3. Поняття «пряме», «співуправління», «самоуправління»

Використовуючи кібернетичний підхід до процесу управління самостійною роботою студентів професійно-технічної освіти автори акцентують увагу на коригуючому впливі на досягнення певних навчальних цілей, виборі розв’язання задач на основі врахування всіх значущих факторів й отримання зворотного зв’язку на кожному етапі навчальної діяльності. Тобто автори концентрують увагу на прямому управлінні самостійною роботою. В.Андрєєв, Ю.Кулюткін, К.Яресько вважають, що при прямому управлінні самостійною роботою важливо виділяти етапи самостійного виконання завдання, використовувати додаткові дидактичні засоби, вказівки, пояснення, засоби самоконтролю, і визначають головною метою цього управління коригування та адаптацію завдання на певний рівень знань учнів. До особливостей цього управління науковці відносять: розв’язання завдань на репродуктивну навчальну діяльність, що базується на засвоєнні конкретного способу (алгоритму) діяльності, спираючись на інструкцію, суб’єктно-об’єктна схема навчальної діяльності, яка передбачає необов’язкове врахування особистісного досвіду учня та характеризується переважанням навчання за стандартними програмами.

Як зазначає В.Андрєєв, орієнтація тільки на цей вид управління призводить до гальмування розвитку вмінь планування, раціонального використання часу, здійснення самоконтролю в навчальній діяльності. Для уникнення цих недоліків автор рекомендує „...поступово послаблювати ...пряме управління й посилювати спів- і самоуправління самостійною роботою” [1, 75]. Коли мова в наукових дослідженнях йде про співуправління, на увазі мається необхідне визначення певної цілі на кожному етапі при взаємодії викладач – учень. При цьому для виконання навчальної діяльності підбираються завдання таким чином, щоб рівень проблемності цих завдань підвищувався від завдання до завдання. Самостійна робота на рівні співуправління виконується учнем із застосуванням відомого йому алгоритму до розв’язання нової задачі «за аналогією зі знайомою...ситуацією, але в нових умовах» [15, 49]. При впровадженні співуправління самостійною роботою необхідно, за В.Андрєєвим, орієнтуватися на найбільш підготовленого учня і створювати умови для учнів різної підготовки для поступового переходу на рівень самоуправління, тобто «...орієнтація на максимальне використання резервів самоорганізації кожного учня» [1, 76].

Самостійній діяльності студентів як конкретному виду навчальної діяльності притаманні всі особливості прямого, спів- і самоуправління, особливо останнього, коли відбувається самостійне спрямування учнями власної діяльності на досягнення мети. У педагогічних дослідженнях самоуправління розглядається як найважливіша частина організації навчального процесу, один з видів управління, особливим завданням якого є використання не прямого, а опосередкованого впливу на учня, коли створюються умови і стимули для учнівської активності «шляхом розвитку в них самоуправління». Загальнонаукові методологічні підходи до розуміння самоуправління в сучасній системі освіти (С.Амірова, В.Андрєєв, В.Граф, Т.Губайдуліна, Г.Домбровецька, В.Донцов, М.Дьяченко, Т.Єгорова, В.Єлманова, І.Ільясов, О.Конопкін, В.Ляудіс, Н.Пейсахов, Н.Попова, Я.Устинова), вікові особливості студентів та сутнісна характеристика самостійної роботи студентів дозволили надати різнопланову характеристику самоуправлінню самостійної роботи студентів професійно-технічної освіти :

- діяльнісний підхід, розглядає самоуправління як процес, який забезпечується сумісною діяльністю викладача та учня з поступовим переходом до самостійної роботи студентів та складається з певних етапів (підготовчий – проектування засобів за певним алгоритмом; оперативний – реалізація комплексу засобів: індивідуалізоване уточнення алгоритму власних дій і детальне проектування майбутнього продукту власної самостійної роботи студентів; підсумковий – поступовий перехід від взаємоконтролю до самоконтролю, самооцінка продукту самостійної роботи студентів відповідно до заданих критеріїв; корекція засобів відповідно до власної діяльності учня та побудови художнього образу);

- структурно-функціональний підхід, має на меті розгляд взаємозв’язків між компонентами процесу самоуправління власною роботою студентів професійно-технічної освіти: функціональні компоненти – цілепокладання (підвищення ефективності самостійної роботи студентів на основі створення умов для саморозвитку, самоактуалізації); аналіз ситуації, самостійне планування виконання специфічних дій (навчальних, виробничих); дій виконавчих (розв’язання завдань); дій самоконтролю, самооцінки, самокорекції і особистісний компонент – вольові зусилля.

