Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Zb_statey_Ostatochny_variant.doc
Скачиваний:
77
Добавлен:
04.09.2019
Размер:
5.4 Mб
Скачать

Ігри екологічного спрямування, що використовуються під час проведення екскурсій

У наш час, коли екологічна криза охоплює весь світ і набирає обертів, перед вченими постала проблема: як досягти того, щоб у людини в корені змінилось відношення до навколишнього середовища. Зрозуміло, що вже сформовані дорослі особистості майже неможливо перевиховати, тому велику увагу приділили саме екологічному вихованню дітей починаючи вже з дошкільного віку. Його завдання — сприяти нагромадженню екологічних знань, виховувати любов до природи, прагнення берегти, примножувати її багатства, формувати вміння і навички діяльності в природі. Екологічне виховання передбачає здатність осмислювати екологічні явища, робити висновки про стан природи, розумно взаємодіяти з нею [1, с. 44-45]. Зрозуміло, щоб виявити зацікавленість дитини, одного «сухого» матеріалу з викладом «ми повинні…» дуже мало, тому педагоги і психологи розробили низку методів, методик та засобів задля включення учня в активне співпереживання та діяльність.

С. Ф. Русова висловила думку про те, що найкращий метод той, який викликає інтерес дитини, враховує місцеві умови. Наприклад, для ознайомлення з овочами вона рекомендувала почати з екскурсії на город, вивчити загадки про овочі, провести гру, намалювати овочі, прочитати оповідання про шкідників і друзів рослин, вирізати з паперу різні овочі.

В. О. Сухомлинський теж відзначав велику важливість і корисність саме уроків серед природи та екскурсій, коли маленька особистість ніби торкається всесвіту не просто словом, але і справою, коли вчиться пояснювати явища, досліджувати, вперше намагається дати життя, а не кривдити. Для організації виховного потенціалу природного оточення він організував «школу під голубим небом». Кожного тижня присвячував кілька уроків подорожам на лоно природи. Заняття серед природи педагог називав «уроками мислення і уроками розвитку розуму» [3, c. 149-654].

Екскурсія — це не прогулянка, а робота. У результаті формується поведінка в довкіллі як у лабораторії природи, де не можна бешкетувати або ходити бездумно. Зібраний природний матеріал використовується на предметних уроках, виготовляється гербарій, колекції, влаштовуються виставки, малюються малюнки, складаються казки, випускаються газети, наприклад: «Обережно, первоцвіти», «На захист птахів», тощо, складаються кросворди, виготовляються, плакати, листівки.

Екскурсії можуть бути організовані фронтально, підгрупами, індивідуально залежно від віку дітей, педагогічної мети, матеріально-технічного забезпечення закладу, професійної майстерності педагога. Слід відмовитися від авторитарності, жорсткої регламентації трудової діяльності, частіше організовувати роботу з невеликими групами дітей в атмосфері відвертості, доброзичливості, взаємодопомоги, творчого пошуку. Екскурсії неначе ілюструють словесні уявлення й утворюють повніше, ґрунтовніше поняття про предмети та явища навколишнього середовища. Різні спостереження серед природи розвивають мовлення дитини. В сприйнятті об’єктів екскурсії приймають участь різні органи відчуттів. Це сприяє більш кращому вивченню предметів, що спостерігаються, а також розвитку і самих органів відчуттів. Потрапивши на поляну, в ліс, в парк діти починають чіткіше розрізняти форму рослин, співи пташок, голоси тварин тощо. Спілкування з природою викликає у дітей потяг не тільки пізнати, використати, але й захистити, збагатити, допомогти, виховує естетичні почуття і вподобання.

Під час проведення екскурсій, уроків серед природи велику роль відіграють саме ігри екологічного спрямування. Головна їх особливість полягає в тому, що дидактичні завдання приховані. Граючись, дитина не думає вчитись, навчання тут відбувається само по собі. Захоплюють дітей ігри з малюнками, загадками про рослини і тварин, ігри-вікторини (на зразок: «Що в лісі росте?», «Хто в лісі живе?», «Лісові орієнтири» тощо), аукціони знань на задану нескладну тему і т.д. Розв’язанню питань екологічного виховання найбільшою мірою сприяють творчі сюжетно-рольові ігри. Встановлено, що пізнавально-виховний ефект гри досягається при дотриманні методики, де організація, розподіл ролей і підготовка до гри зберігають її неповторну чарівність, дитячу безпосередність, а також забезпечують оволодіння знаннями про об’єкти гри, наближення її до реальної ситуації. Ігри в лісових жителів, мандрівників дають можливість кожній дитині постати перед власним вибором взірця поведінки, найближчого до її інтересів, почуттів, переконань. Система рольових ігор будується з урахуванням специфічних цілей на кожному етапі навчання. Для дітей молодшого віку основна мета гри полягає в оволодінні конкретними знаннями і правилами поведінки в природному середовищі.

