Уроки позакласного читання, їх місце і значення в системі літературного розвитку молодших школярів

Актуальність даної проблеми полягає у тому, що за останні десятиліття в системі освіти, а зокрема в Концепції літературної освіти та в програмі для загальноосвітньої школи, де виділено окремий розділ «Літературознавча пропедевтика», акцентується увага на літературному розвитку молодших школярів.

Частково та фрагментарно зазначене питання розглядалося у працях педагогів та методистів — А. Алферова, Ц. Балталона, В. Вахтерова, В. Водовозова, В. Голубкова, Є. Грузинського, В. Данилова, В. Острогорова, М. Рибникової, Є. Рудського, Д. Тихомирова, К. Ушинського.

Особливу увагу потрібно звернути на таку причину зниження інтересу до книжки, як захоплення сучасними комп’ютерами, зокрема комп’ютерними іграми, які повністю полонили школярів. Як наслідок цього підвищується жорстокість у дітей, притуплюється їх фантазія та розвиток.

Постає ще одне питання: як може просуватися дитина у своєму літературному розвитку, якщо вона пасивна до книжки? На це питання не потрібно відповідати, а приймати відповідні заходи. М. Горький писав: «Любіть книгу — джерело знань: вона полегшить вам життя, по-дружньому допоможе вам розібратись в строкатій і бурхливій плутанині думок, почуттів, подій, вона навчить вас поважати людину і самого себе, вона окрилює розум і серце почуттям любові до світу, до людини» [1].

Сьогоднішня шкільна практика вимагає вдосконалення методики та методичного забезпечення літературного розвитку молодших школярів засобами дитячої художньої книжки. Поділяючи думку провідних методистів, психологів та педагогів, потенційні можливості для цього ми вбачаємо у вивченні та розширенні читацьких інтересів учнів, покращенні сприймання літературознавчих понять, формуванні та перевірці літературознавчої компетенції молодших школярів.

Із отриманих даних експериментального дослідження ми побачили, що рівень сприймання учнями художніх творів, а зокрема літературних понять, є досить низьким. А тому, щоб пізнати, усвідомити ідейно-естетичний зміст твору, а одночасно й суть зображених у ньому життєвих явищ, замало самого лише чуттєвого сприймання образів, картин твору — потрібне їх осмислення, логічні судження, певна теоретико-літературна освіченість молодших школярів. Виходячи із цього, ми розробили власну методику, яка, з одного боку, враховує специфічні закони літератури як виду мистецтва, а з другого — дає змогу залучати дітей до активної творчої діяльності.

Впровадження своєї методики ми розпочали із вивчення читацьких інтересів учнів, адже саме від них залежить рівень підвищення літературного розвитку. Перш за все, нашим завданням було перевірити — який характер носять читацькі інтереси учнів: епізодичний чи стійкий. Для цього ми використали анкету та дослідили учнівські формуляри в бібліотеці.

Виконуючи це завдання ми робили наступне: організовували бібліотечні уроки; проводили різноманітні бесіди та конференції, в ході яких розкривали величезну роль книги у житті кожного учня; задавали написання творів на такі теми: «Книга — мій друг», «Чому я читаю книгу», «Що приваблює мене у книзі», «Мої думки під час читання книги» та ін.; слідкували за веденням читацьких щоденників; залучали учнів до літературних гуртків, масової позакласної роботи, яка включала: літературні ранки, вікторини, літературні тижні, конкурси, організовували зустріч з письменником.

Серед уроків, одним із найцікавіших був на тему: «Загадки — нащадок Сфінкса». Будучи однією із форм пізнання світу, загадка через метафору передає образність людського мислення його здатність, його здібність сполучати, зближувати різнохарактерні предмети, явища вказуючи на їхнє походження чи функцію. (Учні наводять приклади)

Загадки, як правило, називаються спадщиною Сфінкса — повідомляємо дітям, ставимо запитання: «Хто такий Сфінкс? Чому загадки його спадщина?». Діти, звичайно, не знають відповіді. Тоді повідомлення вчителя про давній міф: «на проїжджій дорозі, недалеко від міста фіви, поселилось на скелі чудовисько Сфінкс. Усім, хто проїздив дорогою, він задавав загадки, а тих, хто не відгадував, він убивав. Вся країна була у жалобі, оплакували тих, хто загинув. Врятував людей мудрий юнак Едіп, який вступив у змагання зі Сфінксом, переміг його, відгадавши складну загадку. Посоромлений Сфінкс кинувся зі скелі у море. З того часу загадки стали називати «спадком Сфінкса». Розповідали, трошки з історії загадок, чому люди так люблять загадки. Пояснили, що процес відгадування йде шляхом виявлення подібності, у результаті якого метафора проявляється, конкретизується, а предмет розкривається у своїй суті.

Учням пропонуються загадки, які вони повинні відгадати, і визначити, що в них розглядається:

• Малий малюнок

• Мостив місточок

• Без жердин, без кілків, без сокири. (мороз)

Діти відмічають, що в цих загадках розглядаються різні явища… труднощі відгадки у складній образно-емоційній формі, асоціативності, часом зрозумілій лише автору. Але, як не складно розгадувати загадку, все стає зрозумілим тільки-но діти розгадають її, а особливо її метафоричний образ.

Використовуючи загадки Дмитра Білоуса ми навчили дітей визначати ключ до розгадки, як через відоме розкривати невідоме, знайти схожі факти, взяті із різних явищ.

Не з заліза, не з дерева Ану, хто з вас відгадає

Ця пухненька сплюха: (може хто і не вчеше):

Є у неї два черева Згори лисий поглядає,

І чотири вуха. Знизу босий бреше.

(Подушка) (Місяць і собака)

Впровадження сучасних освітніх та навчальних (дидактичних) технологій під час роботи з дитячою книжкою — умова модернізації освіти.

Педагогічний процес на заняттях позакласного читання будується за принципом діалогу з урахуванням вихідних стосунків «автор — художній твір — читач». Освоєння цих стосунків відбувається у практичній літературній діяльності самих школярів з позиції «читач», «критик», «художник», «автор власного тексту». Така роль вчителя стане можливою лише тоді, коли він буде готовий до впровадження таких педагогічних технологій.

Щоб бути на рівні сучасних вимог, вчитель, який впроваджує в навчальний процес початкової школи сучасні освітні технології, повинен мати не тільки теоретичні знання, але й володіти системою професійних умінь [2, с. 70-73].

Отже, така якість як читацька самостійність повинна бути обов’язковою рисою характеру кожної дитини, бо без неї неможливий літературний розвиток молодших школярів.

Література

1. Молдавська Н. Д. Літературне розвиток школярів. — Москва. — «Педагогіка». — 1976. — С. 27-29.

2. Музика Л. А. Інтерес до читання: як його пробудити? // Початкова школа. — 2007. — № 6. — .C. 34-38.

3. Навчання та розвиток (під ред. Занкова Л. В.). — Москва. —»Педагогіка». — 1975. — С. 123-127.

4. Романовська З. І. Читання і розвиток молодших школярів. — Москва. — «Педагогіка». — 1982. — С. 57-63.

Данькова М. В.,

студентка 41 групи

факультету початкового навчання

ЧНПУ імені Т. Г. Шевченка