2. Мета, функції семінару

Основна мета семінару – інтенсифікація самостійного навчання студентів у ході навчання і вивчення додаткової літератури та спонукання їх до осмислення й більш глибокого вивчення теоретичних проблем, їх застосування на практиці; розвиток здібностей до практичного аналізу, до науково-обґрунтованої аргументації власних думок; ведення діалогу, дискусії, опонування; формування інтересу до науки та наукових досліджень.

Функції семінару, спрямованого на інтенсифікацію навчання в умовах професійно-технічної освіти:

1. Освітня – повторення та поглиблення великого за обсягом програмового матеріалу.

2. Узагальнення та систематизація знань - у ході розумової, пізнавальної, виробничої діяльності на базі вивченого матеріалу відбувається порівняння, зіставлення, узагальнення знань, змістовне групування матеріалу, встановлення логічного зв’язку між поняттями загальноосвітнього і виробничого компонента змісту освіти.

3. Контролююча – отримання оперативного зворотнього зв’язку, інформації про хід пізнавальної діяльності студентів, а також ефективність застосування методів і прийомів викладачами семінару.

4. Оціночна – у ході дискусії формується оцінка, ціннісні орієнтації, які впливають на засвоєння загальнолюдських світових, професійних цінностей, а критичне ставлення до своїх досягнень формує самосвідомість, на основі якої створюється адекватна самооцінка учасників семінару.

5. Виховна – ретельна підготовка до семінару привчає до систематичної роботи, дисципліни, сприяє формуванню відповідальності, активності, самостійності, допомагає розібратися у собі; у ході аналізу відповідей виховується повага до іншої думки, уміння визнавати свої помилки, приймати точку зору іншого, тобто відбувається засвоєння певних правил моральної поведінки.

6. Комунікаційна – навчальне спілкування стимулює комунікативну активність, „вільну дискусію”, обґрунтування своєї думки.

7. Розвиваюча – розвиток критичного, творчого мислення, вмінь переконувати, обґрунтовувати, відстоювати власні погляди.

8. Організаційно-орієнтовна – виявляється у безпосередньому керуванні або опосередковано через методичні посібники і рекомендації щодо підготовки до семінару; вибір джерел інформації, вибір методів їх обробки.

9. Мотиваційна – обговорення проблем дає можливість учасникам ближче ознайомитися з проблематикою науки, що вивчається, різноманітністю поглядів, виявити прогалини у власних знаннях, що стимулює пізнавальні потреби [2; 3; 5; 6].

Наведемо типологію семінарів. Проблеми типології виникають у науках, які мають справу із досить різнорідними за складом сукупностями об’єктів і вирішують завдання упорядкованого опису і пояснення цих сукупностей. Під типологією розуміють:

• метод наукового пізнання, в основі якого лежить розчленування систем об’єктів та їхнє групування за допомогою узагальненої, ідеалізованої моделі або типу;

• результат типологічного опису і зіставлення [9, 211].

Семінари як форма організації навчання, будучи складним педагогічним утворенням, як і всі складні явища, можуть бути поділені на типи за різними ознаками. Тому в сучасній педагогіці єдиної загальновизнаної типології (класифікації) семінарів не існує. Науковці визначають семінари за різними основами: за дидактичними цілями; за способом та характером проведення; за видами роботи; за змішаною основою.