Розрахунок чистого приведеного доходу за другим варіантом (інвестування капіталу у товарно-матеріальні цінності)

Показники	Роки
	0	1	2	3	4	5	6	7
Обсяг первісних інве­стицій, тис. грн	100,00
Щорічний чистий гро­шовий потік, тис. грн	—	15,00	15,00	15,00	15,00	15,00	15,00	115,00
Коефіцієнт дисконту­вання	1,00	0,8621	0,7432	0,6407	0,5523	0,4761	0,4104	0,3538
Дисконтований щорі­чний чистий грошо­вий потік, тис. грн		12,93	11,15	9,61	8,28	7,14	6,16	40,69
Чистий приведений доход, тис. грн	95,96-100,00 = -4,04

Де E1 — ставка дисконту, при якій виконується рівняння.

За економічною сутністю внутрішня норма прибутковості пред­ставляє собою максимальний процент за кредит, який можна ви-

243

платити за строк, що дорівнює життєвому циклу проекту, за умо­ви, що весь проект здійснюється тільки за рахунок цього кредиту. Розрахунок ВНП проводиться на основі формули інтерполяції:

ВНП = Е1-ЧПД1 * (Е2 - Е1 \ ЧПД₂-ЧПД) [12.5]

де Е1 — нижча ставка дисконту, при якій ЧПД має позитивне значення (ЧПД1);

Е₂ — вища ставка дисконту, при якій ЧПД має від'ємне зна­чення (ЧПД2).

За результатами розрахунку показника внутрішньої норми прибутковості можуть бути зроблені наступні висновки:

• якщо ВНП перевищує вартість капіталу проекту, то його доцільно прийняти. При цьому величина перевищення відобра­жає ефект інвестиційного рішення;

• якщо ВНП нижча за вартість капіталу проекту, то від йо­го реалізації доцільно відмовитися;

• якщо ВНП дорівнює вартості капіталу проекту, то його ре­алізація не сприятиме підвищенні доходності власного капіталу.

Використання ВНП має ряд недоліків:

• якщо чисті грошові потоки в період реалізації інвестицій­ного проекту змінюють знак декілька разів (з «-» на «+»), то для проекту буде існувати декілька значень ВНП;

• для проектів з тривалим життєвим циклом не бажано засто­совувати єдину норму дисконту;

• на відміну від показника чистого приведеного доходу ВНП встановлює інші пріоритети при ранжуванні проектів, які взагалі не прийнятні для взаємовиключних проектів.

Приклад 2. Використовуючи вихідні дані прикладу 1 визна­чити внутрішню норму прибутковості запропонованих варіантів інвестування. У цьому випадку внутрішня норма прибутковості може визначатися двома способами:

♦ з використанням програмних продуктів типа електронних таблиць (наприклад Microsoft Excel, Project Expert);

♦ стандартним способом — з використанням калькулятора. Розглянемо останній спосіб детальніше.

1. На першому етапі проводиться розрахунок чистого приве­деного доходу при обраній аналітиком дисконтній ставці (Еі).

2. Якщо ЧПД > 0, то наступний розрахунок показника прово­димо з використанням підвищеної ставки дисконту (Е2 > Е1) і т.д., до тих пір поки показник ЧПД не матиме від'ємне значення.

244

100,00

Проведені розрахунки за методом індексу прибутковості свід­чать, що на 1 грн капіталу, інвестованого для придбання нового обладнання, підприємство отримає 1,08 грн чистих дисконтова­них грошових надходжень. У той же час, чистий ефект при здій­сненні інвестицій для поповнення робочого капіталу підприємст­ва нижчий ніж обсяг інвестованого капіталу.

IV. Період окупності проекту — період (вимірюється у міся­цях, кварталах, роках) починаючи з якого первісні інвестиції та інші витрати, які пов'язані з інвестиційним проектом, покрива­ються сумарними доходами від його реалізації (ЧПД = 0, ІП = 1). З метою визначення періоду окупності інвестиційного проекту необхідно вирішити рівняння:

Приклад 4. Використовуючи вихідні дані прикладу 1 оцінити ефективність запропонованих варіантів інвестування на основі методу періоду окупності.

Розв'язок

1. Обчислимо період окупності проекту при інвестуванні капі­талу в основні засоби (таблиця 12.5).

Дані таблиці свідчать, що в кінці шостого року кумулятивний дисконтований чистий дохід складе 88,45 тис. грн, а в кінці сьо­мого — перевищить обсяг інвестованого капіталу. Тобто, для від-

246

2. Обчислимо період окупності проекту при інвестуванні капі­талу у товарно-матеріальні цінності (таблиця 12.6).

