Діагностичні препарати

При проведенні діагностики інфекційних захворювань широко використовуються імунологічні методи дослідження, які дозволяють за допомогою серологічних реакцій підтвердити клінічний діагноз, а також вид збудника.

Використання цих методів можливо тільки за наявності високоякісних препаратів, до яких належать антигени, діагностикуми, алергени, діагностичні сироватки та імуноглобуліни.

Проведення серологічних реакцій ґрунтується на специфічності зазначених препаратів. Тобто за допомогою відомого антигену в сироватці крові виявляють відповідні, специфічні до нього антитіла і, навпаки, за допомогою відомих антитіл (діагностичні сироватки) виявляють відповідні (специфічні) антигени.

Діагностикуми і антигени

Доведено, що всі антигени відносно до антитіл мають специфічність, тобто антиген взаємодіє тільки з тими антитілами (імунною сироваткою), які синтезувалися в організмі під впливом цього антигену.

З цієї закономірності випливає практичний висновок: за допомогою відомого антигену можна виявити відповідні (специфічні) до нього антитіла в досліджуваній сироватці крові. Цей метод одержав назву – серологічна діагностика інфекційних захворювань. Антигенами є корпускули (клітини) мікроорганізмів, стандартизована завись яких називається діагностикум.

Антигенами є також специфічні білки, полісахариди, одержані з клітин мікроорганізмів. Залежно від походження розрізняють бактеріальні, рикетсіозні та вірусні діагностикуми.

У практиці широко використовують еритроцитарні діагностикуми, які готують шляхом адсорбції мікроорганізмів або окремих антигенів на поверхні овечих еритроцитів.

Усі антигени та діагностикуми, включаючи еритроцитарні, використовують для серологічної діагностики інфекційних захворювань. Антигени використовують при проведенні реакції зв’язування комплементу (РЗК), реакції преципітації (РП), імуноферментного аналізу та ін. реакцій.

Діагностикуми використовують при проведенні реакції аглютинації (на склі і розгорнутої), еритроцитарні діагностикуми – при проведенні реакції непрямої (пасивної) гемаглютинації.

Приклади діагностикумів і антигенів, які використовують у серологічній лабораторії:

• бруцельозний діагностикум (завись бруцел, убитих формаліном або нагріванням);

• дизентерійні діагностикуми (Зонне і Флекснера) містять завись дизентерійних бактерій, убитих формаліном;

• сальмонельозні діагностикуми (завись сальмонел, убитих формаліном);

• черевнотифозні О-, Н-, ОН-діагностикуми;

• еритроцитарний черевнотифозний Vi-діагностикум;

• туляремійний діагностикум (завись туляремійних бактерій, убитих формаліном);

• рикетсіозні діагностикуми (завись рикетсій, вирощених у жовточному мішку курячого ембріона);

• еритроцитарний сальмонельозний О-діагностикум;

• еритроцитарний кашлюковий діагностикум;

• гонококовий антиген;

• розчинний кашлюковий антиген;

• полісахаридний антиген із грибів Candida albicans.

Приклад опису гонококового антигену – антигенвмісний препарат, який використовують з діагностичною метою в реакції зв’язування комплементу для визначення титру специфічних антитіл.

Діагностичні сироватки

Другий компонент імунологічних реакцій антитіла також мають сецифічність, тобто здатність вступати в реакцію та утворювати комплекс тільки з тими антигенами, під впливом яких вони синтезувалися в організмі.

Це дозволяє використовувати імунні сироватки, які містять відомі за специфічністю антитіла, для визначення антигенів (мікроорганізмів) у серологічних реакціях.

Імунні сироватки, які використовують для визначення виду інфекційного захворювання, називаються діагностичними.

Методи серологічної ідентифікації мікроорганізмів грунтуються на властивості антитіл, які містяться в діагностичних сироватках, вибірково з'єднуватися з комплементарними антигенами мікроороганізмів.

Діагностичні сироватки одержують шляхом імунізації лабораторних тварин (кроликів) мікробними зависями, суспензіями вірусів, анатоксинами, окремими очищеними антигенами збудників. Імунізацію проводять за спеціальною схемою. Потім тварин обезкровлюють, сироватку відокремлюють від кров'яного згустка та визначають титр антитіл у серологічній реакції. Титр антитіл – це найбільше розведення сироватки, де ще відмічається позитивна реакція.

Діагностичні сироватки використовують для:

1. Експрес-діагностики (індикації) збудника в матеріалі від хворих і в різних об’єктах зовнішнього середовища.

2. Ідентифікації збудника в чистій культурі – на завершальному етапі бактеріологічного дослідження.

Для експрес-діагностики використовують мічені (флуоресціюючі) сироватки, антитіла в яких з’єднані (кон’юговані) з флюорохромом, який дає світіння під впливом ультрафіолетового проміння. Досліджувальний матеріал фіксують на предметному склі, потім наносять мічену сироватку зі специфічними антитілами і через 30 – 40 хвилин обережно змивають водою, сушать і мікроскопіюють за допомогою люмінісцентного мікроскопа. Якщо утворився комплекс антитіл з антигеном (мікробом), то в полі зору видно мікроорганізми, які світяться, наприклад палички збудника.

Приклади флуоресціюючих (мічених) сироваток:

• флуоресціюючі протихолерні антитіла являють собою мічені флюорохромом гамма-глобулінові фракції аглютинуючої О-сироватки;

• флуоресціюючі протичумні антитіла;

• суха флуоресціююча сироватка проти сибірки та ін.

Використовується також метод непрямої люмінесцентної мікроскопії, при якій на препарат на склі спочатку наносять звичайну (нефлуоресціюючу) діагностичну сироватку. Потім змивають нанесену сироватку та наносять мічену антиглобулінову видову сироватку (до гамма-глобулінів тварин, яка була використана для одержання діагностичної сироватки). Таким чином одержують комплекс, який складається із антигену, на якому сорбовані специфічні антитіла, які, у свою чергу, оточені флуоресціюючими антитілами, що світяться.

Для непрямої імунолюмінесцентної мікроскопії випускаються флуоресціюючі антивидові сироватки проти глобулінів-коней, кролика і деяких тварин. Флуоресціюючі сироватки випускаються в ампулах у вигляді ліофільно висушеного препарату.

З діагностичною метою у більшості випадків для виявлення специфічних антигенів використовують преципітуючі сироватки. Реакція преципітації може бути поставлена в преципітаційних пробірках або в гелі. Прикладом класичного методу є реакція Асколі для виявлення сибіркового антигену (іноді чумного, туляремійного, менінгококового), а також визначення видової належності кров’яної плями в судово-медичній практиці.

Преципітація в гелі використовується для кількісного визначення імуноглобулінів різних класів (IgM, IgG, IgA) у крові та інших біологічних рідинах здорових або хворих людей із метою оцінки стану гуморального імунітету.

Для ідентифікації збудників у чистій культурі на завершальному етапі бактеріологічного дослідження використовують здебільшого аглютинуючі сироватки. Приклади таких сироваток:

• аглютинуючі адсорбовані сальмонельозні О- і Н-сироватки;

• аглютинуючі ОК-сироватки проти ентеропатогенних типів кишкових паличок;

• аглютинуючі холерні О, ОН, Огава, Інаба-сироватки.

Приклад опису аглютинуючої адсорбованої сальмонельозної О-сироватки – антитільний препарат, який використовується з діагностичною метою в реакції аглютинації на склі для вивчення антигенної структури сальмонел. Сироватка отримана шляхом гіперімунізації кролів О-антигеном.