Діагностична основа навчання ліворуких учнів як аспект особистісно орієнтованого підходу

Особистісно-орієнтоване навчання — це організація навчання на засадах глибокої поваги до особистості вихованця, врахування особливостей індивідуального розвитку, ставлення до нього як до свідомого відповідального суб’єкта навчально-виховної взаємодії; передбачає формування цілісної особистості, яка усвідомлює свою гідність і поважає інших людей (О. Савченко).

Метою особистісно-зорієнтованого навчання є процес психолого-педагогічної допомоги дитині в становленні її суб’єктності, культурної ідентифікації, соціалізації, життєвому самовизначенні. Особистісно-зорієнтований підхід поєднує виховання та освіту в єдиний процес допомоги, підтримки, соціально-педагогічного захисту, розвитку дитини, підготовки її до життєтворчості тощо. Навчальний процес насичений знаннями, які повинен засвоїти учень, а має бути насичений розумінням (О. Леонтьєв).

Особистісно-зорієнтоване навчання передбачає діагностичну основу навчання; зосередження на потребах учнів; переважання навчального діалогу; співпрацю, співтворчість між учнем і вчителем; ситуацію вибору і відповідальності; турботу про фізичне та емоційне благополуччя учнів; пристосування методики до навчальних можливостей дитини; стимулювання розвитку і саморозвитку учня.

Оскільки існують великі відмінності у стилях діяльності правопівкульних і лівопівкульних людей, до навчання та виховання ліворуких та праворуких дітей необхідно застосовувати різні підходи. В даному розрізі особливого значення набуває правильна та своєчасна діагностика ліво-, праворукості.

На жаль, у педагогічній практиці, існує думка, що діагностика — прерогатива психологів, і визначенням провідної руки не повинні займатися вчителі. Однак це не так. Вчитель має знати індивідуальні особливості дитини, тому він повинен уміти у присутності батьків проводити діагностику провідної руки.

Особливо важливо визначити ведучу руку перед школою. Саме в цьому віці дитина вчиться правильно тримати олівець, ручку, писати, і необхідно, щоб вона виконувала ці складні дії ведучою рукою, а переучування може негативно відбитися на розвиткові дитини, ускладнити процес адаптації до школи, призвести до серйозних порушень здоров’я.

Оскільки, це питання недостатньо висвітлене в педагогічній літературі, то ми пропонуємо декілька варіантів визначення ведучої руки, які може використати вчитель початкових класів. М. Безруких зібрала та узагальнила методи діагностики ліворукості, розроблені вченими [1, с. 32].

Традиційні тести для визначення ведучої руки.

Для визначення ведучої руки існують спеціальні батареї тестів (по 20 і більш завдань) і їх скорочені варіанти. Є й окремі тести, що традиційно використовуються для визначення ліворукості. Одним з добре відомих є переплетення пальців рук. Другий настільки ж відомий — «поза Наполеона» — схрещування рук. У праворуких права кисть зверху на лівому передпліччі, а ліва кисть — під правим передпліччям, у ліворуких — зверху кисть лівої руки, а під лівим передпліччям — права. Третій — аплодування. У праворуких при аплодуванні більш активна права рука, у ліворуких — ліва. Цей тест вважається інформативним у дорослих, а діти частіше аплодують двома руками, ляскаючи обома долоньками.

Дуже цікаві й інформативні проби на одночасні дії обох рук, наприклад, малювання (кола, квадрата, трикутника). Тест повинен виконуватися швидко. Рухи, що здійснює ведуча рука, можуть бути більш повільними, але більш точними. Лінії фігур, що виконуються ведучою рукою, більш чіткі, рівні, з менш вираженим тремором (тремтінням руки), кути не згладжені, крапки з’єднання не розходяться. Деякі дослідники рекомендують виконувати це завдання з закритими очима, тоді є можливість більш чітко виділити порушення форми, пропорцій фігури, що малюється неведучою рукою.

Враховуючи, що швидкість рухів і сила ведучої руки більші, ніж неведучої, можна використовувати різні види завдань на визначення швидкості і сили правої і лівої руки.

Для оцінки швидкості використовується число простукувань вказівним пальцем за 10 секунд, число крапок (торкань ручки) на площині листа при постукуванні ручкою за 10 секунд. Кожне завдання виконується тричі, потім визначається середнє значення.