Таблищ 12.6

РОЗРАХУНОК ПЕРІОДУ ОКУПНОСТІ ЗА ДРУГИМ ВАРІАНТОМ (інвестування капіталу у товарно-матеріальні цінності)

Показники	Роки
	0	1	2	3	4	5	6	7
Обсяг первісних інве­стицій, тис. грн	100,00
Щорічний чисгий гро­шовий потік, тис. грн	—	15,00	15,00	15,00	15,00	15,00	15,00	115,00
Коефіцієнт дисконту­вання	1,00	0,8621	0,7432	0,6407	0,5523	0,4761	0,4104	0,3538
Дисконтований щорі­чний чистий грошо­вий потік, тис. грн		12,93	11,15	9,61	8,28	7,14	6,16	40,69
Кумулятивний дискон­тований щорічний чис­тий грошовий потік, тис. ірн		12,93	24,08	33,69	41,97	49,11	55,27	95,96

247

Дані таблиці свідчать, що протягом аналізованого періоду ін­вестиційні витрати не відшкодуються за рахунок дисконтованого чистого грошового потоку, тому його реалізація економічно не доцільна.

12.3. Аналіз ефективності фінансових інвестицій

В умовах економіки, яка стабільно розвивається, інвестиції у фінансові інструменти є засобом мобілізації і перерозподілу капі­талу на фондовому ринку з метою забезпечення стійкого еконо­мічного зростання.

Структура сучасного ринку цінних паперів України представ­лена великою кількістю різних за умовами випуску, правами та методами нарахування доходу цінних паперів. Теоретичне тлу­мачення економічного змісту основних фінансових інструментів представлене в таблиці 12.7.

Для забезпечення ефективності фінансові інвестиції повинні оцінюватися з точки зору їх інвестиційних якостей і відповідати очікуванням інвесторів. У той же час формування методології оці­нки інвестиційної привабливості цінних паперів в Україні на су­часному етапі знаходиться на початковій стадії. Про це свідчить невелика кількість публікацій даної проблеми та відсутність зако­нодавчої бази, яка визначала б поняття «інвестиційної привабливо­сті цінних паперів» взагалі, а також принципи та методи її оцінки.

У міжнародній теорії і практиці існують два принципово різ­них і незалежних підходи до оцінки інвестиційної привабливості окремих інструментів фондового ринку — школа фундаменталь­ного аналізу і школа технічного аналізу.

Перший передбачає оцінку фінансово-господарської діяльнос­ті емітента і серед переважної більшості інвесторів вважається головним напрямком у сучасному аналізі привабливості цінних паперів, другий базується на біржових котировках.

Принциповою відмінністю технічного аналізу від фундамен­тального є той факт, що основним фактором, який коректує рі­вень інвестиційної привабливості цінних паперів, прибічники технічного аналізу вважають зміну впевненості інвесторів сто­совно стану і активності фондового ринку в найближчий час. Тобто, якщо достатня кількість інвесторів впевнена у перспек­тивності конкретного емітента, то попит на цінні папери цієї компанії переважатиме пропозицію, внаслідок чого котировки цих фінансових інструментів матимуть тенденцію до зростання.

248

Той факт, що компанія, результати діяльності якої на короткому проміжку часу повинні сприяти росту капіталізації, а в реально­сті відбувається зниження котировок, прибічники технічного аналізу пояснюють психологічними факторами, а саме впевне­ністю інвесторів.

Таблиця 12.7

ХАРАКТЕРИСТИКА ЦІННИХ ПАПЕРІВ ФОНДОВОГО РИНКУ УКРАЇНИ

Вид цінного па­перу	Характеристика
Акція	Цінний папір без установленого строку обігу, що засвід­чує пайову участь у статутному фонді акціонерного това­риства та право на участь в управлінні ним, дає право йо­го власникові на одержання частини прибутку у вигляді дивіденду, а також у розподілі майна при ліквідації акці­онерного товариства
Облігація	Цінний папір, що засвідчує внесення її власником грошо­вих коштів і підтверджує зобов'язання відшкодувати йо­му номінальну вартість цього цінного паперу в передба­чений в ньому строк з виплатою фіксованого процента
Ощадний сертифікат	Цінний папір, випущений банком, як письмове свідоцтво про депонування грошових коштів, яке засвідчує право вкладника на отримання після закінчення встановленого строку суми депозиту та відсотків за ним
Інвестиційний сертифікат	Цінний папір, який випускається компанією з управління активами пайового інвестиційного фонду та засвідчує право власності інвестора на частку в пайовому інвести­ційному фонді
Депозитний сертифікат	Цінний папір на пред'явника, що засвідчує наявність у банку строкового вкладу на певну суму
Вексель	Цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зо­бов'язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя (векселедержа­телю)
Опціон	Цінний папір, укладений як стандартизований документ, який закріплює право (але не зобов'язання) його власника на придбання від емітента опціону чи продаж емітенту зазначену кількість базового активу за фіксованою ціною у термін визначений у контракті
Казначейські зобов'язання	Цінні папери на пред'явника, що розміщуються виключ­но на добровільних засадах серед населення, засвідчують внесення їх власниками грошових коштів до бюджету і дають право на одержання фінансового доходу

