- •Атрибутивний і функціональний підходи до інформації
- •Інфраструктура та структура журналістики
- •3. Критерії жанрово-родової класифікації. Рід, жанр та жанровий різновид як принципи журналістського текстотворення
- •4. Інформаційне суспільство: основні теорії (м. Маклюєн, е. Тоффлер, м. Ракітов, і. Масуда та інші)
- •5. Журналістський твір у системі інших масово-інформаційних потоків
- •6. Варіативність тлумачення у вітчизняному і зарубіжному журналістикознавстві проблеми функцій журналістики
- •7. Осмислення журналістикознавчих проблем у новітній філософії (ф. Сіберт, т. Петерсен, у. Шрамм, м. Маклюен, а. Моль та інші)
- •8. Роль університетської освіти для формування сучасного журналіста
- •9. Журналістика та філософія, їх співвідношення
- •Порівняльна характеристика каналів масової комунікації: газета, радіо, телебачення, Інтернет
- •Структура журналістського тексту
- •Задум, тема, концепція, ідея твору
- •Композиція, конфлікт, сюжет твору
- •5. Процес написання журналістського твору
- •6. Образність журналістики і природа публіцистичного твору
- •7. Жанрові модифікації у журналістиці та індивідуально-творчий підхід до жанру
- •Основи зображальної журналістики
- •Жанрова система фотожурналістики
- •Специфіка самостійної та партнерської роботи фоторепортера
- •Способи використання світла при фотозйомці
- •Специфічні зображально-виражальні засоби
- •Основні функції радіомовлення
- •3. Тенденції розвитку сучасного радіомовлення
- •Специфіка інформаційних радіожанрів
- •Основи телевізійної журналістики
- •Місце телебачення у системі змі. Суспільні функції телебачення.
- •Зображально-виражальні засоби екрану
- •3. Жанри та жанрові різновиди телебачення
- •Жанри інформаційного телебачення
- •5. Характеристика жанрів телевізійної аналітичної публіцистики
- •6. Характеристика жанрів телевізійної художньої публіцистики
- •7. Передача, програма, канал
- •Історичні етапи розвитку вітчизняного телебачення
- •1. Інтернет-журналістика в контексті конвертації змі
- •2. Найхарактерніші особливості журналістських та інших мас-медійних явищ в Інтернеті (інтернет-газети, новинарні сайти, блоги)
- •Історія виникнення і розвитку Інтернет
- •1. Реклама і журналістика: аспекти взаємодії і протидії
- •2. Переваги та обмеження різних каналів поширення рекламної інформації; особливості рекламного продукту в різних змі
- •3. Етико-правові засади сучасної рекламної діяльності: український і світовий досвід
- •Етичні нори комерційної реклами
- •Етичні норми політичної реклами
- •Етика паблік рілейшнз і соціальна відповідальність
- •Стратегічне планування в паблік рілейшнз
- •3. Поняття іміджу та його складові.
- •Комунікація у кризових ситуаціях
- •5. Основні етапи розвитку пр у світі
- •Структура пр-діяльності, загальні принципи її побудови і оцінки.
- •7. Особливості застосування пр-технологій політичними партіями
- •1. Подготовка
- •2. Выбор инструментов
- •1. Корпоративные сми: газета, журнал, информационный бюллетень и т.П.
- •3. Реализация
- •4. Оценка эффективности
- •Дуалізм медійного продукту як основа сучасного підходу у медіамеркетингу.
- •4. Основні заходи та інструменти практичного менеджменту в змі
- •7. Проблема моббінгу у творчих колективах. Джерела потенційних конфліктів, та засоби їх нейтралізації
- •5. Ієрархія потреб та сучасні підходи до мотивації праці у колективах омі (за Маслоу)
- •6. Основні завдання журналістського менеджменту
- •5. Згасання інтертекстуальності як культурно-ідеологічне в сучасній соціокультурній ситуації та журналістиці
- •7. Діалог як категорія журналістського дискурсу.
