вище, чим вище цінова еластичність на вироблений продукт.

Другий закон: пряма еластичність попиту на працю по заробітній платі буде тим вищою, чим легше замістити даний вид праці іншими чинниками. Чим вище значення коефіцієнта заміщення одного чинника іншим, тим більш помітною є реакція роботодавця на зростання ціни праці. Якщо працівників легко замінити машинами, то зростання заробітної плати призведе до звільнення працівників. Якщо можливість технологічної зміни відсутня – робітники можуть вимагати прибавки до заробітної плати не ризикуючи викликати скорочення попиту на працю.

Третій закон: пряма еластичність попиту на працю працівників по заробітній платі буде тим вище, чим вище еластичність пропозицій інших чинників виробництва, тобто рівень використання інших чинників може бути збільшений без значного зростання цін на ці чинники.

Четвертий закон: пряма еластичність попиту на працю по заробітній платі буде тим вище, чим вище питома вага затрат по даній категорії праці в сукупних затратах виробництва. Еластичність пропозиції показує, на скільки відсотків зростає обсяг запропонованого на ринку чинників капіталу при зростання його ціни на 1%. Тобто, наскільки дорожче коштуватимуть для наймача додаткові машини і устаткування, якщо він вирішить замінити працівника капіталом.

Крім прямої еластичності в економічних дослідженнях використовують також показник перехресної еластичності попиту на працю. Він визначає, наскільки чутливий попит на працю до ціни капіталу. Результат значення залежить від того, як співвідносяться ці чинники: взаємодоповнюючі вони (чинники-комплементи) чи взаємозамінюючі (чинники-субститути).