Шляхи здійснення екологічного виховання молодших школярів

Взаємовідношенням людини і природи цікавилось багато мислителів минулого. Ще в XVII столітті Ян Амос Коменський у своїй праці «Велика дидактика» звернув увагу на природовідповідність людини та природи. К. Д. Ушинський, В. О. Сухомлинський, С. Ф. Русова наголошували на великому суспільному та виховному значенні природи. Поняття «екологічне виховання» з’явилось тільки в 70-х рр.. ХХ століття. Воно трактується, як систематична педагогічна діяльність, яка спрямована на розвиток у людини культури взаємодії з природою [3]. На жаль, екологічне виховання, що вводилося у школи, було застосоване лише частково. Результатом цього є те, що цілі покоління сучасних людей мають низький рівень екологічної самосвідомості.

Актуальність проблеми екологічного виховання молодших школярів визначається тим, що вона набуває особливої гостроти. У наш час криза, яка виникла через непродумане господарювання, змушує людей змінити відношення до навколишнього середовища, в якому ми живемо.

Метою екологічного виховання є формування в особистості екологічної свідомості та мислення. На нашу думку, екологічну свідомість як моральну категорію потрібно виховувати у дітей з раннього дитинства. Починаючи з дошкільного та початкового шкільного віку дитини, вчитель повинен приділяти увагу вихованню поваги та любові до природи рідного краю та бережливого ставлення до тварин, рослин і навколишнього середовища взагалі.

Провідну роль в екологічному вихованні молодших школярів відіграє предмет «Природознавство» , який є одним з курсів освітньої галузі «Людина і світ». У Державному стандарті сказано, що ця освітня галузь спрямована на формування в молодших школярів уявлень і понять про цілісність світу, виховання гуманної, творчої, соціально активної особистості, здатної екологічно мислити, бережливо ставитися до природи, розуміти значення життя як найвищої цінності [4].

Проаналізувавши сучасні навчальні програми [6], ми зробили висновок, що вони орієнтують учителів початкової школи на формування у школярів екологічних знань та умінь, екологічної культури та поведінки. Основою для формування необхідних екологічних знань та вмінь учнів в початковій школі є система теоретичних знань про взаємодію суспільства і природи, систему норм і правил ставлення людини до природи. Аналіз текстового матеріалу сучасних підручників засвідчив, що вони виконують, в основному, лише функцію носія готової інформації екологічного характеру для учнів і не сприяють у достатній мірі виробленню досвіду самостійної діяльності, спрямованої на охорону і збереження навколишнього середовища та на формування екологічної культури учнів [1] [2].

На нашу думку, провідну роль в продуктивному екологічному вихованні учнів відіграє вчитель. Його головне завдання — зробити навчання екології цікавим та наближеним до життя. Необхідно донести до свідомості кожної дитини, що до природи потрібно ставитися дбайливо.

Експериментальна робота, спрямована на визначення рівня екологічної обізнаності учнів, проводилась в 3Г (ЗОШ №25 м. Чернігова) та в 3Б (ЗНЗ №2 з поглибленим вивченням іноземних мов м. Чернігова).

Проводилось анкетування дітей з метою визначення рівня їх екологічного виховання. Нами було розроблено анкету з п’яти питань.

1.Чому про природу повинна дбати кожна людина?

2. Як люди дбають про чистоту повітря в своїй місцевості?

3. Що таке Червона книга?

4.Чому на Україні стає все менше чистої води?

5. Що корисного ти робиш для природи?

Питання анкети мало на меті виявити загальне ставлення школярів до природи, рівень знань дітей про значимість природи в житті людини та необхідність її збереження.

Дослідження дозволило зробити висновок, що учні 3-х класів мають різний рівень екологічної обізнаності. Переважно це середній та низький рівні. Майже жоден з учнів не показав високих результатів. На нашу думку, ми отримали такі результати тому, що з учнями проводиться недостатня кількість роботи з метою формування їх екологічної свідомості, бо, як уже зазначалося раніше, матеріал шкільного підручника не сприяє у достатній мірі виробленню досвіду самостійної діяльності, спрямованої на охорону і збереження природи та на формування екологічної культури учнів.