- •Етико-правові основи журналістської діяльності
- •Регулювання діяльності змі в українському законодавстві
- •6. Законодавство України про діяльність змі.
- •3. Етичні кодекси як основа професійної діяльності журналіста
- •4. Історичний та сучасний аспекти формування етичних норм діяльності журналіста
- •7. Відмінність етичного і правового регулювання діяльності змі
- •Правова основа свободи слова та зловживання нею.
- •Бізнесова діяльність редакції змі. Форми комерційної діяльності. Редакційні та при редакційні структури.
- •2. Доходи та витрати друкованого видання. Самоокупність, прибутковість, збитковість як фактори економічної діяльності змі.
- •Прибутки
- •Самоокупність, прибутковість, збитковість як фактори економічної діяльності змі
- •4. Джерела фінансування періодичних видань у ринкових умовах
- •2. Загальноєвропейська парадигма становлення журналістики державних і залежних народів і український досвід
- •3.Періодизація історії української журналістики як наукова проблема
- •4. Харківська журналістика 1810-1820 рр.
- •6. Українська журналістика в Росії в добу «Великих реформ»
- •Радикальна та еміграційна журналістика
- •Масово-інформаційна діяльність у стародавньому світі
- •Система масової комунікації 17 і 20 ст. Порівняльна характеристика
- •Система масової комунікації 18 і 20 ст.
- •5. Особливості розвитку французької та американської пенні-прес
- •7. Газетно-видавничі монополії Великої Британії
- •8. Особливості виникнення журналістики в сша і в Росії
- •10. Розвиток супутникового телебачення
- •1. Етапи розвитку видавничої справи
- •2. Редакторський аналіз як передумова створення якісного видавничого продукту
- •Особенности редактирования произведений различных жанров
- •Редактирование эпических произведений
- •5. Методика редагування зверстаного тексту та тексту в технічному наборі
- •2. Відтворення суб’єкта та адресата в публіцистичному тексті
- •5. Мовна виразність як підґрунтя риторичної організації публіцистичного тексту (тропи та фігури мови)
- •Загальна характеристика інформаційних жанрів
- •2. Жанрові різновиди замітки
- •Динаміка розвитку художньо-публіцистичних жанрів
- •Порівняльна характеристика художньо-публіцистичних жанрів: нарис та замальовка; фейлетон та памфлет, есе
- •Проблематика газетних виступів
- •Висвітлення соціальної проблематики у змі
- •Роль журналіста у формуванні інформаційного поля щодо значущих соціальних проблем
- •3. Сучасна журналістика та арт-менеджмент
- •4. Роль преси у формуванні політичного дискурсу
- •5. Особливості висвітлення політичної тематики у сучасних змі
- •6. Особливості подачі економічної проблематики для пересічного читача
- •Стандартні формати газетних шпальт
- •4. Форми розміщення інформації у газеті («вікно», «підвал», «горище», «розпашка» та «газетний розворот»)
- •1. Науковий та навчальний напрямок «соціальні комунікації»: причини виникнення, предмет, завдання
- •Причини того, що журналістикознавство перейшло з дисципліни філологія до теорії та історії соціальних комунікацій
- •2. Теорія та історія соціальних комунікацій: предмет, завдання у порівнянні з теорією журналістики
- •Філологічний і соціологічний аспект у вивченні журналістики
- •Формування соціологічного підходу до вивчення публічного слова (до формування соціології)
- •Виникнення теоретичної соціології як науки
- •Друга половина 20 ст
- •Теорія пропаганди г. Лассуела
- •Теорія соціальних систем у. Шрамма
- •Теорія журналістської автономії Дж. Мерзіла
- •Журналістика у низці інших типів соціальної комунікації
- •5. Комунікативна дія та її форми
- •Функції знаку, коду, тексту в соціальній комунікації
- •8. Поняття про текстово-дискурсивні категорії в аспекті соціальних комунікацій
- •9. Складові інформативності тексту
- •11. Сучасні наукові концепції про походження людської мови
- •12. Сучасні наукові концепції про еволюцію соціальної комунікації у людській спільноті.
