Пояснення до самостійної роботи з теми «імунітет. Фактори і механізми вродженого захисту організму»

Імунітет (визначення)	Динамічний стан організму, при якому комплекс уроджених і адапивних, гуморальних і клітинних факторів і реакцій забезпечує постійність (сталість) внутрішнього середовища (гомеостаз) організму
Форми імунітету	Вроджений (видовий) і адаптивний (набутий)
Форми набутого імунітету	1. Природний (активний і пасивний). 2. Штучний (активний і пасивний)
Механізми імунітету	Клітинні. Гуморальні. 3. Патофізіологічні
Вроджені механізми клітинного імунітету	1. Бактерицидність шкіри і слизових оболонок. Бар'єрфіксуюча здатність лімфатичних вузлів. Фагоцитоз. Функції природних кілерів. Дендритні клітини. Запалення. 5. Клітинна ареактивність
Природні кілери (NK)	Великі гранулярні лімфоцити, які не мають маркерів Т- і В-лімфоцитів. Здійснюють швидкий цитоліз сторонніх клітин на основі лектинового розпізнання. Є важливими факторами протипухлинного та противірусного захисту
Механізм дії природних кілерів	Тісний контак. Токсична дія на клітини-мішені: а) пухлинні; б) вірусовмісні. Загибель клітин у результаті активації механізмів апоптозу
Види фагоцитозу	Завершений. Незавершений. Імунний
Показники оцінки фагоцитозу	фагоцитарне число (ФЧ); фагоцитарний індекс (ФІ); тест відновлення нітросинього тетразолію (НСТ); здатність до хемотаксису
Гуморальні фактори вродженого імунітету	1. Система комплементу (С1 – С9). 2. Система інтерферонів (α, β, γ). 3. Цитокіни, які продукуються моноцитами і макрофагами (ІЛ-1, ФНПα, ІЛ-6, хемокіни). 4. Білки гострої фази запалення. 5. Ейкозаноїди. 6. Пропердин. 7. Лізоцим
Система комплементу	Комплемент – це комплекс білків сироватки крові, які реагують між собою в певній послідовності та забезпечують участь антигенів, антитіл у клітинних та гуморальних реакціях імунітету. Відкритий комплемент французьким ученим Ж. Борде. Комплемент складається з 20 різних за фізико-хімічними властивостями білків сироватки крові, його позначають символом «С», а дев’ять основних компонентів комплементу — цифрами: С1, С2, ... С9. Кожний компонент має субодиниці, які утворюються при розчепленні. Білки комплементу є глобулінами або глікопротеїнами, продукуються макрофагами, нейтрофілами та становлять 5–10 % усіх білків сироватки крові
Механізм дії та функції комплементу	Комплемент виконує різноманітні функції і є одним із головних компонентів імунної системи. В організмі комплемент знаходиться у неактивному стані та активується в момент утворення комплекса антиген — антитіло. Після активації його дія має каскадний характер та є серією протеолітичних реакцій, спрямованих на посилення імунних та клітинних реакцій та активацію дії антитіл на знищення антигенів. Існує три шляхи активації комплементу: класичний, альтернативний та лектиновий. Класичний шлях здійснюється за участі антитіл. При цьому способі активації відбувається приєднання до комплексу антиген – антитіло (АГ + AT) спочатку компонента С1, потім до утвореного комплексу АГ + AT + С1 приєднуються послідовно «ранні» компоненти комплементу С4, С2, СЗ. Вони активують за допомогою ферментів компонент С5, причому реакція відбувається без участі комплексу АГ + AT. Компонент С5 прикріпляється до мембрани клітини і на ньому утворюється літичний комплекс із «пізніх» компонентів комплементу С5b, С6, С7, С8, С9. Цей комплекс називається мембраноатакуючим, оскільки він здійснює лізис клітини. Альтернативний шлях активації комплементу відбувається без участі антитіл і розпочинається з активації компоненту СЗ, яка може відбуватися в результаті прямої дії антигену. Активований компонент СЗ взаємодіє з факторами В і D (ферментами) системи комплементу та білком пропердином (Р). Утворений комплекс активує компонент С5, на якому формується мембраноатакуючий комплекс без участі компонентів С1, С2, С4
