5. Процес написання журналістського твору

Журналістика – це діяльність по збиранню, обробці і передачі інформації через канали масової комунікації масовій аудиторії. А отже саме процесу написання журналістського твору передує робота по збиранню інформації.

Професіональні обов’язки журналіста у справі виготовлення інформації можуть бути зведені до наступного:

• Журналіст має приймати участь в плануванні: у суспільстві існує величезна кількість прогнозованих подій іновин. Так, раз на два місяці проходить сесія обласної ради, завчасно планується візит президента чи когось із високо посадовців, у певний час починається учбовий рік, тестування, футбольний чемпіонат.

• Також журналіст повинен налагоджувати контакти з людьми, які в майбутньому можуть стати для нього джерелом інформації.

Існує 3 методи збирання інформації:

• спостереження

• інтерв’ю

• робота з документами

Створення власного інформаційного тексту починається після завершення збирання інформації, тоді коли журналіст уже ознайомився з усіма можливими версіями подій, інтерпретаціями фактів спеціалістами.

Журналістська робота вимагає вміння писати у будь-яких умовах, швидко, лаконічно і максимально просто, доступно. Успіх справи вирішується тут не тим, хто краще напише, а тим, хто перший повідомить новину.

Також корисний для журналістського твору аналіз діяльності. Журналіст має уважно перечитати нову публікацію, задуматися, чи усі інформаційні джерела він використав, чи правильно композиційно побудував свій текст, чи всі аргументи привів для того, аби довести свою позицію.

6. Образність журналістики і природа публіцистичного твору

Публіцистика – це своєрідний тип творчості, предмет якого складають актуальні явища і важливі питання суспільного життя, а метод їх засвоєння характеризується поєднанням логічно-абстрактного і конкретно-образного мислення, внаслідок чого створюється нова духовно-інтелектуальна цінність – публіцистичний твір, спрямований на дослідження, узагальнення і пояснення явищ дійсності, з метою вплинути на суспільну свідомість і суспільну думку.

Публіцистика є вершинним явищем у журналістиці, її серцевиною, стрижнем. Вона потребує особливо високого рівня оволодіння професіональним мистецтвом, найбільш повно втілює в собі таку функцію журналістики як бути історією сучасності, впливати на практику суспільно-політичного життя. Далеко не кожен робітник мас-медіа може стати публіцистом. Для цього необхідний особливо яскравий талант, великий власний досвід, глибокі знання у різноманітних сферах життя, блискучий стиль.

Публіцист повинен глибоко знати предмет дослідження, часто на рівні спеціаліста, але найголовніше – він повинен вміти повернути предмет суспільним боком, показати його соціальну, політичну значимість, розкрити філософський, загальнолюдський зміст.

Між літературою, як явищем мистецтва і публіцистикою, як явищем журналістики, нема непробивної стіни. Література може бути публіцистичною, а публіцистика літературною.

Саме тому публіцистичний образ, хоча він і оточений конкретизуючи ми вказівками і фактами, він усе ж залишається художнім образом. При цьому в публіцистичному образі відображена авторська ідея, певний естетичний ідеал. Художні образи в публіцистичних текстах відіграють не менш важливу роль, ніж факти. Саме художні образи викликають найглибші ідейно-емоційні переживання, і здійснюють найсильніший вплив на читача.

У художньо-публіцистичних творах провідна роль належить образу автора, який розповідає, описує, роздумує, веде читача від факту до факту.

Відрізняється від художньої літератури і тема та ідея публіцистичного твору. Якщо в літературі під темою розуміється предмет відображення, то в публіцистиці – це не лише предмет відображення, а й проблема, яку автор у ній побачив, його оцінка та концепція.

Ідея у публіцистичному творі має бути сформована максимально чітко, тут недопустима двозначність розуміння.