Методи і прийоми стимулювання творчої активності учнів початкових класів

Нашій країні потрібні люди, які вміють творчо мислити і приймати нестандартні рішення, тому в своїй роботі вчитель має використовувати такі методи і прийоми навчання, впровадження яких не тільки сприяло б активізації навчально-пізнавальної діяльності учнів, підвищувало ефективність набуття учнями нових знань, але і стимулювало їх творчу активність. При цьому велике значення має підготовка вчителя до оволодіння методами і прийомами стимулювання творчої активності учнів на уроці.

Під стимулюванням творчої активності учнів у процесі навчання розуміють таку діяльність учителя, яка спрямована на формування мотивів творчої діяльності і підвищення наявного рівня творчої активності на конкретному уроці до необхідного і достатнього, тобто такого, що забезпечує виконання запланованої вчителем мети на основі конкретних творчих завдань [4, с. 202].

Мета статті: визначити методи і прийоми стимулювання творчої активності учнів на уроках у початковій школі.

Методи і прийоми активізації творчої діяльності учнів розглядалися у працях таких авторів, як Г. Альтшуллер, Г. Буш, В. Моляко, В. Рибалка, В. Семиченко, С. Сисоєва та ін.

На основі аналізу психолого-педагогічної літератури можемо визначити метод стимулювання творчої активності учнів як «шлях, який обирає вчитель для розвитку творчих здібностей учнів» [2, с. 8].

Вважаємо за доцільне виділити наступні методи, що сприяють стимулюванню творчого розвитку молодших школярів:

• Метод спроб і помилок полягає у розв’язанні простих задач на основі спроб і помилок.

• Метод фокальних об’єктів полягає у перенесенні властивостей одного предмета на інший. Фокальним (від лат. «focus» — осередок) називають об’єкт, який перебуває у фокусі, в центрі уваги.

Учені зазначають, що найбільше перешкоджає нестандартному мисленню, прийняттю нешаблонних рішень психологічна інерція, властива майже всім дорослим, яку вони намагаються прищепити й дітям.

Метод мозкового штурму (атаки) набуває широкого розповсюдження. Його використання сприяє подоланню психологічної інерції, продукуванню максимальної кількості нових ідей у мінімальний термін. Під час мозкового штурму забороняється будь-яка критика (словесна, жестова, мімічна), підтримується будь-яка ідея, навіть жартівлива або безглузда. Усі висловлені ідеї записують для розгляду групою експертів. Після «затвердження» рішення «генератори ідей» поділяються на «противників» і «прибічників» з метою виявлення й усунення недоліків. Особливість цього методу полягає в тому, що діти у процесі обговорення самі коригують, аналізують висловлені ідеї.

Метод синектики полягає у перетворенні незвичного на звичне і навпаки, що важливо для творчого процесу. Головне — побачити у новій, незвичній ситуації, проблемі щось знайоме, тобто таке, що розв’язується відомими способами. За своєю суттю аналогії можуть бути прямими (пряма аналогія означає схожість об’єктів різних галузей за певними властивостями або відношеннями: аналогія за формою, структурою, кольором, функціональна аналогія, аналогія за ситуацією й станом явищ і предметів), фантастичними (здатна будь-яку дію перенести в казку, використати для розв’язання певного завдання. Використовують фантастичні аналогії під час складання творчих розповідей, казок з новими героями й незвичайними пригодами), емпатійними (в основу якої покладено принцип ототожнення себе з об’єктом, що розглядається. Розв’язуючи завдання, дитина вживається в образ об’єкта, намагається по-своєму пережити його відчуття).

Метод моделювання маленькими чоловічками (метод ММЧ) полягає в тому, що дитина має уявити, що всі речовини, предмети, об’єкти, явища складаються з безлічі живих, мислячих маленьких чоловічків. Вони можуть пересуватися або виконувати певні дії. Ті, що утворюють тверду речовину або предмет, міцно тримаються за руки, і щоб роз’єднати їх треба докласти певних зусиль. Чоловічки рідкого тіла стоять поряд і легенько торкаються плечима, їх можна легко відділити (наприклад, відлити води зі склянки). Газоподібну речовину утворюють чоловічки, які незалежно один від одного бігають, стрибають, літають. Метод ММЧ використовують для пояснення сутності певного процесу, для проведення пізнавальних занять, занять-експериментів, уроків-ігор з природознавства, математики, образотворчого мистецтва, навчання грамоти. Отже, використання зовнішніх символічних замінників у вигляді маленьких чоловічків поступово переходить у використання замінників внутрішніх, образних, що дає змогу застосовувати моделювання не лише для пояснення процесів і природних явищ, а й для розв’язування різноманітних задач [2, с. 30—34].

