Значення уроку музики у формуванні полікультурної компетентності молодших школярів

На сучасному етапі розвитку українського суспільства рушійною силою освітнього, науково-технічного, економічного та соціально-культурного розвитку є підростаюче покоління, а тому постійно посилюються вимоги до знань, умінь, навичок, компетентності і особистісних якостей кожної людини. Відповідно до цього система освіти розробляє сучасні освітні стратегії. Зокрема значна увага приділяється полікультурному вихованню молодших школярів, спрямованому на формування полікультурної компетентності як здатності орієнтуватися у багатокультурному просторі та уміння пристосовуватись до умов життя, які стрімко змінюються.

Проблема формування полікультурної компетентності учнів стала предметом уваги багатьох учених. До неї крізь призму питань полікультурної освіти особистості звертались Р. Агадуллін, Е. Антипова, В. Байденко, В. Бойченко, М. Беннета, І. Бондаренко, Л. Горбунова, В. Гурова, Л. Перетяга, І. Пєскова, Т. Поштарьова, Н. Селезньова, П. Степанова, Е. Шорт, А. Хуторський та інші. Важливими є дослідження Л. Кашапової, І. Кобозєвої, Т. Одінокової, О. Тарасової, З. Явгільдіної, праці яких присвячені особливостям становлення полікультурної картини світу школярів в умовах навчально-виховного процесу. Однак недостатньо досліджені можливості уроку музики у формуванні полікультурної компетентності молодших школярів.

Мета статті — дослідити можливості уроку музики у формуванні полікультурної компетентності молодших школярів.

Під полікультурною компетентністю розуміється загальна здатність особистості до плідної життєдіяльності в умовах поліетнічного та полікультурного суспільства, що ґрунтується на сукупності особистісних якостей, синтезованих знань, умінь і навичок позитивного міжетнічного діалогу. Це складне, багатокомпонентне утворення, що є результатом полікультурного виховання і включає в себе уявлення про культурне різноманіття світу, а також досвід міжкультурної взаємодії [3, с. 46].

Формування полікультурної компетентності учнів — це процес складний і тривалий у часі, який необхідно починати ще в молодшому шкільному віці, оскільки саме в цей час відбувається інтенсивне накопичення знань про навколишній світ і взаємостосунки в багатокультурному середовищі, а також здійснюється розвиток емоційно-позитивного ставлення до представників інших народів як основи морально-культурної свідомості особистості та її громадянської спрямованості [3, с. 48].

Одним із важливих засобів формування полікультурної компетентності молодших школярів є музичне мистецтво, адже виховання полікультурної особистості дитини починається з формування її почуттів. С. Миропольський, називаючи музику мовою почуттів, зазначав, що саме це мистецтво найкраще виражає переживання, настрій людей і є могутнім засобом виховання. «Музика, надихаючи красу, перш за все, сприяє розвитку в людини почуття витонченості і моральності, тісно пов’язаних з естетичними переживаннями», — стверджував учений [1, с. 97].

Багато видатних учених світу досліджували можливості музики у становленні особистості дитини, у тому числі й у формуванні в неї полікультурної картини світу. До них належать Б. Асаф’єв, Н. Гродзенська, В. Шацька, В. Сухомлинський, Д. Кабалевський, Б. Яворський, М. Леонтович, О. Рудницька та багато інших. Зокрема ці науковці зазначали, що музичне мистецтво є важливим засобом залучення дитини до світу культури, до національних та загальнолюдських цінностей, адже самою природою мистецтва передбачається перетворення етичних сторін пізнання світу в естетичні, одиничного — в загальне, національного — в загальнолюдське. Такий підхід зумовлений багатофункціональністю музичного мистецтва. Важливу роль у полікультурному вихованні дітей відіграє суспільно-організаційна функція, що зумовлена фундаментальною суспільною потребою поєднання людей у цілісні соціальні структури.

Завдяки цій функції музичне мистецтво має здатність об’єднувати і зближувати людей незважаючи на відмінність культур, ціннісних уявлень та поглядів. Тому музика була й залишається чи не єдиною мовою, зрозумілою для всього людства, засобом спілкування й порозуміння між різними народами в сучасному світі, адже вона містить універсальні складові, що однаковою мірою впливають і на живі істоти, і на так звану «неживу» матерію. Вона є універсальним засобом інформаційного обміну між людьми, незалежно від їх расової, національної, соціальної та релігійної приналежності, рівня освіченості та фінансової забезпеченості. Цю думку поділяв Б. Асаф’єв, який вважав музику могутнім засобом спілкування між людьми, що завдяки універсальності інтонаційно-образної мови кодує і передає зрозумілу для різних народів смислову інформацію, а відтак дає змогу підростаючому поколінню вступати в діалог з різними культурами, розширюючи таким чином свій власний духовний світ [2, с. 87].

