Розвиток інтересу учнів 2 класу до вивчення лексики англійської мови

Розвиток інтересу до навчальної діяльності належить до найбільш важливих і актуальних проблем сучасної психології. Саме він є рушійною силою, яка допомагає особистості проникнути в суть предмета і самостійно поглибити свої знання.

Розглянемо шляхи розвитку інтересу учнів 2 класу до вивчення лексичного матеріалу:

Одним з таких шляхів є лексична гра. Вирішуючи ігрові завдання, учні досягають педагогічної мети, яку часто не усвідомлюють. Граючи в лінгвістичну гру, учні концентрують свою увагу над конкретними завданнями, що стоять у грі, а результатом їх діяльності буде засвоєння нової лексики, спілкування іноземною мовою. Використання ігрових методів на уроці іноземної мови виправдано величезним значенням гри для психічного розвитку дітей.

Лексичні ігри продовжують будувати фундамент мови, тому що оволодіння лексичним матеріалом створює можливість для переходу до активної мови учнів. Ці ігри переслідують такі цілі:

• тренувати учнів у вживанні лексики в ситуаціях, наближених до природної обстановки;

• активізувати мовно-мисленнєву діяльність учнів;

• розвивати мовну реакцію учнів;

• познайомити учнів зі сполучуваністю слів.

Ряд ігор призначений для тренування учнів у вживанні окремих частин мови, одиниць, числівників, прикметників. Інші ігри відповідають певним темам. Наприклад, у грі «What can I do for you?» представлена тема «Покупки», «What colour is my shirt?» — тема «Одяг» і.т.д.

Наведемо приклади лексичних ігор:

1. «Don’t say four»

Усі знають, як важко дорахувати до великого числа й не збитися. Але не дуже цікаво лічити просто підряд. Тому у випадку тренування числівників можна використати цю гру. Умови гри: учень рахує, але коли дійде до числа із цифрою «4», він повинен сказати замість нього слово «stop». Кожному видається по одній фішці. Хто зробить помилку губить свою фішку. Виграє той, хто збереже свою фішку.

2. «Дійди до вчителя»

У ході цієї гри відбувається тренування лексики по темі. Учень відходить на 11 кроків від учителя, а потім, зробивши крок, називає одне слово по темі. Сказавши правильно всі слова, доходить до вчителя. Учитель може погладити по голові, потиснути руку й т.д.

Наступним шляхом розвитку інтересу учнів до вивчення лексичного матеріалу є лінгвістична казка.

Опанування лінгвістичним матеріалом так чи інакше пов’язане з певними труднощами, оскільки дитина вивчає іноземну мову в штучних умовах. Щоб полегшити цей процес, учитель застосовує багато методів та прийомів. Одним із них є пояснення лексики у вигляді навчальних лінгвістичних казок.

Навчальні лінгвістичні казки призначені для полегшення опанування мовним матеріалом. Учитель може читати їх на етапі мотивації навчальної діяльності (щоб викликати пізнавальний інтерес, позитивні емоції учнів), на етапі пояснення нового матеріалу (щоб пояснити сутність того чи іншого мовного явища), а також на етапі закріплення та осмислення нового матеріалу (для перевірки знань учнів; тоді доцільно казку читати з пропусками, які заповнюють та озвучують учні).

Але для створення казки та для роботи над нею існує ряд вимог:

-Усі мовні явища повинні бути пояснені чітко, зрозуміло.

-Казка повинна бути доступною для розуміння.

-Казка має бути цікавою. Тривалість читання не повинна перевищувати 5-6 хвилин уроку.

У процесі використання цих казок у дітей з’являється інтерес до англійської мови, розвивається довільна увага, пам’ять, уміння знаходити залежності, закономірності.

Наведемо приклади лінгвістичних казок (Додаток 1)

Не менш ефективним є використання на уроці під час вивчення нового лексичного матеріалу віршованого матеріалу.