249

Фундаментальний аналіз базується на ствердженні про те, що головною причиною підвищення або зниження активності інвес­торів на фондовому ринку є очікування змін доходності компа-ній-емітентів.

Прибічники фундаментального аналізу вважають, що будь-який з факторів, котрий впливає на зміни в доходах компанії, га­лузі чи економіки в цілому, може відображатися на інвестиційній привабливості цінного паперу. При цьому вони припускають, що динаміка цін на фондовому ринку, як один з критеріїв рівня інве­стиційної привабливості цінного паперу, випереджає фактичні зміни доходу акціонерного товариства. А інвестор, обираючи цінні папери з випередженням фактичних змін, враховує зміни в доходах компаній ще до того, як вони відбудуться. Тобто, теорія передбачає, що рішення про купівлю певного виду фінансових інструментів приймаються інвесторами згідно з правилами, які ґрунтуються на фундаментальних факторах і дозволяють інвес­тору визначити ті умови, за яких саме обрані цінні папери задо­вольнять його інвестиційні потреби.

Отже, фундаментальний аналіз передбачає оцінку фінансово-господарської діяльності емітента і серед переважної більшості інвесторів вважається головним напрямком у сучасному аналізі привабливості інвестицій у цінні папери.

Технічний аналіз виник значно пізніше. Його появу пов'я­зують зі статтями Чарльза Доу, надрукованими в Wall Street Journal за період з 1900 по 1902 роки. В основу наукової праці Доу було покладено ідею про взаємозв'язок основних процесів, які відбуваються на фондовому ринку з рівнем економічного роз­витку країни. Логічного ж завершення «Теорія Доу» отримала за­вдяки Роберту Ріа, котрий у 1932 році видав свою фундаменталь­ну працю, де повно і грунтовно виклав основні положення теорії технічного аналізу.

Сучасний дослідник Стівен Б. Акеліс, відомий як автор най­більш повного і доступного, на наш погляд, посібника з техніч­ного аналізу «Технічний аналіз від А до Я» розглядає технічний аналіз як метод вивчення цін, що спирається на такі принципи і поняття як: направлений характер руху цін («ціни враховують усю відому інформацію») підтвердження і розходження, обсяг, як дзеркало цінових змін і підтримка — опірність [23].

У практиці сучасного технічного аналізу існують дві групи стратегій. В основі першої групи закладено порівняльний аналіз доходностей цінних паперів за попередній період. Наприклад, акції ранжуються в залежності від рівня доходності, якщо метою

250

інвестора є отримання спекулятивного доходу, то привабливими для інвестування вважаються ті акції, ціни на які мали тенденцію до зростання. При цьому береться до уваги припущення, що рин­кова вартість даних цінних паперів у найближчому майбутньому буде зростати, і навпаки. Ця стратегія отримала назву інерційної.

До протилежних висновків на основі аналогічних міркувань приводить стратегія, яка називається протилежно направленою. Так, якщо за попередній період ціна певного виду цінних паперів значно зросла, то існує велика ймовірність її переоцінки, тому рі­вень інвестиційної привабливості таких цінних паперів, напри­клад, для інвестора-спекулянта, є низьким.

Згадані стратегії, безумовно, мають серйозне теоретичне під­ґрунтя, однак на практиці великі труднощі викликає можливість точного виміру ринкових настроїв. Отже, використання даних методів доцільне, на нашу думку, лише в тих випадках, коли во­ни застосовуються у комплексі з іншими інструментами техніч­ного або фундаментального аналізу.

Другу групу складають стратегії, пов'язані із використанням різноманітних індикаторів (ковзних середніх, класичних фігур, осциляторів і т. п.). Найбільш розповсюдженим методом техніч­ного аналізу є метод ковзної середньої. Його сутність полягає в тому, що для визначення можливих змін ціни певного виду цін­них паперів рух ковзної середньої порівнюється із рухом цін від­повідних інструментів. Якщо лінія руху ціни перетинає лінію ко­взної середньої знизу вверх, то це є сигналом до купівлі, а якщо зверху вниз — сигналом до продажу.