Масово-інформаційна діяльність у стародавньому світі
Виникнення саме журналістськия явищ повязують з 1609 р. – роком виходу першої друкованої газети в Німеччині. Але до 1609 р. існувала ціла група явищ культуриі письменства, яка отримала назву пражурналістики.
Пражурналістика – це такий стан масово-інформаційної діяльності, який передує народженню друкованих періодичних видань і характеризується усними чи письмовими, рукописними, методами збирання, обробки і поширення інформації у стародавньому світі.
Особливості даних явищ
існували до народження друкованих видань
були пов’язані з ціле направленим розповсюдженням актуальної, соціально значимої інформації
вплинули на сучасні форми періодики і публіцистики.
Пражурналістські явища поділяються ну усні і письмові.
До усних відносять інститут гінців (як основний інститут інформування), інститут ораторства (як основний інститут переконання, впливу на масову свідомість), спілкування давніх греків як обмін новинами.
До знакових пражурналістських явищ відносять:
повідомлення і реклама
аннали
прагазети – Акда дурна і Акта сенату
письмова публіцистика
- святкові промови Ісіократа
Політичні трактати Цицерона
Філософські трактати Цицерона
Історіографія – логоси, історичні праці Геродота, Фукідіда, Ксенофонта та ін.
В історії ораторського мистецтва виділяють декілька періодів
10-9 ст. до н. е. – раннє грецьке красномовство, воно не залишило пам’яток
8-6 ст. - поява видів ораторства, яке сформувалося у жанрову систему
- політичне красномовство (Фемистокл, Перикл)
- епідиктичне, торжеств енне – красномовство на публічних зібраннях (Горгій)
- судове красномовство (Лісій).
Кінець 5- початок 4 ст. до н. є. Цей період розвитку ораторського мистецтва пов'язаний з імям Сократа, він був одним з найвідоміших представників жанру торжеств енного красномовства. Із усіх античних ораторів саме його слід вважати першим публіцистом. Слабкість голосу не дозволяла йому виступати у якості політичного оратора, тому він ніколи не виступав усно. Він почав свою діяльність як логограф, а потім перейшов на складання епідіктичних промов. Епідиктична мова стала у нього формою публіцистики, тому що вона вже не виголошувалася, а видавалася як політичні памфлети. Він став засновником письмового красномовства, своєю творчістю заклав початок таким жанрам як трактат, стаття, есе, памфлет, лист.
4 ст. до н. е. пов’язане з імям Демосфена, видатного політичного оратора, прибічника афінської демократії. Від природи у нього не було ораторських навиків, ому він довго і наполегливу навчався майстерності і врешті-решт отримав славу. До нас дійшла 61 його промова, але найвідоміший – цикл «Філліпіки» - проти македонського царя Філіпа.
1 ст. до н. е. – вершина античного красномовства, яке активно розвивалося у стародавньому світі. Розвіт політичного красномовства. Найвідомішим оратором є Марк Тулій Цицерон – цикл викривальних промов «Проти Гая Вереса», «Проти Катиліни», проти консула Марка Антонія Після вбивства Цицерона у 43 р. у розвитку ораторства настає перерва, оскільки Октавіан Август припинив політичне красномовство. Але після його смерті розвиток ораторства поновився і він пішов по трьом напрямам:
- проповідництво – формується в низах античної культури
- судійське ораторство
- нове красномовство з миттєвим ефектом.
Письмова публіцистика представлена епідектичними промовами Сократа, трактатами Цицерона «Про державу», «Про закони», філософськими творами «Парадокси стоїків», дидактичними творами «Про добро і зло», «Про дружбу», теоріями ораторства «Про оратора», «Брут».