Створена грою творча наукова атмосфера задовольняє вікові потреби дітей молодшого шкільного віку в пізнавальній активності і є одним із засобів формування в учнів екологічної культури. Наведемо приклади ігор екологічного спрямування, які використовуються під час проведення екскурсій та уроків серед природи.

«Дерева і кущі»

На початку гри діти згадують, як за розмірами можна відрізнити кущ і дерево. Промовляються умови гри: коли називають дерево, треба зобразити дерево, якщо називають кущ — тоді зобразити кущ. Вчитель каже різні назви, діти перевтілюються, хто зробив не правильно виходить з гри, стає пеньочком.

«В кого дітки з цієї гілки»

Гра проводиться під час екскурсії восени. Учні по завданню вчителя збирають плоди рослин. Під кінець екскурсії вчитель бере у дітей по одній гілочці з кожного дерева чи куща. У кожного повинні бути плоди цих рослин. Потім вчитель стає в центрі кола, підіймає гілочку наприклад сосни й питає : «В кого дітки з цієї гілки?» Діти, в котрих є шишки, піднімають руку з шишками. Так само наступні гілочки. Гра допомагає запам’ятати назви дерев і кущів.

«Вгадай, з якого дерева листок»

Вчитель тримає в руках декілька листків з різних дерев, показує один з них і каже: «Коли скажу один, два, три — біжи», кожен з вас повинен підбігти до дерева, на якому ростуть ці листочки...

«Як тварини граються у квача»

Гравці діляться на дві команди і стають шеренгами одна навпроти другої на відстані 3-4 метри. За командою група «тварин» утікає, а інша — наздоганяє. при цьому гравці мають рухатися по-особливому. Наприклад в одній групі — стрибаючи, як жаби, у наступній — високо піднімаючи ноги, як чаплі. учитель може також запропонувати наздоганяти один одного, як би це робили, наприклад сонячні зайчики, жителі тропічних лісів, пінгвіни.

«У зоопарку»

Діти діляться на дві команди й шикуються у дві шеренги, відстань між якими 5-10 кроків. Гравці кожної команди по черзі зображають певну тварину за допомогою різних рухів, жестів, міміки. Суперники мають відгадати, про яку тварину йдеться. Як тільки вони вгадали, одна команда гравців утікає, а інша — наздоганяє. Впіймані переходять на бік суперників.

«Врятуємо ліс від вогню»

Кожен з учасників гри отримує свою роль: «пожежника» (четверта частина всіх учасників), «пожежі» (половина учасників), «тварин» та «рослин» лісу (решта). Суть гри полягає в тому, щоб «пожежники» врятували ліс від «пожежі» [2, с. 11].

Найголовніше під час проведення екскурсії це поява у дітей бажання прислухатись до природи, бажання зрозуміти її , бажання любити і охороняти. Найголовніша мета педагога дати дитині підґрунтя, всі умови для появи цієї зацікавленості та бажання. Це послідовна, кропітка робота. Зробити так, щоб дитині відкрилася істина, щоб майбутнє навколишнього світу змінилося на краще. Необхідно наголосити ,що для розвитку творчих здібностей школярів та становлення екологічної культури учнів особливе місце займає саме ігрова діяльність. Вона формує досвід прийняття екологічно правильних рішень, засвоєння моральних норм і правил поведінки в природі, сприяє створенню зв’язку між навчанням і застосуванням знань на практиці. Педагогічно правильно організована ігрова діяльність дає змогу досягти повного самовираження, активності і свободи дій, що розумно поєднуються з вимогами взаємоповаги, пізнання навколишнього середовища, відчуття краси природи та її гармонії, з розвитком почуттів любові й турботливого ставлення до її об’єктів.

Література

  1. Іщенко Л. В. Змістова характеристика екологічного виховання дітей 6-7 років // Наука і освіта. — 1998. — № 1-2. — С. 41-45.

  2. Котова Н. Ігри екологічного спрямування // Початкова освіта. — 2006. — № 43 (листопад). — С.11.

  3. Сухомлинський В. О. Як виховати справжню людину // Вибр. тв.: У 5 т. — К.: Рад. шк., 1977. — Т. 2. — С. 149-415.

Закревська Д. С.,

студентка 44 групи

факультету початкового навчання

ЧНПУ імені Т. Г. Шевченка

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]