Види та завдання дезінфекції

Профілактична

(коли джерело не відоме)

Осередкова

(проводиться у епідемічному осередку)

Поточна

(проводиться впродовж робочо-го дня за наявності чи без них

хворого чи носія)

Заключна

(проводиться після госпіталізації хворого, одужання чи смерті хворого)

Основне завдання – розрив шляхів передачі інфекції

Контроль поточної та заключної дезінфекції

(приклади)

в осередках кишкової інфекції

виробів медичного призначення

базується на виявленні в дослідному матеріалі кишкової палички. Після проведення дезінфекції в дослідному матеріалі вона повинна бути відсутньою

базується на виявленні золотистого стафілокока (S.aureus), синьогнійної палички (P.aeruginosa) та БГКП.

Дезінфекцію вважають ефективною, якщо навіть через 48 годин ці бактерії не виявляються

Практичне використання впливу зовнішніх факторів на мікроорганізми

Висока

≥ 10,0

≤ 4,0

Кислоти, луги, окисники, спирти, альдегіди, феноли, ПАР, галогеновмісні тощо

Осмотичний

Тиск

Температура

рН

Хімічні фактори

Фізичні фактори

Згубний вплив на мікроорганізми

Практичне використання в медицині

Антисептика

Асептика

Дезінфекція

Стерилізація

Види

Методи

Вогнищева

Профілактична

Механічні

Фізичні

Хімічні

5. Фізіологія БАКТЕРІЙ.

5.ПЕРШИЙ ЕТАП БАКТЕРІОЛОГІНОГО МЕТОДУ ДІАГНОСТИКИ.

Біологічний метод діагностики

Актуальність теми: бактеріологічний метод діагностики є основним методом мікробіологічної діагностики інфекційних захворювань, тому вміти його проводити, починаючи з відбору матеріалу для посіву, та оцінювати результати повинен кожний досвідчений лікар.

Мета – вміти культивувати мікроорганізми на поживних середовищах, виділяти чисту культуру та оцінювати результати тестів її ідентифікації.

ТЕОРЕТИЧНІ ПИТАННЯ

1. Цілі та методи культивування бактерій.

2. Правила роботи з бактеріальними культурами.

3. Метаболізм бактерій як спосіб отримання поживного матеріалу та енергії.

4. Механізми живлення бактерій. Класифікація бактерій за типами живлення.

5. Дихання бактерій. Аероби, анаероби, мікроаерофіли, капофільні бактерії.

6. Живлення бактерій. Голофітний спосіб живлення бактерій.

7. Механізми перенесення поживних речовин у бактеріальну клітину.

8. Поживні середовища, класифікація за призначенням, вимоги. Приклади поживних середовищ, що використовуються для культивування аеробних бактерій.

9. Методи виділення чистих культур, що ґрунтуються на біологічному принципі.

10. Бактеріологічний метод діагностики. 1-йетап: мета, завдання, маніпуляції.

11. Біологічний метод дослідження, його застосування при вивченні етіології, патогенезу, імуногенезу, діагностики, терапії та профілактики інфекційних захворювань. Лабораторні тварини, лінії тварин.

Практична робота студентів

Робота 1. Провести 1-й етап виділення чистої культури Escherichia coli із суміші бактерій

Для виконання поставленогозавданнянеобхідно виконатитакі маніпуляції:

а) приготувати мазок із досліджуваного матеріалу, пофарбувати за Грамом, мікроскопувати.

Виготовитимазок із суміші бактерій, пофарбуватийого за Грамом (методику виготовлення препарату та фарбування за Грамом – дивись заняття 2,роботу2). При мікроскопічному дослідженні препарату зверніть увагу на форму бактерій, їх розміщення та відношення до фарбування за Грамом. Результатзанесіть у протокол.

б) розвести досліджуваний матеріал у4 мл фізіологічного розчину та посіяти на чашку з МПА; чашку підписати.

