Особливості використання невербальних засобів спілкування на уроці музики

Сьогодення характеризує значне зростання інтересу вчених і громадськості до проблем невербальної комунікації, до тих невловимих способів, за допомогою яких люди передають інформацію, почуття. Без спілкування повноцінне життя людини не можливе. Людина використовує різні способи передачі інформації. У процесі спілкування з іншими, ми постійно віддаємо і отримуємо безсловесні сигнали. Навіть коли людина мовчить, спілкування все ще продовжується. Одним із головних, найбільш змістовним, є невербальний спосіб спілкування.

Невербальна комунікація (nonverbal communication) — комунікація за допомогою немовних засобів (жести, міміка, паузи, манери, зовнішність) [5, c. 208]. Cутність невербальної комунікації полягає у вмінні доцільно, вдало, яскраво використовувати невербальні засоби, а також правильно розпізнавати їх в оточуючих. Невербальне спілкування або мова тіла, є найважливішою формою спілкування, що розкриває наші справжні почуття та наміри в будь-який момент, і відкриває нам почуття і наміри тих, хто нас оточує.

Вчитися розуміти невербальну мову важливо з кількох причин. По-перше, словами можна передати тільки фактичні знання, але, щоб висловити почуття, одних слів буває недостатньо. По-друге, знання цієї «мови» показує, наскільки ми вміємо володіти собою [3, c. 205].

У світлі сучасних бачень розглядають 16 невербальних засобів спілкування — це рухи тіла, жести (рухи рук, ніг), просторове поле між співрозмовниками, вираз очей та направленість погляду, вираз обличчя, акустичні засоби, тактильні засоби (потиск руки, поцілунки), посмішка, косметика [2, c. 188]. Але в контексті нашої статті ми віддаємо перевагу класифікації Г. Л. Чайки, що подана у підручнику «Культура ділового спілкування менеджера» [4]. В ній автор виділяє чотири системи невербальних засобів:

• кінеcика (жести, міміка і пантоміміку, візуальний контакт (погляд).

• таксика (потиск руки, поплескування по плечах, поцілунок, посмішка).

• праксодика та екстролінгвістика (інтонація, гучність, темп, тембр, тональність;сміх, плач, покашлювання, дикція тощо).

проксеміка (організаціїя простору і часу спілкування).

Вербальні та невербальні засоби спілкування можуть підсилювати або ослаблювати взаємодію. Бажано розвивати здатність читати невербальні сигнали, які нерідко мимовільно передає іншим наше тіло. Іноді, те що люди говорять і те на що вказує їх мова тіла — це дві абсолютно різні речі. Тому інтерпретувати ці сигнали потрібно не ізольовано, а в єдності з урахуванням контекст. Отже, спиратися потрібно на невербальні сигнали, вони більш чіткіші та правильні. Коли ваші невербальні сигнали збігаються зі словами, що ви говорите, вони підвищують довіру, ясність і взаєморозуміння. Якщо вони не співпадають, вони створюють напруженість, недовіру, і сумнів.

Важливою складовою професійної діяльності вчителя є спілкування з учнями у процесі якого вони кожного дня розв’язують комплекс різних за змістом завдань. Ефективність комунікативної діяльності, яка організовується вчителем на уроці та поза ним, обумовлена не лише продуманим вибором предметних технологій, але й умінням керувати вербальними і невербальними контактами з учнями.

На уроці і вчитель, і діти використовують невербальні засоби. Вчитель повинен не тільки вміти «зчитувати інформацію з дітей», а й самоорієнтуватися і застосовувати ці засоби на уроках для покращення сприймання матеріалу. У таких навчальних предметах, як математика, читання, й інші, у навчальній взаємодії переважає вербальне спілкування.

У музично-педагогічному процесі частка невербального спілкування значно збільшується. На уроках музики, з огляду на їхню специфіку (спів, слухання музики, виконання на музичному інструменті, диригування), безсумнівно, переважає невербальна взаємодія.

