Особливості формування спостережливості молодших школярів на уроках природознавства

Пізнання навколишнього світу розпочинається із нагромадження чуттєвого досвіду, фактичного матеріалу, який осмислюється з метою оволодіння системою знань, адекватною навколишній природі з її зв’язками і залежностями.

Спостереження — це цілеспрямоване, планомірне сприймання об’єктів навколишньої дійсності, яке потребує вольових зусиль[1, с. 11]. «Учень не просто повинен слухати, а прислухатись, не просто дивитись, а придивлятись, всебічно сприймати предмет, щоб отримати необхідне уявлення про нього» [1, с. 12]. «Ніщо не може бути важливішим у житті людини, як уміння бачити предмет з усіх боків і в середовищі тих відношень, у які він поставлений», — зазначав К. Д. Ушинський. «Якщо ми заглибимося в те, що звичайно називається в людях визначним або навіть великим розумом, то побачимо, що це, головним чином є здатність бачити предмети в їх дійсності, всебічно, з усіма відношеннями, в які вони поставлені. Якщо навчання має претензію на розвиток розуму у дітей, то воно повинно вправляти їх здатність у спостереженнях» [1, с. 12].

Багато видатних педагогів і методистів підкреслювали велику роль і значення спостереження при навчанні природознавства. Так, В. П. Вахтерів критикував словесне навчання природничих наук і вимагав, щоб вчителі при вивчення з дітьми природи спирались на спостереження, досліди, демонстрацію предметів природи. В. О. Сухомлинський серед п’яти головних умінь, якими має оволодіти молодший школяр у процесі навчання, одним з основних визначав уміння спостерігати і висловлювати думки щодо своїх спостережень. Він створював дітям умови, при яких розквітали їх фантазія, почуття [2].

Сучасна школа також визначає важливість даної проблеми. Значна увага на уроках природознавства повинна приділятися спостереженню. Тому метою нашої статті є з’ясування рівня розвитку спостережливості третьокласників.

Відповідно досліджуваній меті нами була розроблена анкета запитань. Метою запитань було з’ясувати, чи помічають діти зміни у неживій природі, чи усвідомлюють причини цих змін, чи мають уявлення про зміну висоти сонця на небосхилі протягом доби, чи помічають діти взимку мало представлені, не яскраво виражені кольори і відтінки довкілля, чи вміють встановлювати причинно-наслідкові зв’язки на основі перевірки ними народних прикмет шляхом власних спостережень.

Анкета вміщувала наступні запитання:

• Назвіть ознаки осені у неживій природі. Поміркуйте, з чим це пов’язано?

• Коли поверхня землі тепліша: вранці, чи опівдні? Чому?

• Напишіть назви культурних рослин, які цвітуть пізньої осені.

• Назвіть якнайбільше кольорів та відтінків, які ви бачили у природі взимку.

• Допишіть закінчення народних прикмет, користуючись власними спостереженнями:

• Якщо кури ходять дотемна, наступного дня буде…

• Якщо рано опало листя на липах, зима буде…

Серед відповідей учнів на перше запитання зустрічалися такі: «Іде дощ, туман і холодно», «Сонце стало гріти менше», «Сонце опускається нижче», «Сонце опустилося, похмуре небо, дмуть вітри», «З неба частіше ллє дощ, не гріє сонце». Велика кількість дітей називала осінні ознаки живої природи: «Опадає листя», «Деякі звірі сплять». Лише деякі учні прояснили причини змін у природі: «Сонце посилає косі промені» тощо.

Відповідаючи на друге запитання учні правильно вказували, що поверхня землі тепліша опівдні, але не пояснювали чому, давали не повне чи неправильне пояснення.

Аналіз відповідей на третє запитання свідчить про те, що невелика кількість учнів не вміє розмежовувати поняття «культурні» і «дикорослі» рослини.

У відповідях на четверте запитання учнів найчастіше називалися такі кольори: білий, чорний, сірий, коричневий, зелений. На одного учня припадає три названих кольори.

Відповідаючи на п’яте запитання більшість учнів відповіли правильно:

якщо кури ходять дотемна, наступного дня буде холодно; якщо рано опало листя на липах, зима буде суворою (холодною).

Отже, ґрунтуючись на результатах анкетного опитування слід констатувати недостатній рівень розвитку спостережливості третьокласників. Оскільки спостереження є чи не ключовим методом для оволодіння учнями знань про природу, є невід’ємним компонентом методичної бази навчання учнів, це зумовлює необхідність частіше проводити спостереження на уроках природознавства, екскурсії, звертати увагу учнів на конкретні предмети оточуючого середовища та їх особливості.

Екскурсії в природу представляють спосіб конкретного вивчення природи, тобто вивчення справжніх об’єктів і явищ природи, а не оповідань чи книжок про неї. Тут відкриваються широкі можливості для організації творчої роботи учнів, ініціативи і спостережливості. На екскурсіях в учнів формуються навички самостійної роботи.

Найефективнішими методами навчання, що сприяють розвитку спостережливості є ті, що надають можливості для розвитку розумової активності і самостійності школярів. Особливу роль у розвитку спостережливості дітей займають методи проблемного навчання, частково пошукові та дослідницькі.

Ефективне використання спостережень в початковій школі на уроках природознавства забезпечує правильну, чітку та методично обґрунтовану систему роботи з молодшими школярами.

Література

1. Байбара Т. Спостереження у процесі навчання природознавства. //Початкова школа. — 2000. — №6. — С.11-15.

2. Методика викладання природознавства: навч. посібник / Л. К. Нарочна, Г. В. Ковальчук, К. Д. Гончарова . — 2-ге вид., перероб. і допов. — К.: Вища шк., 1990. — 302 с.

3. Н. М. Огієнко, Т. І. Гапон Формування спостережливості засобами природи // Чернігівський державний педагогічний університет імені Т. Г. Шевченка. — Вісник ЧДПУ. — Чернігів, 2002. — Вип.10: Сер: Педагогічні науки. — c. 148-149.

Лаптєва Ю. В.,

студентка 44 групи

факультету початкового навчання

ЧНПУ імені Т. Г. Шевченка