Розглядаючи музику як засіб формування полікультурної компетентності молодших школярів необхідно враховувати те, що змістовне ядро цього виду мистецтва утворюють цінності людського духу. У зв’язку з цим можна говорити про наявність у ній загальнолюдських цінностей і про внутрішній діалог «ціннісного центру» особистості з ціннісним світом музики.

Використовуючи музичне мистецтво як основний чинник формування полікультурної компетентності молодших школярів, педагог має враховувати вікові особливості учнів: інтерес до музики та різних видів мистецтва, вміння передавати свої життєві враження художніми образами, диференціювати музичні твори за характером; відкритість учнів початкової школи до сприймання музичних творів, їхню емоційну мобільність та готовність з насолодою виконувати творчі завдання; концентрацію на пізнанні свого внутрішнього світу, а отже, використанні музичного мистецтва як засобу духовного становлення; усвідомлення того, що мистецтво безпосередньо пов’язано з життям народу, з його культурою.

Зміст програми «Музика», створеною під керівництвом О.Ростовського створює сприятливі можливості для формування полікультурної компетентності молодших школярів на уроках музики. Так, згідно цієї програми збагачення в учнів уявлень про культурне різноманіття світу здійснюється на основі вивчення своєї національної культури. Завдяки цьому відбувається етнічна самоідентифікація дитини, зароджується любов до свого народу, до рідної землі. Водночас, діти уже з 1 класу починають знайомитись з музичними творами інших народів, що сприяє усвідомленню того факту, що поруч на цій землі живуть представники різних культур, вони можуть бути сусідами, друзями і родичами. Виховується толерантність до представників іншої культурної традиції [4, с. 2].

Найсприятливіші умови для формування полікультурної компетентності молодших школярів на уроках музики створює програма 4 класу, де у першому семестрі передбачається вивчення теми «Музика мого народу», а у другому — «Музика не знає кордонів». Зміст навчального матеріалу дозволяє учням початкових класів у І семестрі ознайомитись із джерелами та традиціями української народної музичної творчості, розрізняти народну та професійну музику тощо. У ІІ семестрі — мати уявлення про спорідненість музики слов’янських народів, музику Кавказу, Середньої Азії, країн Європи та світу, про взаємовплив та взаємозбагачення музики різних народів, роль у встановленні зв’язків між музикою різних народів, тощо. Відтак саме в 4 класі учні детальніше ознайомлюються з музикою інших народів, порівнюють її з музикою українського народу, вивчають творчість композиторів різних країн, обґрунтовують належність пісні до музичного надбання певного народу, висловлюють власне ставлення до музики інших народів, що сприяє формуванню полікультурної компетентності [5, с. 3].

У контексті зробленого аналізу зазначимо, що можливості уроку музики у формуванні полікультурної компетентності молодших школярів визначають положення: музика як вид мистецтва звернена до почуттів, а тому вона здатна об’єднувати людей незалежно від їхньої культури, способу життя тощо; завдяки своїй універсальності, мова музики є інтернаціональною та зрозумілою для усіх народів; у музиці особливим чином поєднуються національні та загальнолюдські цінності, а тому вона має значний вплив на формування уявлень щодо культурної палітри довкілля; у процесі сприймання музичних творів створюються передумови для діалогу культур; розумінню культурного різноманіття світу на уроках музики сприяє зміст програми, що передбачає ознайомлення дітей з власною національною культурою та культурою інших народів.

Література

1. Адищев В. И. Музыка — это язык чувств. Теоретическо-методичекие взгляды С. И. Миропольского / В И. Адищев // Начальная школа. — 2004. — №1. — С. 96–99.

2. Панкевич Г. И. Искусство музыки / Г. И. Панкевич . — М. : Знание, 1987. — 112 с.

3. Перетяга Л. Є. Формування полікультурної компетентності у молодшому шкільному віці — актуальна проблема сучасності / Л. Є. Перетяга // Педагогіка та психологія : зб. наук. праць. — Харків: Харк. нац. пед. ун-т імені Г. С. Сковороди, 2006. — Вип. 30. — С. 45–49.

4. Програми для середньої загальноосвітньої школи 1-4 класи. Музика. 1 клас // Мистецтво та освіта. — 2007. — № 1. — С. 2–11.

5. Програми для середньої загальноосвітньої школи 1-4 класи. Музика 4 клас // Мистецтво та освіта. — 2007. — № 4. — С. 2–7.

Прокопенко А. В.,

студентка 23 групи

факультету початкового навчання

ЧНПУ імені Т. Г. Шевченка