Історичний аспект розвитку форм навчання

Епоха	Сутність форм
Первісний лад	Наслідування дорослих
Античні часи. Стародавня Греція.	Ідивідуальна форма навчання ( в сучасній інтерпретації репетиторство).
Середньовіччя (XVIст.)	Ідивідуально – групове навчання (відтворення учнем самостійно зазубреного матеріалу).
Епоха Відродження (XVI-XVIIст.) Ян Штурм (1507- 1589) Страсбурзька гімназія	Масове навчання. Введення в практику класно-урочної системи ( чіткий розподіл учнів за віком і класами, розробка для кожного класу програм навчання з метою забезпечення знань з латинської мови та ораторського мистецтва)
Братські школи Україна	Класно-урочна форма навчання
XVI-XVII Я.А.Коменський (1592-1670) ,,Велика дидактика” 1652	Теоретично обґрунтував класно-урочну систему, розробив програму кожного року навчання з різних предметів, використовував колективні, масові, індівідуальні та самостійні форми роботи. Встановив поняття шкільного року з розбиттям його на чверті, ввів каникули, визначив організацію навчального дня ( 4 години рідної мови, 6 годин в латинській школі),розробив методику планування уроків та їх структуру : опитування, викладання нового матеріалу, вправи
Новий час А. Белл , Дж. Ланкастер Англія, Індія (1798 р.)	Белл-Ланкастерська система взаємонавчання. Сутність її полягає в навчанні великої кількості учнів одним учителем: викладач навчає кілька чоловік, які отримують потрібні інструкції і навчають групу учнів молодших за себе
США ( кінець XIX ст) Батавська система		Батавська система навчання: розділення всього навчання на дві частини. - проведення звичайних уроків, на яких учитель працювє з усім класом; - проведення індивідуальних занятть з невстигаючими учнями і тими, хто має труднощі в засвоєнні матеріалу, або з тими, хто бажає і може більш глибоко вивчати матеріал
Док. Йозеф Антон Зіккінгер ( 1858- 1930) Німеччина, місто Мангейм		Мангеймська система (основа - диференційоване навчання) Поділ за здібностями: -основні класи (50-60% навчаються 8 років); -учні малоздібні до навчання (20-30%; 4 роки); -допоміжні класи - для розумово відсталих дітей (2-2,5%, 4 роки); -обдаровані діти(20-25%; 6 років) з правом переходу із класу в клас. Відбір у такі класи мав відбуватись на основі психометричних замірів, характеристик учителів та результатів екзаменів
Вільям Х.Кілпатрік (1871 - 1965) Місто Чикаго, школа Дьюї ( 1896-1903)		Метод проектів: виховання через дію – замість традиційних предметів навчання були введені проекти – своєрідні тематичні центри, які дозволяли дітям поєднати роботу і навчання, стимулювати пізнавальну діяльність на основі одержаних знань
XXст.		Ідивідуалізована форма роботи
Еллен Паркхерст США місто Дальтон (1909 р.)		Лабораторна система (Дальтон-план) а) Дальтон-план: самостійне вивчення матеріалу в лабораторіях, бібліотеках, використання книг, таблиць, приладів, якими діти могли користуватися в процесі індивідуальних занять. Викладач давав кожному учневі індивідуальне завдання, орієнтовний план на день, пропонував раціональні методи виконання цього завдання. Виконавши завдання, учень складав залік і отримував наступне завдання. Інтенсивність, швидкість праці залежали від самих учнів, тому кожний просувався вперед індивідуальними темпами.
Україна (1918-1930)		б) бригадно-лабораторний метод: пристосування темпів навчання до можливостей і здібностей кожного учня. Діти працювали індивідуально, за отриманим від учителя завданням на рік.
1920-1938 СРСР		Агітбригади, урок-суд, політбої
Д. Ллойд Трамп США (1956-1961)		План Трампа: відводиться 40% часу на навчання учнів у великих групах (100-150 чол.),20% на навчання у малих групах (10-15 чол.), 40% - на індивідуальну роботу.
СРСР (1950-1990)		Урок КВВ; урок-брейн-ринг, урок ,,Щасливий впадок”, урок ,, Поле чудес”.
СРСР (1967 )		Введення факультативів - форми диференційованого навчання, мета якого - поглиблення загальноосвітніх знань, трудової підготовки, розвиток різнобічних інтересів, здібностей школярів
США, Японія, Європа (1980-1990)		Класно-урочна система зберігається лише в молодших (1-6) класах, а далі навчання організовується на засадах добровільного вибору факультативних груп предметів.
Україна 1989		Введення обов`язкових занять за вибором, які покликані сприяти адаптації змісту освіти до потреб та пізнавальних інтересів учнів, розвитку їх здібностей,організації різноманітної діяльності за нахилами.

Як бачимо з таблиці 2.2., на всіх етапах розвитку суспільства організаційні форми змінювались у залежності від мети, яка була поставлена перед школою суспільством. Ці форми навчання пройшли довгий історичний шлях: від індивідуального навчання до класно-урочної системи, від традиційного комбінованого до нестандартних уроків у сучасній школі.