Лекція №2 тема: Навчання студентів на семінарських заняттях нетрадиційними методами питання

1. Сутність семінарів

2. Мета, функції семінару

3. Типи семінарів

4. Рекомендації проведення семінарів

5. Структура нетрадиційних семінарів

1. Сутність семінарів

Важливою формою навчання в умовах професійно-технічної освіти є семінари, які виникли як результат зростання потреб студентів відповідно до нових досягнень психолого-педагогічних, технічних та інших наук і інноваційного досвіду у професійній діяльності. Необхідно зазначити, що такі семінари вимагають високої ерудиції їх викладачів.

Семінари для студентів мають своїм завданням насамперед дати методологічну та методичну підготовку студентів з тим, щоб вони мали можливість самостійно оцінювати явища та факти власної професійної діяльності. Поряд з цим семінари дають студентам найбільш важливу й актуальну інформацію з теоретичних питань, досягнень сучасної науки, техніки та культури, знайомлять з перспективами подальшого розвитку науки та її практичного застосування, розширюють і поглиблюють знання учасників з їх діяльності з урахуванням найновітніших досягнень у їх галузі. Семінари націлюють фахівців також щодо змісту їх роботи на вдосконалення знань, практичних навичок і вмінь.

Зміст роботи семінарів різноманітний. Вони можуть бути розраховані на опрацювання комплексу важливих і актуальних теоретичних питань. Характерною особливістю в організації семінарів є органічний взаємозв’язок теорії й практики. Тематика семінарів виокремлюється із системи необхідних професійних знань та пов’язана з глобальною метою професійно-технічної освіти. Обов’язково до кожної теми розробляється план на кожне семінарське заняття, де вказується: тема, мета, питання, які повинні бути розглянуті, форма проведення, додатковий наочний матеріал, рекомендована література (яка надається за декілька днів до семінару). У ході підготовки слід прагнути того, щоб усі учасники семінару готувалися до кожного його заняття з усіх питань, передбачених планом. Не слід допускати в роботі семінару такого порядку, за яким питання виступів розподіляються між учасниками. Семінари – це особлива форма навчання студентів, яка потребує їх регулярної організації протягом року щомісяця. Під час семінару необхідно створювати атмосферу творчості, неформального спілкування, психологічного комфорту. Обов’язково у структурі семінару (незалежно від його виду) повинні бути:

1. Організаційний момент (повідомлення мети, задачі, розподіл за групами).

2. Інструктаж до кожного етапу роботи на семінарі.

3. Теоретична підтримка семінару.

4. Практичне застосування теорії на практиці.

5. Підсумок семінару.

6. Рефлексія учасників семінару щодо його організації та проведення.

Доцільно у ході проведення семінару чергувати індивідуальні, індивідуалізовані, групові та колективні форми організації. Робота у групі буде доцільною, якщо використовувати такі види діяльності студентів:

• підготовка виступів перед усіма учасниками, показ експерименту, опис теоретичних знань, моделей практичної діяльності;

• колективне обговорення („мозкова атака”, проблемний метод, експеримент);

• виступ та його обговорення у групі, вибір кращої доповіді, висновків, підведення підсумків;

• взаємодія у групах: допомога у розв’язанні проблеми, підготовка конкурсу, змагань;

• виконання творчого завдання: дослідження об’єкту, розробка проекту, екскурсія з оформленням звіту;

• самопланування власної діяльності, розподіл завдань, відповідальності, складання плану роботи та відповідей.

Ефективність занять, успішне засвоєння матеріалу, глибоке занурення у проблему значною мірою залежать від мети семінару, яку формулює викладач, донесення до кожного студента основної проблематики, допомоги студентам у самостійній підготовці та розв’язанні задач за алгоритмами, схемами, що роздають викладачи.

Із метою інтенсифікації навчання студентів доцільно широко практикувати творчі завдання, використовувати ТЗН, методи ігрового моделювання, аналіз певних управлінських рішень та ситуацій, що максимально мобілізує студентів, спонукає їх застосовувати власний досвід при розв’язанні задачі [3].

Інтенсифікації навчання студентів сприятимуть і розроблені певні критерії якості семінарів [13]:

• цілеспрямованість – постановка проблеми, бажання пов’язати теорію із практикою;

• планування – виділення головних питань, пов’язаних із професійними знаннями, з використанням досягнень сучасної науки та практики;

• організація роботи – вміння організовувати дискусію, конструктивний аналіз відповідей та виступів учасників семінару, оптимальне використання навчального часу;

• стиль проведення занять – дискусія, бесіда за оригінальними питаннями;

• ставлення до учасників семінару – повага, об’єктивність або байдужість;

• управління групою – теоретичні знання викладачів та їх застосування у різних ситуаціях на практиці.

Семінар (від лат. seminarium – розсадник; переносно – школа), як одна із форм професійно-технічного навчання, полягає в самостійному вивченні студентами, за завданнями викладача, окремих питань і тем лекційного курсу з подальшим оформленням матеріалу у вигляді реферату, доповіді [9, 300]. Таким чином, семінар створює передумови для інтенсивного спілкування студентів. До взаємодії їх спонукають тісно пов’язані різні види самостійної діяльності. Так, вивчення рекомендованої літератури є умовою підготовки конспекту, який, у свою чергу, береться за основу доповіді, реферату, рецензії, анотації. Підготовка письмової, у значній мірі, творчої продукції виступає передумовою успішної участі у дискусії. Для участі в семінарі необхідно не тільки вміти працювати з підручником (виділяти головне, переказувати, наводити приклади), але й вміти наводити аргументи, висловлювати власну думку, обговорювати проблему, обмінюватися міркуваннями, сперечатися у пошуку істини, що і є головним призначенням семінару.