3. Сучасна журналістика та арт-менеджмент

4. Роль преси у формуванні політичного дискурсу

З боку влади головне призначення ЗМІ – включити до влади маси, аби вони визнавали діяльність певних політиків легітимною

Знаки політики це:

• вербальні – слова, вирази, великі тексти

• невербальні – прапори, емблеми, портрети, пам’ятники, будівлі, символічні дії, сакральні місця, головні убори, мантії.

Вихідні поняття для політики – влада, політик, нація. Ці слова і вживаються у політичному мовленні. Також часто використовують свобода, рівність, патріотизм.

Одиниці ідеології називають ідеологемами, це абстрактні слова. З ними можливі різноманітні спекуляції, як приклад ототожнення слів держава, Батьківщина, місце проживання.

Окремі вирази стають ідеологемами, тобто наповнюються новим змістом: помаранчеві, ці руки нічого не крали.

Широко використовуються у політичному дискурсі і метафори: брат, розлучення

Основні функції метафор:

1. Сконденсувати інформацію, відкинути другорядне

2. Розставити сигнали про найголовніше і тим ідеологічно спрямувати інформацію

3. Активізувати увагу і полегшити сприйняття

4. Спростити виклад, зробивши інформацію доступною

5. Створити спільну базу знань суспільства

6. Переконати, підвівши до висновків найкоротшим шляхом

Основу будь-якого дискурсу складають міфи, і політичного також. Політика – це така сфера, де важко мати власну думку, тому люди дотримуються тієї ж думки, що і всі, тобто тієї ж думки, що і ЗМІ. До таких міфів можна віднести вислови моя країна найкраща.

В політичному дискурсі широке розповсюдження знайшли і стереотипи – стійкі образи соціального колективу, звернені до окремого представника групи.

Ритуальність політичного дискурсу – політик постає як борець із силами хаосу: Кравчув врятував країну від коми. У мові ЗМІ нерідко окрем політики зображуються як герої/антигерої.

Змі проводять історичні аналогії, нерідко виступають як зброя у закиданні брудом, наклеюють ярлики, осміюють політиків.

5. Особливості висвітлення політичної тематики у сучасних змі

Незалежно від того, цікавиться даний громадянин політичними подіями чи ні, політика є першоосновою суспільного життя. Стан економіки, культури, соціальної сфери, рівень життя проявляють якість політики, що проводиться. Взаємовідносини політиків та громадян забезпечують чимало соціальних інститутів, серед них і ЗМІ.

У тоталітарному суспільстві ЗМІ – засіб пропаганди. Існує інститут цензури, оскільки в рамках недемократичних режимів політика не публічна. У такому суспільстві своєчасне оперативне інформування про положення соціально-економічної, культурної сфери, аналіз проблем державного масштабу взагалі не входять до пріоритетних для ЗМІ функцій. Поступово народ перестає чути докази влади і втрачає довіру до неї.

Інші відносини складаються між владою та інформованими громадянами. Вони підтримають владу навіть в час непопулярних дій, якщо будуть розуміти суть проблеми.

У процесі реалізації інформаційної функції формується подієва картина політичного життя. Освітня функція надзвичайно важлива у період кризи, конфліктів, тому що в такі періоди зростає потреба у роз’ясненні.

Аналітична функція дозволяє виділити причинно-наслідкові зв’язки політичних феноменів і явищ, прогнозувати майбутній розвиток ситуації і висунути ініціативи.

ЗМІ можуть активізувати пошук інновацій та альтернатив , звертаючись до професіоналів у галузі соціально-політичних процесів.

Необхідно виділити також функцію критики і контролю – ЗМІ можуть виступати як партнер чи опозиція до влади.

Висвітлюючи політичне життя, усі ЗМІ у першу чергу працюють з інформаційною повісткою денною, тобто працюють на інформаційних приводах. Новинарний ряд пов'язаний з діяльністю державних інститутів, Президента, партій та їх лідерів.

У газетах часто зустрічаються політичний треш – замітки про епатажну поведінку політиків. Завжди у повістку денну входить тема міжнародних відносин.