5. Журналістський твір у системі інших масово-інформаційних потоків

З розвитком інформаційного суспільства вислів «хто володіє інформації, той володіє світом» став ще більш виправданим. Адже сьогодні на перше місце висувається необхідність у знаннях, а отже і в інформації.

Завдяки розвитку ЗМК ми маємо можливість дізнатися практично відразу про події, які відбулися у будь-якій, навіть найвіддаленішій країні.

Але при цьому людину оточає різноманітна інформація – це і література, і реклама. У чому ж полягає відмінністю журналістського тексту від усіх інших?

З самого початку журналістика заявила про себе як про могутній засіб впливу на людські маси, на їх свідомість, тобто стала могутньою політичною силою, і силою орієнтування суспільства взагалі. Такою вона залишається і сьогодні.

Але головна відмінність журналістського тексту ввід інших масово-інформаційних потоків – це його миттєвість. Тому і говорять, що журналістика – це історія сучасності. Не існує такої суспільної сфери життя – у політиці, науці, культурі чи побуті, якої б не торкалося перо журналіста

Журналістський текст – це ще й дзеркало суспільства, не лише у тому сенсі, що він відображає події сучасності, а й в тому, що несе на собі відбиток суспільно-політичних відносин, системи.

6. Варіативність тлумачення у вітчизняному і зарубіжному журналістикознавстві проблеми функцій журналістики

Питання про функції журналістики може здатися надуманим і штучним лише на перший погляд. Адже в залежності від функцій журналістики стає зрозумілим місце і призначенні органів масової інформації у суспільстві, характер діяльності спеціалістів мас-медіа.

У радянській теорії журналістики це питання розглядалося спрощено. Найважливішим методологічним орієнтиром тут було визначення газети як колективного агітатора і організатора, відповідно і функції журналістики зводилися до трьох: пропагандистській, агітаційній й організаторській. Сьогодні ж очевидно, що такий підхід обмежує дану проблему лише політичною сферою.

У світовій журналістиці питання про функції журналістики традиційно входить до числа найважливіших наукових проблем. Вальтер Хагеменн у роботі «Газета як організм» (1950) виділив 5 функцій журналістики:

• Інформувати

• Впливати на публіку

• Рекламувати товари

• Розважати читача

• Навчати його.

Автори знаменитого дослідження «Чотири теорії преси» (1956) американські науковці Фред Сиберт, Теодор Петерсен і Уїлбург Шрамм вважають, що у сучасному світі преса виконує сім функцій.

• Вона повинна слугувати політичній системі, забезпечуючи її інформацією;

• Обговорювати суспільні справи

• Навчати публіку, роблячи її здатною до самоуправління

• Захищати права особистості перед урядом

• Слугувати економічній системі, поєднуючи покупця і продавця через рекламу

• Забезпечувати розважання читачів

• Підтримувати свою власну фінансову незалежність, аби уникнути тиску на інформаційну діяльність будь-яких особистих інтересів.

Автор дослідження «Введення в журналістику. Дослідження четвертого стану в усіх його проявах» (1961) Фразер Бонд виділив чотири функції журналістики:

• Інформувати

• Об’єднувати і пояснювати події

• Керувати читачем

• Розважати публіку

Додатковою функцією учений вважає рекламу.

А. З. Москаленко у підручнику «Теорія журналістики» виділив 5 функцій:

• Організаторську

• Виховну

• Пропагандистську

• Контрпропагандистську

• Соціологічну

В. М. Владимиров, автор навчального посібника «Основи журналістики у поняттях та коментарях», категорично виводить із теоретичних напрацювань функцію пропаганди й агітації, зазначаючи при цьому: слово пропаганда протилежне слову «об’єктивність».

• Соціальні функції: пізнавальну, комунікативну і конструктивну функції

• Спеціальні функції: артикуляція, кореляція, соціалізація. Їх доповнюють функції соціально-педагогічна, соціального контролю, функція просування.

• Індивідуальні функції: виховна, популяризаторська, рекреативно-гедоністична, масово-емоціональна.

С. І. Горювало «Воєнна журналістика України: історія і сучасність» (1998):

• Соціальна група – комунікативна, інформаційна, консервативна, деструктивно-інтегративна, соціально-регуляторна, ктролююча, функція управління, реалізації соціальної активності, розповсюдження культури, рекреативна, ідеологічна, політична, науково-пізнавальна

• Економічна – регуляторно-економічна, економічно-контролююча, знову інформаційна, економічно-консервативна, функція економічного управління, рекламна функція

• Соціально-психологічна група – функція соціального орієнтування, участі у формуванні суспільного ставлення, афіліації, контакту, самоствердження, пара соціальна функція.

• Психологічна група – функція емоційної релаксації, утилітарна, самоізоляції, стимуляції

В. М. Владимиров «Журналістика, особистість, суспільство: проблема розуміння» - доповнив концепцію. Запропонував розділити головні і рядові функції. Для позначення функцій першого плану він запропонував вживати поняття «місія журналістики»: інформувати і забезпечувати розуміння інформації (аналіз, роз’яснення).

Необхідно виділяти основні функції, як такі, що виконує будь-яке ЗМІ без виключення, незалежно від тиражу, розміру, адресної направленості:

• Інформаційна - збір, обробка, розповсюдження інформації

• Формування суспільної свідомості

Спеціальні функції мають локальне призначення, їх виконання не є обов’язковим для кожного видання:

• Організаційна – журналістика структурує суспільство за інтересами, домагається розробки і прийняття певних рішень

• Сторожового собаки – социальной критики

• Ідеологічна – пропаганда певних життєвих цінностей

• Культурна

• Розважальна

• Рекламна.