2. Титрування антитоксичної сироватки методом флокуляції

Для визначення активності імунних антитоксичних сироваток і анатоксинів використовується реакція флокуляції, яка характеризується помутнінням у пробірці з сумішшю анатоксину (токсину) й антитоксину.

Для постановки реакції флокуляції (табл. 5) змішують сироватку (в даній демонстрації це антитоксична протидифтерійна сироватка) з антигеном (в даній демонстрації це протидифтерійний токсин). Після змішування компонентів пробірку зтрушують та витримують у термостаті 2 години, після чого залишають на 18 – 20 годин при кімнатній температурі. При позитивній реакції на дно пробірки випадає преципітат. Реакцію враховують неозброєним оком або за допомогою лупи.

Рисунок 71 – Титрування антитоксичної сироватки в реакції флокуляції

Таблиця 5 – Схема титрування антитоксичної сироватки

Номер пробірки	Компонент			Результат через 20 хвилин після інкубації в термостаті
	антитоксична сироватка (мл)	дифтерійний токсин (50lf у 1 мл)
1 2 3 4 5	0,1 0,15 0,2 0,25 0,3	2,0 2,0 2,0 2,0 2,0	Ініціальна флокуляція

Пояснення до самостійної роботи з теми «гуморальна імунна відповідь. Імуноглобуліни (антитіла). Серологічні реакції флокуляції, нейтралізації»

Адаптивна імунна відповідь	Це ланцюг міжклітинних і міжмолекулярних взаємодій, який формується у відповідь на проникнення антигену в організм та закінчується накопиченням антитіл або клітин-ефекторів
Форми адаптивної імунної відповіді	1. Гуморальна. 2. Клітинна. 3. Імунологічна толерантність
Фази розвитку адаптивної імунної відповіді	1. Індуктивна (аферентна). 2. Проліферативна. 3. Продуктивна (ефекторна). 4. Імунологічна пам'ять
Клітини імунної системи, які беруть участь в імунній відповіді	1. Макрофаги. 2. Дендритні клітини. 3. В-лімфоцити. 4. Т-лімфоцити
Антигенпрезентуючі клітини	1. Макрофаги. 2. Дендритні клітини. 3. В-лімфоцити
Гуморальні фактори (молекули), які беруть участь в адаптивній імунній відповіді	1. Цитокіни: інтерлейкіни, інтерферон (ІФНγ), трансформуючий ростовий фактор (ТРФ). 2. Адгезивні молекули – інтегрини. 3. Костимулюючі молекули 4. Молекули системи НLА (І або II класу)
Цитокіни	Медіатори міжклітинних взаємодій, які продукуються переважно активованими клітинами імунної системи. Діють неспецифічно щодо антигенів через спеціальні рецептори на мембрани клітин-мішеней і зумовлюють міжклітинні комунікації при імунній відповіді, запаленні, гемопоезі
Адаптивна гуморальна (антитільна) імунна відповідь (від лат. humor - рідина)	Реакція на проникнення в організм антигену, при якій ланцюг міжклітинних і міжмолекулярних взаємодій закінчується синтезом специфічних антитіл. Адаптивну гуморальну імунну відповідь зумовлюють і регулюють Тх2 та цитокіни ІЛ-4,ІЛ-5,ІЛ-10
Антитіла (Ат)	Специфічні молекули імуноглобулінів, що продукуються (синтезуються) плазматичними клітинами при імунній відповіді на визначений антиген. Мають характерну загальну структуру: в основі мономер – симетричний комплекс із двох легких і двох важких ланцюгів
Класи (ізотипи) імуноглобулінів (Іg)	Залежно від структури Іg (типу важких ланцюгів) визначають 5 класів: М, G, А, Е, Д. Ізотип визначає біологічні властивості антитіл
Моноклональні антитіла	Антитіла до окремої антигенної детермінанти (епітопу), які синтезуються одним клоном клітин у гібридомі та є однорідними за специфічністю. Використовують для визначення поверхневих структур (маркерів) клітин організму, а також мікроорганізмів
Головні властивості антитіл	Гетерогенність Специфічність
Специфічність антитіл	Здатність антитіл з’єднуватися тільки з тими антигенами, у відповідь на які вони були синтезовані імунною системою. Специфічність антитіл визначається V-доменом молекули Іg (активним центром)
Гетерогенність антитіл	Велика популяційна різноманітністі (10^9 -10^16) зв’язувальних властивостей антитіл щодо антигенів
Практичне використання сироваток	1. Для профілактики та лікування ряду бактеріальних інфекцій, збудники яких продукують екзотоксин (дифтерія, правець, ботулізм та інші). 2. Для визначення антигенних властивостей мікроорганізмів (ідентифікація бактерій і вірусів)
Бактеріальні інфекції, при яких провідна роль у захисному імунітеті належить антитілам	Дифтерія, правець, газова гангрена, ботулізм та ін.
Антитільні препарати, які використовують з лікувальною та профілактичною метою	Антитоксичні сироватки. Специфічні імуноглобуліни (γ-глобуліни), які одержують з імунної сироватки
Фази ходу серологічних реакцій	1. Специфічна (між антитілом і антигеном). 2. Неспецифічна, яка зумовлює зовнішній прояв реакції
Практичне використання серологічних реакцій	1. Діагностика інфекційних захворювань: - серологічна (визначення антитіл у сироватці крові обстеженого), - бактеріологічна, або вірусологічна (визначення антигенних властивостей збудника, виділеного від хворого або носія). 2. Оцінка рівня поствакцинального імунітету. 3. Оцінка імунного статусу (стану імунної системи)
Визначення активності анатоксину	Активність анатоксину визначається в імунних (антигенних) одиницях (АО) у реакції флокуляції. За 1 АЕ беруть мінімальну дозу анатоксину, яка реагує з 1 МО антитоксичної сироватки, і виникає позитивна реакція флокуляції
Реакція нейтралізації	Антиген (екзотоксин) має біологічну (токсичну, отруйну) активність, яка нейтралізується (знешкоджується, зв'язується) за допомогою антитіл – антитоксинів, які містяться в антитоксичних сироватках. Ця серологічна реакція називається реакцією нейтралізації