Використання розглянутих методів буде ефективним за умов:

• ознайомлення з ними в ігровій формі;

• використання наочного матеріалу;

Отже, застосування методів розвитку творчих здібностей і нестандартного мислення дітей дає змогу підвищити ефективність навчально-виховного процесу, сприяє розвитку потреби учнів у творчості.

Крім того, дослідники цієї проблеми В. Моляко, Г. Буш, В. Рибалка, В. Семиченко виділяють такі прийоми стимулювання творчої активності учнів:

Стимулювання зацікавленості, творчого інтересу учнів здійснюється шляхом уведення у навчально-виховний процес цікавих прикладів, дослідів, парадоксальних фактів, використання розповідей про казкові чи фантастичні передбачення.

Прийом створення ситуацій емоційного переживання полягає у створенні ефекту здивування, захоплення, недовіри. Виникненню емоційних переживань сприяють незвичайність наведеного факту, парадоксальність досліду, грандіозність і несподіваність цифрових даних. Обов’язкова умова — переконливість прикладів.

Прийом відкриття сприяє стимулюванню активної дослідницької діяльності учнів, підвищенню їхньої зацікавленості у навчальному процесі, розвитку дослідницьких нахилів, активності учнів під час засвоєння навчального матеріалу, стимулюванню їхньої інтелектуальної діяльності, закріпленню впевненості у своїх можливостях, вихованню незалежності поглядів.

Створення ситуацій з можливістю вибору полягає у тому, що на уроці створюються ситуації, які спонукають учня до вибору. Такі ситуації стимулюють активність і самостійність у навчанні. Вони можуть бути трьох рівнів: найнижчого (вибір з двох); другого (створення вчителем різних ситуацій з можливістю вибору); третій рівень (створення таких умов, коли самі учні перевіряють свій власний вибір, а вчитель виконує роль помічника).

Використання запитань, що стимулюють процеси мислення вищого рівня. Запитання, які ставить учитель учням, можуть бути вузькими, відкритими і стимулюючими процеси мислення вищого рівня. Вузьке запитання — це запитання, що передбачає тільки однозначне тлумачення. На таке запитання дається цілком однозначна відповідь. Запитанням відкритого типу називається таке запитання, яке передбачає детальну відповідь з переліком якостей чи рис по суті питання. Але вчитель може запитати й так: «Як Ви думаєте …» У цьому випадку діти застосовують набуті знання, а також дають волю своїй фантазії, уяві. Крім того, використання таких запитань сприяє закріпленню впевненості учнів у тому, що може бути кілька варіантів відповідей, стимулюванню процесів мислення вищого рівня.

Розвивальні ігри. Значна роль у розвитку творчої особистості учня належить іграм нового типу — іграм, які моделюють сам творчий процес, і в процесі яких створюються сприятливі умови для розвитку творчих можливостей дітей. Такі ігри називаються розвивальними [4, с. 203–211].

Отже, використання різноманітних методів і прийомів сприяє тому, що процес навчання стає дійсно творчим, збуджує зацікавленість учнів і поліпшує розуміння й засвоєння навчального матеріалу. Саме завдяки їм, учні можуть відчути себе першовідкривачами, дослідниками; навчитися працювати в групі, критично мислити, аргументовано висловлювати свою думку, приймати рішення, розв’язувати проблемні ситуації, тобто бути творчими, активними особистостями.

Література

1. Костюк Г. С. Навчально-виховний процес і психічний розвиток особистості. — К.: Рад. Школа, 1989. — 608 с.

2. Крилевець М. П. Методи і прийоми розвитку інтелектуальних і творчих здібностей учнів початкових класів: методичний посібник. — Полтава: ПОІППО, 2009. — 92 с.

3. Пономарьов Л. А. Психология творчества и педагогика. — М.: Педагогика, 1976. — 280 с.

4. Сисоєва С. О. Основи педагогічної творчості: підручник. — К.: Міленіум, 2006. — 344 с.

Попова О. Л.,

студентка 52 групи

факультету початкового навчання

ЧНПУ імені Т. Г.  Шевченка