У контексті нашого аналізу варто зазначити, що розуміння мови міміки та жестів дозволяє більш точно визначити позицію учня, доповнювати своє мовлення, для кращого подання матеріалу. Знання мови жестів і рухів дозволяє не лише краще розуміти, але й, що найважливіше, передбачити яке враження справило на слухача почуте ще до того, як він висловить з цього приводу свої думки. Вчитель можете зрозуміти, як сприймається те, що він говорить, — зі схваленням чи ворожо, «відкритий» учень чи ні, зайнятий самоконтролем чи нудьгує.

Правильне використання невербальних засобів, що гармонійно доповнюють вербальні доцільно застосовувати на уроках музики. У своїй діяльності вчитель музики повинен враховувати всі засоби невербального спілкування, вивчати їх особливості, застосовувати у своїй педагогічній діяльності для покращення викладу матеріалу.

Для покращення володіння засобами невербального спілкування та підвищення ефективності педагогічного процесу доцільними можуть стати такі поради:

1. Хочете довідатися правду про емоційний стан людини — дивіться їй в обличчя.

2. По закінченні розмови потрібно, дивиться прямо в очі співрозмовника, якби повідомляючи: «Я все сказав, тепер ваша черга «.

3. Використовуйте у своєму мовленні паузи, вони мають велике змістове навантаження, упорядковують вислови, привертають увагу до викладеної інформації.

4.Позитивний, добрий настрій вчителя під час уроку, будуть підтверджувати це й допомагати в роботі й міміка, жести, рухи тіла.

5. При розучуванні й виконанні пісень основне навантаження має припадати на жести. За допомогою рук учитель передає: ритм, темп, силу звуку, характер тощо.

6. При взаємодії з дітьми провідну роль надавайте візуальному контакту. Спрямовуючи погляд по-черзі до кожного учня, педагог звертається особисто до того, на кого дивиться, водночас дає зрозуміти, що йому важлива присутність кожної дитини.

7. Коли ваші невербальні сигнали співпадають із вашою мовою, вони підвищують довіру, ясність і взаєморозуміння.

У контексті проведеного аналізу, доцільно вказати на особливості використання невербальних засобів комунікації:

1. Більшість невербальних засобів набуваються людиною за її життя і зумовлені соціокультурним середовищем.

2. У невербальних засобах відображається стан організму і безпосередні емоційні реакції людини.

3. Люди надають перевагу саме тій інформації, яку отримують через невербальні засоби.

4. Розуміння значущості використання вчителем невербальних засобів спілкування істотно підвищує ефективність і привабливість навчального процесу, допомагає у його регуляції.

5. Розуміння мови міміки та жестів дозволяє більш точно визначити позицію учня.

6. Знання мови жестів і рухів дозволяє не лише краще розуміти співрозмовника (учня), а й передбачити, яке враження справило на нього почуте ще до того, як він висловиться з цього приводу, що набуває провідного значення у музичному вихованні.

Література

1. Гаркавенко Л., Станішевська Н. Музика — джерело емоцій та почуттів / Л. Гаркавенко, Н. Станішевська // Мистецтво та освіта. — 2003. — №4. — С.26−37.

2. Кочетков В. В. Психология межкультурных различий: Учеб. пособие для вузов. / В. В. Кочетков. — М. : ПЕР СЭ, 2002. — 416 с.

3. Масляев О. И. Сигналы тела / О. И. Масляев // Психология человека. — Донецк,1998. — С. 200–293.

4. Чайка Г. Л Культура ділового спілкування менеджера/ Г. Л. Чайка,Т. К. Чмут. — К.:Викар, 1991. — 223 с.

5. Шапар В. Б. Психологічний тлумачний словник / В. Б. Шапар. — Х.: Прапор, 2004. — 492 с.

Луцик Н. В.,

студентка 43 групи

факультету початкового навчання

ЧНПУ імені Т. Г. Шевченка