Уточнення сутності прямого, спів- і самоуправління самостійною роботою студентів професійно-технічної освіти дає змогу визначити його функції. Слід підкреслити, що питання щодо функціональної складової процесу управління залишається до цього часу відкритим. Основи функціонального підходу до управління розробив А.Файоль, який оглядав такі функції: планування, організація, розпорядження, координація, контроль. Більшість авторів віддають перевагу таким функціям управління: цілепокладання, моделювання, прогнозування, планування, вироблення й прийняття управлінського рішення, організація, інструктаж, регулювання, контроль, аналіз, керівництво, координація, коригування. Аналізуючи функції управління, В.Лазарєв підкреслює, що функції планування, організації, керівництва і контролю охоплюють повний цикл управління. При цьому автор зазначає, що до кожного з компонентів управлінського циклу входять цілепокладання, моделювання, прогнозування, аналіз, координація, коригування. У свою чергу, ці управлінські дії поділяються на більш часткові: інструктаж, вироблення й прийняття управлінського рішення, регулювання. Аналізуючи функції управління щодо циклу, науковець О.Василенко виділяє такі етапи управління з відповідними функціями: підготовчий (цілепокладання, моделювання, прогнозування, планування); оперативний (вироблення й прийняття управлінського рішення, організація, інструктаж, керівництво, регулювання); підсумковий (аналіз, координація, коригування, контроль). При цьому контроль є завершальною стадією і водночас вихідним пунктом повного циклу. На всіх етапах управління здійснюються отримання, обробка та передача інформації. З таких саме позицій і будемо розглядати функції управління самостійною роботою студентів професійно-технічної освіти.

Надамо характеристики вищезазначеним функціям управління самостійною роботою студентів, зміст яких визначається загальноприйнятим визначенням функцій управління, а їх специфіка – особливостями самостійної роботи студентів: цілепокладання (виконує роль системотворчого чинника в структурі основних функцій управління і має вирішальне значення в організації управління самостійною роботою студентів професійно-технічної освіти); моделювання (дозволяє відтворити цілісність об'єкту управління, його структуру, функціонування, а також зберегти цю цілісність на всіх етапах управління самостійною роботою студентів професійно-технічної освіти ; повинне охопити не тільки статику, але й динаміку – зміну об'єкта управління); прогнозування (дозволяє обґрунтувати можливі рішення перспективного характеру, передбачає вірогідність результатів – ознака управління самостійною роботою студентів професійно-технічної освіти), планування (спрямоване на обґрунтування стратегічної й тактичної мети виконання завдання, передбачення методів, форм, засобів, дій самостійної роботи студентів); вироблення й прийняття управлінського рішення (формування мети, її декомпозиція відповідно до віку учнів, складності та терміну виконання завдання, складання оптимальних засобів самостійної роботи студентів); організація (поетапний процес упорядкування виконання завдання), інструктаж (надання керівних вказівок щодо виконання дій, специфічних операцій), регулювання (внесення певних змін за допомогою оперативних способів, засобів і дій на запланованому рівні), контроль (виявлення відхилень фактичних результатів від передбачених, з’ясування причин розходження мети і наслідків), аналіз (облік, збір, обробка та систематизація інформації щодо виконання самостійної роботи студентів), керівництво (постанова задач і мотивація учнів до виконання самостійної роботи студентів в залежності від рівня управління), координація (уникнення в процесі самостійної роботи студентів копіювання, дублювання, хаотичності виконання), коригування (усунення недоліків отриманого продукту самостійної роботи студентів ).

Функції управління, які можна віднести до загальних функцій управління, постійно розвиваються як за змістом, так і за роллю в управлінні. Ці узагальнені функції забезпечують загальну основу управління, його предметну та діяльнісну сторону, а специфічний характер цих функцій віддзеркалює інтенсивну сутність самостійної роботи студентів.

