Особливості оцінювання діяльності учня початкової школи на інтерактивному уроці

Відповідно до нормативних документів перед педагогами постає завдання забезпечити всебічний розвиток особистості учня. Реалізація цього завдання може здійснюватись лише за умови якомога активнішого включення у навчально-виховний процес кожного учня.

Актуальність теми зумовлена необхідністю вивчення таких методів навчання, які максимально забезпечують не лише засвоєння матеріалу всіма школярами, але й сприяють активізації навчальної діяльності учнів, інтелектуальному розвитку особистості, її самостійності, гуманності у ставленні до інших учнів. Значні можливості у вирішенні цих завдань мають інтерактивні методи навчання.

Мета статті полягає у розкритті особливостей оцінювання діяльності учнів на інтерактивному уроці.

«Інтерактивний метод навчання — це впорядкований спосіб активної суб’єкт-суб’єктної взаємодії між усіма учасниками навчального процесу, спрямований на досягнення цілей і завдань освіти, який сприяє накопиченню в учасників соціального досвіду спілкування та освоєнню ними соціальних методів організації навчальної діяльності» [1, с. 48].

Уроки з використанням інтерактивних методів навчання мають свої особливості оцінювання навчальних досягнень учнів. Про вплив оцінки на навчальну активність школярів йдеться в багатьох дослідженнях В. Сухомлинського, Ш. Амонашвілі та інших педагогів. Зазначається, що оцінка — лише один із засобів мотивації, вона не повинна витісняти більш важливих і довготривалих стимулів активного й сумлінного учіння.

У початкових класах має домінувати оцінка у вигляді вмотивованого оцінного судження, що дає учневі можливість усвідомити, як саме він впорався з роботою, що вийшло добре, у чому помилка, як її краще виправити. Цю змістовну оцінку вчителю важливо висловлювати так, щоб дитина не втратила стимулу до праці.

З першого класу доцільно розвивати інтерес до самого процесу праці, заохочувати щонайменші прагнення до самовдосконалення. Чим молодший учень, тим частіше йому потрібна опора на позитивну оцінку. Але гуманне ставлення до вихованців зовсім не означає надмірного й одноманітного заохочення дітей висловами: «Молодець!», «Чудова робота». Такі вислови мають короткочасний емоційний вплив і не замінять розгорнутих оцінних суджень про те, що добре, а над чим ще треба попрацювати. Крім того, діти швидко звикають, що вчитель хвалить всіх однаково, а отже, похвала з часом втрачає стимулююче значення.

Бажано застосувати подвійну форму оцінювання — оцінювання в межах шкали оцінок-балів і описове оцінювання, яке дає можливість краще передати учням та їхнім батькам інформацію про досягнення і труднощі учня.

Слід оцінювати також те, як учень бере участь у навчальній діяльності: його активність на уроці, спосіб спілкування з товаришами, готовність до співпраці і прийняття відповідальності, дотримання правил обміну думками та інших норм поведінки на уроках.

Досвід поширення інтерактивної моделі навчання свідчить, що не можна зводити оцінювальну діяльність педагога тільки до сукупності певних прийомів і методів. Така діяльність є системою, яка складається з взаємопов’язаних компонентів. Структура оцінювальної діяльності педагога представлена основними етапами розробки процедури оцінювання.

О. Пометун виділяє такі етапи розробки процедури оцінювання:

• визначення мети (очікуваних результатів) уроку;

• вибір показників (критеріїв) оцінювання результатів діяльності;

• визначення мети оцінювання;

• вибір конкретної стратегії (способу) оцінювання;

• вибір шкали оцінювання уроку;

• визначення шляху доведення до відома учнів очікувань учителя [3, с. 121].

• Визначення мети (очікуваних результатів) уроку.

Для визначення мети уроку слід передбачити з’ясування таких питань:

– які знання учні мають засвоїти і на якому рівні;

– якими вміннями, навичками вони повинні оволодіти;

– які цінності в собі учні можуть сформувати.

Обов’язковим елементом структури інтерактивного уроку має бути представлення учням очікуваних результатів їх діяльності на початковому етапі уроку.

• Вибір показників (критеріїв) оцінювання результатів діяльності.

Вчителю необхідно поставити собі запитання: «Як я зможу переконатися, що учні досягли цих результатів?» Відповідь на це запитання може утворити цілий список дій: що повинні вміти робити учні, якщо урок був результативним. Ці дії учнів і будуть показниками оцінки. Використовуючи ці критерії, вчитель зможе краще сформулювати очікувані навчальні результати, висловивши їх через дії учнів.

• Визначення мети оцінювання.

Очевидно, що метою не завжди буде виставлення оцінок. Удосконалення уроку, визначення рівня розвитку і можливостей учнів також повинні бути метою оцінювання.

• Вибір конкретної стратегії (способу) оцінювання.