Система інтерферонів	Інтерферон – білок із противірусною, протипухлинною та імуномодулюючою дією, продукується багатьма клітинами у відповідь на проникнення вірусу або складних біополімерів. Інтерферон гетерогененний за своїм складом, його молекулярна маса коливається від 15 до 70 кД. Родина інтерферонів містить більше 20 білків, які відрізняються за фізико-хімічними властивостями. Усі вони об’єднані в три групи за джерелом походження: α, β, γ. α-інтерферон виробляється лейкоцитами крові, тому його називають лейкоцитарним. β-інтерферон отримують при інфікуванні вірусами культури клітин фібробластів людини; його називають фібробластним γ-інтерферон отримують з імунних Т-лімфоцитів, сенсибілізованих антигенами, тому його називають імунним. Інтерферони мають видову специфічність і противірусну, антипроліферативну та імуномодулюючу дію. Інтерферон, абсорбуючись на поверхні клітини або проникаючи всередину, діє на геном клітини хазяїна та впливає на процеси репродукції віруса чи проліферацію клітини. Дія інтерферону в основному профілактична, але його використовують і з лікувальною метою
Білки гострої фази (БГФ)	1. С-реактивний білок. 2. Фібриноген. 3. Манозозв'язуючий білок. 4. Сироватковий амілоїдний протеїн Функція БГФ пов'язана з запаленням і вилученням патогенів із організму
Цитокіни	Медіатори міжклітинної комунікації при імунній відповіді, гемопоезі, запаленні. Діють на основі рецепторного механізму. До цитокінів належать інтерлейкіни, хемокіни, інтерферони, фактори некрозу пухлин, колонієстимулювальні фактори. Визначають з діагностичною метою, використовують як імунотерапевтичні засоби
Природні антитіла	Антитіла, які завжди наявні в сироватці крові та спрямовані проти еритроцитарних антигенів груп крові, проти ентеробактерій, коків та деяких вірусів. Ці антитіла постійно продукуються в організмі людини без будь-якої антигенної стимуляції
Ейкозаноїди	Активні продукти метаболізму арахідонової кислоти (лейкотрієни, простагландини)
Фактори набутого, адаптивного імунітету	При гуморальній імунній відповіді – антитіла проти конкретних антигенів, збудників. При клітинній імунній відповіді – Т-кілери (цитотоксичні), Тh-лімфоцити (Th1), активовані макрофаги
Перша лінія захисту організму	Гуморальні і клітинні фактори вродженого імунітету, які зумовлюють захист організму від патогенів до утворення адапивних факторів гуморального і клітинного імунітету
Імунодіагностика	Система діагностичних лабораторних методів, які ґрунтуються на імунних реакціях та використовуються для визначення молекул антитіл або антигенів (серодіагностика та сероідентифікація). Проведення внутрішньошкірних алергічних проб (визначення сенсибілізованих лімфоцитів)
Імунотерапія	Методи лікування інфекційних та неінфекційних захворювань, спрямовані на зв’язування антигенів та нормалізацію порушень імунної системи за допомогою імунологічних засобів (імунних сироваток, імуноглобулінів, імуностимуляторів або імуносупресантів)
Імунопрофілактика	Система специфічних та неспецифічних імунологічних засобів, спрямованих у більшості випадків на стимуляцію імунної відповіді за допомогою вакцин та інших препаратів із метою запобігання захворюванням
Які структури мікроорганізмів розпізнаються факторами вродженого імунітету	Toll-подібні рецептори (TLR) є мембранними та внутрішньоклітинними лектиновими та іншими патернасоційованими утвореннями, які розпізнаються вродженими факторами