До специфічних особливостей управління самостійною роботою студентів з метою інтенсифікації навчання треба віднести: неможливість точного прогнозування, вимірювання та визначення термінів досягнення результатів самостійної роботи студентів, оскільки процес навчання і творчого розвитку людини триває протягом усього життя; обов'язкову участь суб’єктів самостійної роботи студентів у його плануванні, моделюванні й прогнозуванні; керівництво діяльністю учнів, які є не тільки об'єктами, але й суб'єктами управління, спрямованого на створення умов розвитку професійної творчості; координацію управлінських дій учителя на рівнях прямого, спів- і самоуправління в поєднанні з самоорганізацією учнів власної діяльності; відсутність тотального контролю через неможливість точно визначити вплив навчання на результати виховання та розвиток особистості; важливість не лише кінцевого, а й проміжних результатів управління діяльністю учнів .

Грунтовний аналіз основних характеристик управління самостійною роботою (В.Андрєєв, К.Єсипович, О.Пеленков, О.Раєв, Н.Тализіна, Г.Щукіна), особливостей самостійної роботи студентів професійно-технічної освіти і її управління, а також складових елементів інтенсифікації навчання дозволяє конкретизувати характеристику управління самостійною роботою студентів професійно-технічної освіти:

- суб’єкт управління – той, хто керує; у нашому дослідженні, на рівні прямого і співуправління – це викладач, який керує самостійною роботою студентів, використовуючи різні види засобів, на рівні самоуправління – учень, який планує та організує власну самостійну навчально-виробничу діяльність;

- об’єкт управління – керована система; для нашого дослідження – це взаємодія «викладач – учні» за різними рівнями управління, предметно-просторове середовище (рух, час), самостійна робота студентів професійно-технічної освіти;

- мета управління – „...передбачення в думках результату діяльності та шляхи його реалізації за допомогою певних засобів”; підвищення ефективності самостійної роботи студентів на основі створення умов для саморозвитку, самоактуалізації всіх учасників навчання за допомогою засобів прямого, спів- і самоуправління;

- засоби управління – матеріальні, духовні об’єкти, предмети і певні інформаційні інструменти, які забезпечують отримання оптимального результату;

- методи управління – способи впливу або взаємодіїї суб’єкта й об’єкта щодо досягнення спільної мети; наукові методи навчання: діалектичний синтез і аналіз, порівняння і зіставлення, індукція і дедукція; управлінські: організаційно-розпорядницькі, соціально-психологічні, економічні; в залежності від характеру зв’язків суб’єкта і об’єкта: безпосередні (суб’єкт-об’єкт), опосередковані (суб’єкт-об’єкт-суб’єкт);

- організація управління – діяльність, спрямована на запрограмований результат; забезпечення досягнення мети послідовністю дій щодо перетворення інформації сукупністю дій самостійної роботи студентів: специфічні (загальнонаукові, виробничі, професійні); цілепокладання, програмування, планування; виконавчі; контролю (самоконтролю); оцінки (самооцінки) на рівнях прямого, спів- і самоуправління;

- результат управління – „те, що випливає з якоїсь дії; наслідок”; у нашому дослідженні – створення системної сукупності умов для вірогідних результатів: зміни самого учня в емоційно-ціннісній сфері; реалізація особистісних сенсів суб’єктів самостійної роботи студентів.

Отже, під управлінням самостійною роботою студентів з метою інтенсифікації навчання в професійно-технічному закладі розуміємо взаємодію суб’єктів, яка спрямована на забезпечення оптимального результату – зміну самого студента в навчально-виробничій сфері при інтенсивній самостійній роботі за мінімальний час навчання, реалізацію особистісних сенсів суб’єктів самостійної роботи, та характеризується такими особливостями: урахування інтересів суб’єктів й об’єктів самостійної роботи студентів; поступовий перехід від прямого управління до спів- і самоуправління об’єктом своєї діяльності; збільшення ролі внутрішньої мотивації навчальної діяльності; наявність системи інтенсифікації самостійної роботи студентів; забезпечення ефективності завдяки наявності зворотного зв’язку на всіх етапах самостійної роботи студентів професійно-технічної освіти.

Лекція № 5

ТЕМА: Засоби управління самостійною роботою студентів

ПИТАННЯ