Залежно від мети й обраних критеріїв оцінювання можна вибрати різноманітні стратегії (методи, прийоми) оцінювання. Як правило, єдиних рекомендацій для вибору стратегії не існує. Один педагог може вибрати метод спостереження і скласти список показників. Інший педагог надасть перевагу завданню написати невеличкий нарис-міркування (есе) з викладом своїх думок з даного питання. Третій може використовувати цілих три методики оцінювання однієї і тієї ж теми.

• Вибір шкали оцінювання уроку.

Залежно від мети і конкретної стратегії оцінювання вчителю треба вибрати шкалу оцінювання кожного з обраних критеріїв. Безумовно важливим кроком для вдосконалення оцінювання став перехід на 12-бальну систему, зокрема, відміна негативних оцінок і надання учням права на підвищення оцінки.

• Визначення шляху доведення до відома учнів очікувань учителя.

Важливо заздалегідь повідомляти учням очікувані результати, критерії оцінювання, мету оцінювання, конкретні стратегії (методи) оцінки, а також шкалу оцінювання. Це допоможе учням виконувати роботу свідомо, старанно, знаючи, що від них очікує і вимагає педагог [3, с. 122].

Отже, дотримання основних етапів розробки процедури оцінювання полегшує оцінювальну діяльність педагога, а зміна лише одного з компонентів структури оцінювальної діяльності вчителя, обов’язково потребує змін в усіх інших її складових.

Російський педагог Г. Ксензова звертає увагу на два типи критеріїв, які використовують педагоги у процесі оцінювання: соціальні та індивідуальні. Соціальними критеріями виступають соціальні норми, загальнозначущі порівняння й еталони, наприклад:

• учитель оцінює результат учня з погляду встановленої норми, єдиного стандарту;

• учитель порівнює дії й навчальний результат одного учня з аналогічним результатом іншого або всіх учнів класу [2, с. 55].

Інструментарієм соціального оцінювання є «Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів», розроблені Міністерством освіти і науки України на міжпредметному та предметному рівнях. Безумовно, сама можливість порівняти результати навчання учня з затвердженим еталоном дуже важлива для вчителів, самих учнів і їхніх батьків. Проте треба пам’ятати, що в такому разі оцінюють тільки наявні знання й уміння учня і не враховують раціональність його навчальної діяльності, старанності, зусиль, внутрішнього стану тощо. Тому використання педагогом в оцінювальній діяльності тільки соціально орієнтованих критеріїв має свої недоліки. Насамперед це часто спричинює зниження в учнів інтересу до навчання, а також рівня вдумливого ставлення до матеріалу, що вивчається, способів отримання й перевірки знань.

Якщо ж учитель застосовує індивідуальні критерії, то результат, отриманий учнем сьогодні, він порівнює з його минулими результатами і тим самим виявляє динаміку його розвитку. Акцент робиться на процесі і результатах навчальної діяльності, а не на оцінці особистості учня, адже учні можуть вчиняти по-різному й їхня навчальна діяльність може бути недостатньо ефективною. Саме така стратегія оцінювання створює реальні умови для прогресу в розвитку особистості учня, а отже й відповідає потребам особистісно-зорієнтованого навчання.

Поступово вчитель вводить самостійну змістовну діяльність учнів, пропонуючи їм схарактеризувати свою діяльність кількома реченнями. З цією метою можна застосовувати метод «Мікрофон», «Незакінчене речення» тощо.

Таким чином, педагогічне оцінювання має бути тривалим, дієвим стимулом активності учнів на уроці, зрозумілим за змістом і нести позитивні емоції, адже успіх у навчанні — єдине джерело внутрішніх сил дитини, які породжують енергію для подолання труднощів, бажання вчитися. Важливо аналізувати й оцінювати не тільки результати, а й процесуальний бік навчальної діяльності, враховуючи її раціональність, рівень пізнавальної самостійності учнів.

Література

1. Комар О. Інтерактивні методи як інноваційна діяльність сучасного вчителя початкової школи / О. Комар // Початкова школа. — 2010. — № 7. — С. 47-49.

2. Ксензова Г. Оценочная деятельность учителя / Г. Ксензова. — М.: Педагогика, 2000. — 125с.

3. Пометун О. І. Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання: наук.-метод. посіб. / О. І. Пометун, Л. В. Пироженко. — К.: «А.С.К.», 2005. — 192 с., іл.

4. Пометун О. Як оцінити діяльність учнів на інтерактивному уроці / О. Пометун // Завуч.– 2006. — № 10 (квітень). — С. 15-19.

5. Савченко О. Я. Дидактика початкової школи: підручник для студентів педагогічних факультетів / О. Я. Савченко. — К.: Абрис, 1997. — 416 с.

Колупайко М.С.,

студентка 54 групи

факультету початкового навчання

ЧНПУ імені Т. Г. Шевченка