З реформуванням освіти відбулися суттєві зміни в навчанні іноземних мов. На перший план висувається комунікативно орієнтоване навчання, мета якого полягає в тому, щоб зацікавити учнів у вивченні іноземної мови через накопичення та розширення їх знань та досвіду. Учні загальноосвітніх шкіл повинні продемонструвати вміння ефективно використовувати іноземну мову як під час спілкування в реальних життєвих ситуаціях, так і з метою одержання та вдосконалення знань.

Відомий німецький педагог Рудольф Штайнер вважав, що в перші три роки навчання дітей у початковій школі треба рішуче віддавати перевагу поетичному перед прозаїчним.

Ян Амос Коменський стверджував, що той, хто не знає віршів та пісень, уподібнюється до незнаючого грамоти.

За даними провідних методистів, у початковій школі ритм і рима використовуються насамперед як психологічні опори для засвоєння іншомовного навчального матеріалу. Звуковий склад слів та їх ритмічна структура приваблюють дітей молодшого шкільного віку. Римування, заучування віршів викликає інтерес у дітей та приносить їм велике задоволення.

Римований матеріал займає важливе місце в структурі іноземної мови. Особлива увага звертається на прислів’я та приказки, які стисло, образно та емоційно виражають думку, можуть виступати гарним мовним матеріалом при вивченні лексики.

Пропонується на уроках іноземної мови використовувати римовані тексти, по можливості на всіх етапах навчального процесу:

• для фонетичної зарядки;

• для введення і закріплення нового лексичного матеріалу;

• як стимул розвитку мовленнєвих навичок та вмінь;

• для релаксації в середині чи в кінці уроку.

Процес відбору віршованого матеріалу для вивчення лексики у початковій школі керується наступними принципами:

• принцип автентичності, який забезпечує розширення лінгвокраїнознавчого кругозору учнів; згідно з цим принципом, вихідним пунктом відбору віршованого матеріалу є короткі римівки;

• принцип впливу на емоційну та мотиваційну сферу особистості з урахуванням вікових особливостей та інтересів дітей;

• принцип методичної цінності для формування та удосконалення базових мовленнєвих навичок та вмінь дітей, який забезпечується відповідністю віршованого матеріалу тематиці усного мовлення на конкретному етапі навчання з урахуванням чинних навчальних програм, а також методичних умов уроку;

• принцип урахування вікових та індивідуальних особливостей дітей: лексичний матеріал повинен співвідноситися з віковими особливостями та інтересам дітей молодшого шкільного віку;

• принцип чіткої диференціації з рідною культурою учнів, згідно з яким для віршів відбираються ті ЛО, які відбивають повну або часткову неадекватність країнознавчих фонів.

Таким чином, сформульовані принципи відбору віршованих текстів дозволяють вчителю підібрати такий матеріал, який забезпечить оволодіння учнями лексичними навичками, який буде особливо цікавим та сприятиме розширенню лінгвокраїнознавчого кругозору учнів.

література

1. Ільченко О. В. «Ігри, імпровізації та міні-вистави на уроках англійської мови». М.: «Центр сучасних гуманітарних досліджень», 2003.

2. Огляд публікацій науково-періодичних видань «Іноземні мови в школі».

3. Амонашвили Ш. А. Психологические особенности усвоения второго языка школьниками. // Иностранная литература в школе. — М., 1986. — № 2. — С. 26–27.

4. Роман С. В., Коломінова О. О. Психологічні основи навчання іноземної мови у початковій школі // Іноземні мови. — 1996. — № 1. — С. 57–58.

5. Роман С. В., Коломінова О. О. Розвиток індивідуальності молодого школяра засобами іноземної мови у початковій школі // Іноземні мови. — 1996. — № 3. — С. 35–37.

Смолянко Ю. М.,

студентка 56 групи

факультету початкового навчання

ЧНПУ ім. Т. Г. Шевченка