6. Структура пр-діяльності, загальні принципи її побудови і оцінки.

1. Дослідницький процес – вивчення параметрів суспільства, моделювання особистості

2. Медіа-рілейшенз – інформаційний супровід економічної і політичної діяльності, написання прес-релізів та інших документів

3. Політичний консалтінг – підготовка і проведення і вборів

4. Кризова комунікація – профілактика і управління кризовими ситуаціями.

В усіх випадках програми зв’язків із громадськістю розраховані на те, щоб:

– переконати людей змінити свою думку щодо проблеми, товари, організації чи окремої особи

• кристалізувати думку, яка ще не остаточно склалася, або посилити існуючу громадську думку.

Дослідження громадської думки. Завдання фахівців ПР – спрямувати думку у конкретному напрямі, а для тому фахівці ПР цікавляться такими ознаками громадської думки як

1. Спрямованість, що вказує на загальну оцінку проблеми, повідомлює про налаштованість до неї у вигляді суджень «позитивно-негативно-байдуже», «за-проти-невизначився», «за-проти- за умови». У своїй найпростішій формі відповіді фіксуються відповіддю так або ні.

2. Інтенсивність думки, є показником того, якої сили набуває думка людей, незалежно від її спрямування. Формою виміру інтенсивності є відповіді на питання «цілком згодний – згодний – мені байдуже - не згодний – повністю не згодний»

3. Стабільність думки, аби її виявити потрібно порівняти результати декількох розведених у часі досліджень

4. Інформаційна насиченість вказує на те, яким обсягом знань володіють люди. Досвід доводить, що зі збільшенням обсягу знань люди висловлюють і чіткішу думку і їх дії легше передбачити

5. Соціальна підтримка свідчення ступеня упевненості людей у тому, що їх думка поділяється іншими.

Важко змінити позитивну чи негативну установку, але більшість людей нейтральні, і саме на них впливає ПР.

При дослідженні громадської думки піар-фахівці найчастіше користаються соціологічними методами опитування. Ще одним типом дослідження є комунікаційний аудит, мета якого у зясуванні неузгоджень, що виникають між керівництвом організацій і цільовими групами громадськості. Користуються і неформальними дослідженнями, як то накопичення фактів, контент-аналіз інформаційних матеріалів.

Процес інформування

Перший крок у розробці успішної програми спілкування зі ЗМІ розпочинається з призначення керівника, відповідального за зв’язки із громадськістю.

Другий крок полягає у тому, щоб керівництво організації приділяло час, знаходило ресурси та докладало максимум зусиль для успішного поширення інформації про компанію.

У ЗМІ потрібно висвітлювати, у першу чергу, таку інформацію як досягнення, помітна діяльність, потрібно створювати новини, тобто такі заходи, що виходять за рамки буденного, емоційність повідомлень, яка б викликала загальний інтерес. Необхідно співпрацювати з пресою. Необхідно скласти список усіх видань, поспілкуватися з найпомітнішими особами у медіа.

Процес інформування має включати такі етапи:

• привернення уваги

• забезпечення прийняття повідомлення

• інтерпретація повідомлення

• забезпечення запам’ятовування

• інструктаж

• переконання.

На ефективність повідомлення впливають такі фактори передачі повідомлення як близькість до цільової аудиторії, наміри, експертиза

Існує 5 правил формулювання повідомлення:

1. якщо цільова аудиторія не згодна з позицією комунікатора, він повинен викласти аргументи

2. Якщо цільова аудиторія початково згодна, все одно необхідні аргументи

3. Аргументи повинні відповідати цільовій аудиторії

4. Якщо комунікатор використовує повідомлення, на яке можуть бути різні точки зору, то він не має відходити від аргументації невигідної позиції.

5. Якщо аудиторія невдовзі отримає інформації з- іншої позиції, то в повідомлення потрібно закладати інформацію про іншу точку зору.

6. Ідеї в свідомості індивіда проходять такі стадії: увага – цікавість – інтерес - перевірка – адаптація – визнання.

Є 6 типів політичної комунікації

1. Спрямований на привернення уваги суспільства до події чи явища(запросити відому особистість)

2. З метою інформувати суспільство і надати факти з певної проблеми

3. Освітня комунікація у суспільстві

4. Направлена на закріплення установок і ліній поведінки тих, хто має спільну з організаторами точку зору.

5. Ціль яких змінити точку зору

6. Спрямована на модифікацію поведінки.

Умови успішної комунікації

1. Виявлення шляхом аналізу, опитування потреб, цілей і можливостей груп

2. Планування необхідних заходів

3. Слідкування і оцінка за результатами роботи

4. Використання ЗМІ з метою виходу на цільову аудиторію.