Силу ведучої і неведучої руки можна виміряти ручним динамометром. Цю процедуру необхідно проводити три рази і розрахувати середнє значення. Ведучою вважається рука, що перевершує неведучу на 2 кг.

Завдання, які пропонує М. Озьянс.

У тому випадку, коли визначення ведучої руки викликає які-небудь проблеми, необхідно проводити повне обстеження, що включає 20 завдань, в інших випадках можна застосувати скорочений варіант.

Завдання (повний набір).

• Загвинтити кришки на пляшках.

• Запалити сірник.

• Розрізати папір ножицями.

• Наколоти, нанизати (стрижень чи голку необхідно вставляти в невеликий отвір ґудзиків, бусин, геометричних фігур).

• Почистити взуття щіткою.

• Намотати нитку на котушку.

• Перелити воду з однієї посудини в іншу.

• Потрапити голкою, шпилькою в невелику крапку.

• Відгвинтити гайку (рукою, ключем).

• Скласти дрібні деталі (ґудзики, бусини) у вузький циліндр.

• Розкласти (роздати) картки (карти).

• Проколоти дірочки в листку (5-6 ударів).

• Стерти ластиком попередньо намальовані хрестики.

• Просмикнути нитку в голку.

• Почистити себе, скинути із себе смітинки, пил.

• Капнути з піпетки у вузький отвір пляшки.

• Дістати бусинку ложкою зі склянки.

• Подзвонити дзвіночком, смикнути за шнур дзвоника.

• Закрити, відкрити блискавку на сумці.

• Узяти склянку і зробити кілька ковтків води.

У тих випадках, коли обирається рука для письма, М. Озьянс радить звернути увагу на наступні завдання: запалювання сірників, наколювання бусин, ґудзиків, переливання води, проколювання дірочок, розкладування карток.

Під час проведення обстеження дітей особлива увага приділяється виконанню графічних завдань і побутових дій: витирання ластиком малюнка, крапання з піпетки, діставання бусинки зі склянки, калатання у дзвінок (всього 10 завдань).

У скороченій батареї тестів немає графічних завдань, пропонуються переважно побутові дії, що вимагають точності, спритності, хорошої координації рухів. І саме головне — усі дії незвичні, ненатреновані, що, на думку автора, дозволяє отримати точну картину переваги однієї руки над іншою.

Корисно ще раз перевірити, якою рукою дитина виконує незвичні дії.

А як бути, якщо дитина однаково добре володіє і правою і лівою рукою в побутових умовах? Нерідко вона починає писати і правою і лівою рукою, іноді малює лівою, а пише правою, чи перекладає ручку з однієї руки в іншу, поперемінно використовуючи праву і ліву руку, що загальмовує процес формування навички письма. Часто дорослі — і педагоги і батьки — дотримуються такої позиції: «Яку руку частіше використовує, такою нехай і пише». Але одна справа виконувати звичні побутові дії, інше — письмо. Існують навіть спеціальні терміни: «графічна функціональна перевага» (тобто можуть бути «графічні лівші» і «графічні правші») і «побутова функціональна перевага», що характеризує переважне володіння лівою чи правою рукою в побутових діях (тобто можуть бути «побутові лівші» і «побутові правші») [7, с. 50].

Отже, від дорослих вимагаються увага і терпіння. В усіх випадках потрібно з розумінням поставитися до бажання дитини працювати тією чи іншою рукою.

Література

1. Безруких М. Проблемні діти. — М. — 2000. — 69 с.

2. Гарднер М. Этот правый, левый мир / Пер. с англ. Ю.В. Кокобеева и др. — М.: Мир, 1967. — 266 с.

3. Доброхотова Т., Брагина Н. Левши. — М.: Книга, 1994. — 323 с.

4. Практикум по общей психологии / Под ред проф. А.Щербакова. — М.: Просвещение, 1979. — 302 с.

5. Савченко О. Дидактика початкової школи. — К.: «Абрис», 1997. — 416 с.

6. Спрингер С. Левый мозг, правый мозг. — М.: Мир, 1981. — 368 с.

7. Чуприков А., Волков Е. Мир леворуких. — К.: «Инст-т нейропсихиатрии А.Чуприкова», 2005. — 88 с.

Артеменко М. М.,

студентка 55 групи

факультету початкового навчання

ЧНПУ імені Т. Г.  Шевченка