Найбільш наближеною до журналістики є історіографія – Геродот, Фукідід, Ксенофонт. Так, в основі «Історії» Геродота лежать три методи збору інформації – інтерв’ю чи опитування, вивчення історичних документів, спостереження.
Фукідід – автор «Історії Пелопоннеської війни» Предметом викладу була сучасна історія, на відміну від попередніх творів, де описувалися минулі події. При цьому автор висував вимогу максимальної точності і перевірки кожного факту. Особливості його праці: глибина аналіза політичних подій, безпристрасність, об’єктивність, строга фактичність викладу, поєднання авторського викладу і мовлення історичних діячів.
Ксенофонт намагається у своїй «Грецькій історії» бути об’єктивним, але це йому не дуже вдається. Зате він створює літературні портрети – індивідуальні характеристики окремих історичних діячів.
Виникненню прагазет передували різноманітні письмові оголошення в публічних місцях, написи на стінах, що повідомляли про продаж рабів, введення нових законів.
Традиція вивішувати таблички в людних місцях сприяла появі анналів – хроніки (повідомлення без коментарів) про важливі події року.
Поступово у Римі складалася традиція обнародування протоколів засідань сенату. Спочатку вони складалися лише для знатних осіб, іноді довірені люди в римі таємно робили копії і розсилали своїм знайомим. В 50-ті рр.. до н. е. за розпорядженням Юлія Цезаря була створена перша пра-газета – акта сенату («Щоденні протоколи сенату») Вона являла собою деревяну дощечку з текстом, покриту білим гіпсом. Для провінції виготовлялися копії на пергаменті. Газета вивішувалася у приміщенні форуму і повідомляла про виступи у сенаті. Її головне значення в тому, що вона висвітлювала раніше таємну діяльність сенату і формувала суспільну думку. Вона є прообразом якісної газети.
Через деякий час Цезар віддав наказ про заснування більш масової щоденної прагазети (Акта дурна). Вона представлялася на площах, базарах, з неї знімали копії, а отже можна говории про тираж. Римська влада контролювала характер її повідомлень, небажані події замовчувалися і реакцією на такий контроль стали підпільні листівки.
Октавіан Август віддав наказ виготовляти акту сенату лише в одному примірнику, а імператор Тиберій заборонив взагалі. Акта дурна існувала ще багато років, а після розпаду Римської імперії виходила в Константинополі.
У період середньовіччя об’єм грамотних людей скоротився, світська публіцистика витісняється церковною.
30 р н. е. – початок служіння Ісуса Христа. Сам він не записував своїх промов але їх записали учні – 4 Євангелія. Проповідь мала двох адресатів – учням адресовані довгі проповіді, простим людям – короткі задушевні промови, для кращого розуміння Христос використовував притчі.
З 33 р. – письмовий характер публіцистики. Посланія. Новий Завіт. Християнська публіцистика, яка представлена діяннями святих, апостолів.
Усна публіцистика – проповідь (приходська – виголошувалася священиком перед прихожанами, місіонерська – перед язичниками; гомілія – пояснення Святого Письма, слово – з приводу церковного свята, катехізісне повчання – виклад уроку віри). Публіцистична проповідь – послання, листи, папські булли.
Рим: Ієронім Стридонський – вів велику переписку, керував кружком жінок, що вивчали Біблію. Здійснив її переклад
Амвросій Медіаланський – судебник оратор. Проповіді повчального характеру, надгробні, листи.
Августин Аврелій – судовий оратор, вчитель красномовства. Його публіцистичні твори – нравственно-практичні проповіді, трактати «Сповідь», «Про град Божий».
Візантія: Григорій Богослов – вчитель красномовства в Афінах. Основний напрям – промови проти єретиків. Листи, вірші слова
Іоанн Златоуст – гоміллії, настановчо-моральний характер
Каналом масової інформації був і храм.