5. На найвищих світових орбітах

Як бачимо, Іван Франко мислив, творив на найвищих орбітах національного, європейського та й світового життя. Невситимий інтерес до історії як навчительки життя, до ідеалів народів, наслідування мудрості праукраїнців, яка зафіксована у першій книзі Вед і виражена такою спонукою: «Нехай прийдуть шляхетні думки до нас з усіх сторін», дає нам підстави і арґументи до розв’язки нинішніх проблем оцінки ситуації в Європі, очевидно – в цьому контексті і в Україні, а також знову вернути собі авторитетне місце серед світової спільноти. Треба віддати належне нашим колегам – журналістам з газети «Діло» (українського «Таймсу»), які вмістили 31 травня 1916 року такий промовистий відгук на смерть Івана Яковича Франка: «Все, чим цікавився людський дух

¹³ Див.: Мейс Дж. Трагедія, що назріває // День. – 2004. – 24 лют.

310

протягом століть і тисячоліть свого розвитку, все, чим жили і живуть народи та племена всіх частей світу, всі можливі області життя й думки – для всього того жеврів пристрасний інтерес в душі Франка. І то не була сама тільки контемплетаційна цікавість, що легко насичується і пересичується, а цікавість діяльна, невтомно, ненаситно діяльна. Старий Єгипет чи Асірія, Платон чи Спіноза, Шекспірова Англія чи архіновітня Австралія, Дантівські середні віки чи американський капіталізм, Верлен чи К. М. Майєр, парцеляція чи індемнізація, душа польських повстанців чи гуцульських опришків, Хмельницький чи діячі Великої революції, візантійська декаденція чи простота народної поезії, «Фавст» Гете чи «Чернець» Шевченка, денник чи науковий журнал, філологія чи строга філософія – і хто в силі бодай приблизно перечислити ті області життя цілого людства, які злітав невсипущий дух Франка, в які він вдирався, які він наново в собі переживав».

Національний ідеал І. Франка знаходив і відгук, і самостійне вираження у публікаціях багатьох видань у Європі, зокрема у журналі Сетона Вотсона «Нова Європа». Це видання підтримало українців у прагненні відновити свою державність¹⁴. Тут виступав знаменитий речник гуманізму, демократичного націоналізму Томаш Масарик. У своїй статті «Гуманістичні ідеали» він підкреслював, що «ідея гуманності виявляється як ідея національна», обстоював право кожної нації на власну державу. Т. Масарик був особисто знайомий з І. Франком, вони зустрілися у 1893 р. у Відні. Їхнє листування засвідчило збіжність позицій щодо звільнення народів від чужоземного панування. Т. Масарик надіслав І. Франкові монографію про видатного чеського журналіста і письменника Карела Гавлічка-Боровського. В передмові до неї він писав: «Розвиток національності мусить іти невідлучно з розвитком свободи думок і свободи політичної... Нація, котра в ім’я чи то державних, чи то інших інтересів гнобить, душить та спиняє у вільному розвитку іншу націю, копає могилу сама собі й тій державі, якій ніби має служити це гноблення». Як стверджує Іван Скамай, І. Франко був у захопленні від ідей К. Гавлічка і переклав монографію українською мовою¹⁵.

¹⁴ Докладніше див.: Бочковський О. І. Вступ до націології. – Мюнхен. 1991-1992. – С. 42-52.

¹⁵ Скамай І. Томаш Масарик – перший президент Чехословацької Республіки // Універсум. – 1995, Ч. 9-10. – С. 21.

311