Техніка посіву суміші мікроорганізмів за допомогою шпателя на чашку з МПА.

Посів (або пересів) завжди проводять поблизу спиртівки. Запаліть спиртівку. Пробірку з сумішшю бактерій (перша пробірка) та пробірку з 4 мл фізіологічного розчину (друга пробірка) візьміть у ліву руку. Одну пробірку затисніть між вказівним та середнім пальцями (перша пробірка), так щоб нижній кінець її вільно лежав на великому пальці (з його лівого боку). Другу пробірку затисніть між середнім та безіменним пальцями. Вона має лежати паралельно першій. Її нижній кінець розташовується з правого боку великого пальця. Великий палець, щоміститьсяміж пробірками, повинен знаходитися у природному, ненапруженому стані і злегка підтримувати пробірки в паралельному відносноодна одної положенні.

При взятті матеріалу пробірки мають знаходитися у нахиленому положенні, що гарантує стерильність культури. При вертикальному положенні пробірок можливе потрапляння з повітря сторонніх мікроорганізмів.

У полум’ї спиртівки ретельно прокаліть бактеріологічну петлю, тримаючи її в правій руці. Мізинцем правої руки вийміть з другої пробірки ватну пробку і затисніть її між пальцями та долонею. Пробку першої пробірки затисніть між безіменним та середнім пальцями правої руки. За допомогою петлі візьміть одну петлю суміші кишкової палички та стафілокока та внесіть в другу пробірку з 4 мл стерильного фізрозчину. Після цього одну петлю розведеної суміші нанесіть на поверхню МПА в чашці Петрі. Краї пробок,перед тим як закрити пробірки, обпалюють у полум’ї. Петлю прокаліть та поставте в штатив. Стерильним шпателем розітріть краплю по всій поверхні МПА.

Рисунок 27 – Техніка зигзагоподібного посіву матеріалу

Шпатель після посіву опустіть в дезінфекуючийрозчин. Чашки переверніть догори дном, підпишіть та поставте в термостат на одну добу при температурі 37°С.

Робота 2. Провести 1-й етап виділення чистої культури стафілокока зі слизової носа

Для виконання поставленогозавданнянеобхідно виконатитакі маніпуляції:

а) взяти стерильним ватним тампоном слиз із носа.

Для забору матеріалу із носа запропонуйте пацієнту сісти обличчям до світла. Візьміть промаркований стерильний тампон у праву руку, звільніть його від пробірки. Уведіть тампон у носовий хід до кінця ходу, зберіть слиз зі стінок носових ходів та опустіть тампон у пробірку.

б) зробити посів на ¼ поверхні ЖСА, сектор із посівом підписати.

Пробірку з стерильним ватним тампоном підпишіть, відкрийте та візьміть слиз із носа, після взяття матеріалу тампоніз матеріалом зновувставте у пробірку. Пробірку з тампоном візьміть у ліву руку, затиснувши між вказівним та середнім пальцями, так щоб нижній кінець її вільно лежав на великому пальці (з його лівого боку) , далі правою рукою вийміть тампон, лівою відкрийте чашку Петрі з ЖСАталегкими зигзагоподібними рухами, не пошкоджуючи середовища, зробіть посів по його поверхні. Після посіву чашку закрийте, підпишіть свій сектор та поставте в термостат. Використаний тампон помістіть у бікс, який буде проавтоклавовано.

Робота 3. Вивчити та зарисувати демонстрацію у протокол

ДЕМОНСТРАЦІЯ

1. Пептон. Агар-агар. Волокнистий желатин. Вуглеводи. Кров. Сироватка

Агар-агар– продукт рослинного походження, добутийіз морських водоростей. Отримують шляхом висушування таїх знебарвлення. Розрізнюють агар-агар: архангельський, японський, мадагаскарський, одеський, цейлонський. Агар-агарубактеріологічних лабораторіях застосовується для створення щільності та підвищення якості поживного середовища. Агар-агар плавиться при температурі 80 – 86°С, застигає при температурі 36 – 40°С.