Отже, ми систематично проводили з дітьми бесіди екологічного спрямування на уроках природознавства та під час позакласних заходів. Матеріалом для наших бесід були відібрані твори чернігівської письменниці Тетяни Пакалюк для молодшого шкільного віку: «Підслухана розмова» та «Оце відпочили». Під час проведення педагогічного експерименту ми обговорювали прочитанні твори з дітьми. Учні з захопленням та цікавістю переказували твори, намагалися самостійно визначати їх головну думку та висловлювали свої враження від прочитаного.

Також у свій роботі ми використовували психолого-педагогічні методи екологічного виховання, запропоновані В. А. Ясвіним та С. Д. Дерябо [5]. Наприклад, при обговоренні оповідань, ми використовували:

Метод екологічної рефлексії:

— Уявіть, що Ви — головні герої твору «Оце відпочили».

— «Що рослини і дерева у лісі могли б про тебе подумати?».

Метод екологічної емпатії:

— Уявіть, що Ви насмітили на галявині. «Що вона тепер відчуває?».

— Сьогодні Ви забули полити рослини у класній кімнаті. «Який у них тепер настрій?».

Метод екологічної ідентифікації:

— Уявіть, що ви дерева у лісі. Невиховані діти пообривали листочки на ваших гілках, а деякі навіть пообламували їх! Які Ваші почуття? Чому? та ін.

На основі прочитаних творів та особистого досвіду, учням було запропоновано розв’язати такі завдання, наприклад :

1. Для чого Землі рослини та дерева?

2. Що корисного ти можеш зробити для природи сьогодні?

3. Як треба поводитись у лісі? та ін.

Для обговорення цих питань нами була застосована одна з технологій колективно-групового навчання «Мозковий штурм».

Оскільки молодші школярі — чутливі та емоційні слухачі, то на уроках з курсу «Я і Україна» нами були використані різноманітні поетичні рядки, загадки, кросворди та казки екологічного спрямування. Різноманітні завдання з використанням такого матеріалу сприяють розвитку мислення і мовлення учнів, розширюють і збагачують уявлення школярів про навколишній світ.

По закінченню експериментальної роботи в контрольному та експериментальному класі був проведений контрольний зріз. Аналіз результатів свідчить про те, що рівень екологічної вихованості в експериментальному класі підвищився. Деякі учні показали високі результати.

Отримані результати підтверджують той факт, що визначені нами шляхи удосконалення процесу формування екологічної культури молодших школярів на уроках «Я і Україна» є ефективними. Покращенню результатів сприяла систематична і цілеспрямована робота по формуванню у третьокласників природоохоронних понять, яка проводилась нами в експериментальному класі, а також підбір різноманітних форм роботи і методів здійснення екологічної освіти та виховання, що відповідає психологічним можливостям дітей молодшого шкільного віку.

Отже, процес пізнання природи здійснюється поступово. Головна роль у цьому належить учителеві початкових класів. Під час навчального процесу важливо проводити екологічні ігри та завдання, бо вони дають змогу учням відчути себе частиною природи. Ігри викликають у дітей бажання допомогти природі, захистити її.

Досягнення певних результатів в цьому залежить від майстерності, творчості педагога, екологічна культура якого повинна служити прикладом для дітей.

На нашу думку, екологічне виховання молодого покоління — це запорука щасливого і здорового майбутнього людства. Тому, вчителі початкової школи повинні допомогти дітям зрозуміти, що людина — найвища істота на Землі і вона покликана у світ для того, щоб бути захисником природи.

Література

1. Бібік Н. М., Коваль Н. С. Я і Україна: підручник для 2 кл. — К.: Форум, 2005. — 144 с.

2. Бібік Н. М., Коваль Н. С. Я і Україна: підручник для 3 кл. — К.: Форум, 2005. — 177 с.

3. Волкова Н. П. Педагогіка: підручник для студентів вищих навчальних закладів, — К.: Видавничий центр «Академік», 2003. — 576 с.

4. Державний стандарт початкової загальної освіти. // Початкова школа. — 2006. — №2. — С. 1−44.

5. Дерябо С. Д., Ясвин В. А. Экологическая педагогика и психология: учебное пособие для студентов вузов. Ростов-на-Дону: Издательство «Феникс», 1996. — 470 с.

6. Програми для середньої загальноосвітньої школи: 1–4 класи. — К: «Початкова школа». — 2006. — С. 251–303.

Запорожченко Т. П.,

студентка 44 групи

факультету початкового навчання

ЧНПУ імені Т. Г. Шевченка