Желатин– речовина білкової природи тваринного походження.

Пептон– проміжний продукт розкладу білків, являє собою суміш поліпептидів та амінокислот. Гарно розчиняється у воді, на відміну від білків не денатурує при нагріванні. Пептон готують із слизових оболонок свинячих шлунків та з сичугів великої рогатої худоби.

Пептонна вода використовується для визначення протеолітичної активності бактерій. До дистильованої води додають 1% пептону та 0,5% хлориду натрію, встановлюють потрібне значення рН.

Вуглеводи.Для визначення сахаролітичної активності бактерій використовують середовища з додаванням вуглеводів (лактоза, глюкоза, мальтоза та ін.) або багатоатомних спиртів (маніт). До пептонної води додають 1% будь-якого вуглеводу та індикатор Андреде. Середовища розливають у пробірки з поплавками та стерилізують проточною парою протягом 3 діб поспіль 1 годину – цукровий бульон.

Кров׳яний агар– у колбу з розплавленим м'ясопептонним агаром, який розливають у чашки Петрі, додають 5 – 10% крові.

Посів на кров׳яний агар виконують з метою виявлення гемолітичної здатності бактерій.

Середовища рослинного походження

Для вирощування деяких патогенних бактерій та грибів до складу поживногосередовища вводять овочі та злаки. Широке застосування знайшли такі середовища: картопляно-гліцеринові, морковні, картопляно-морковні агари, сусло-бульон, рисові та горохові середовища.

2. Основні поживні середовища: м'ясопептонний бульон, жовчний бульон із сироваткою, м'ясопептонний агар, цукровий агар, Ендо, Плоскірєва, Хісса

Численні потреби мікроорганізмів зумовлюють розмаїття поживнихсередовищ, а для окремих видів бактерій існують спеціальніпоживнісередовища.

Сухі поживнісередовища. (Ендо, Плоскірєва, сухийпоживнийагар та ін.) використовуються для штучного вирощування мікроорганізмів.

Готові поживні середовища повинні задовольняти всі потреби обміну речовин мікробної клітини, тобто:

1) легко засвоюватися;

2) містити необхідні солі (хлорид натрію, сполуки калію, натрію, магнію, кальцію, марганцю, кобальту та ін.);

3) бути стерильними;

4) мати оптимальну рН;

5) бути прозорими;

6) мати достатню вологість (щільне поживнесередовище повинно мати не менше 60% вологи);

7) вміщувати фактори росту різного походження (дріжджовий екстракт, вітаміни та ін.).

Сухі поживнісередовища випускаються вітчизняною медичною промисловістю і являють собою гігроскопічні порошки, які розчиняються у воді в концентрації від 1 до 6%.

Переваги сухих поживних середовищ:

а) простота та зручність виготовлення;

б) постійний склад;

в) зручність транспортування.

За допомогою сухих поживнихсередовищ вдалося:

а) налагодити виробництво біологічних препаратів вакцин, сироваток, антибіотиків, бактеріофагів та ін.;

б) всебічно вивчити збудників інфекційних хвороб та вдосконалити мікробіологічну діагностику;

в) вивчити мікрофлору тіла людини та довкілля (повітря, води, грунту, харчових продуктів та ін.).

3. рН- метр призначений для визначення величини рНпоживногосередовища.

Рисунок 28 – рН метр

4. Термостат. Термостат – прилад,уякому за допомогою терморегуляторів підтримується стала температура. Про температуру в термостаті дізнаються спостерігаючи за покажчиками термометра. Його використовують для вирощування мікроорганізмів на штучнихпоживнихсередовищах при оптимальній температурі. Для більшості патогенних мікроорганізмів оптимальною температурою росту є температура + 37°С.