У той же час слід зазначити, що застосування ринкових інди­каторів в умовах українського фондового ринку сьогодні є досить проблематичним. Це пов'язано із низькою активністю інвесторів на фондовому ринку і майже повною відсутністю чітко вираже­ної тенденції руху цін на фінансові активи (тренду).

Сучасний технічний аналіз представлений методом прогнозу­вання цін на фінансових ринках на основі ретроспективного ана­лізу цін на біржові фондові інструменти. Він передбачає, що всі фактори, які досліджуються в процесі фундаментального аналізу, сумуються і відображаються у біржових котировках фондового ринку. Тобто, прибічники технічного аналізу вважають, що в русі курсів цінних паперів вже відображена інформація, яка є об'єк­том фундаментального аналізу.

У процесі проведення технічного аналізу досліджується попит і пропозиції на цінні папери через співставлення курсів і обсягів операцій щодо їх купівлі чи продажу. Тобто, фондовий ринок

251

розглядається як система, ізольована від впливу макроекономіч-них, політичних і соціальних факторів.

Розглядаючи вітчизняний досвід інвестиційного аналізу цін­них паперів, необхідно відзначити, що в сучасній практиці сфор­мувалося два підходи щодо визначення рівня інвестиційної при­вабливості акцій. Перший підхід заснований на використанні ринкових характеристик акцій, другий — базується переважно на емітентській інформації. Така диференціація критеріїв була обу­мовлена обмеженістю інформації у зв'язку із наявністю організо­ваного (біржового або позабіржового) і неорганізованого обігу акцій на українському фондовому ринку.

12.3.1. Оцінка інвестиційної привабливості акцій

Найбільш конкурентноздатним фінансовим інструментом, в якому знайшли своє відображення майже всі характеристики привабливості цінних паперів серед інших форм інвестицій, є, безумовно, акції. Саме вони надають можливість інвестору адап­тувати свої інвестиційні програми до конкретних потреб у відпо­відності з поставленими цілями.

Свідченням популярності акцій є структура зареєстрованих в Україні випусків цінних паперів, у якій провідне місце посідають акції. Так, частка акцій у структурі зареєстрованої емісії цінних паперів у 1999 році складала 98,86%, у 2000 році— 98,35%, у 2001 році— 98,19%, у 2002 році— 93,59%, у 2003 році— 76,29 %.

У зв'язку з цим розглянемо детально існуючі підходи щодо оцінки ефективності капіталовкладень в акції.

Класифікація існуючих критеріїв для оцінки ефективності ін­вестицій в акції знайшла відображення у наукових працях бага­тьох зарубіжних і вітчизняних дослідників. Зокрема, в роботах О. В. Мертенса [89], в якості основних виділено три показника, що передбачають співставлення поточної вартості акцій:

• із сумою чистого прибутку на одну акцію (коефіцієнт price-earnings (Р/Е));

• з балансовою вартістю активів, що припадає на одну акцію (коефіцієнт price-book value (P/B));

• із загальним обсягом продажу (чистим доходом від реаліза­ції продукції (товарів, робіт, послуг)) у розрахунку на одну акцію (коефіцієнт price-sales (P/S)).

Більш детальна характеристика показників інвестиційних вла­стивостей акцій представлена в роботах А. П. Іванова, Ю. Я. Крав-

252

ченко, О. Г. Мендрула, В. М. Шелудько. Автори, поряд з визна­ченими вище показниками, виділяють критерії, що відображають поточну дохідність та ринкові характеристики акцій, а саме:

• капіталізована вартість акції, що визначає загальну ринко­ву вартість акцій акціонерного товариства;

• показник співвідношення ринкової і балансової вартості ак­цій, що дає узагальнюючу характеристику успіху (невдачі) акціо­нерного товариства;

• коефіцієнт ліквідності акцій, що характеризує потенційну можливість продажу акцій конкретного емітента;

• дивідендна дохідність акції, яка показує розмір доходу, що спрямовується на поточне споживання акціонерів, у відношенні до ринкової вартості акцій.

Теоретично перешкод для розрахунку показників інвестицій­них властивостей акцій немає, проте їх практичне застосування для оцінки інвестиційної привабливості акцій вітчизняних акціо­нерних товариств ускладнено специфічними умовами функціо­нування фондового ринку України, внаслідок його інформаційної та технічної обмеженості.

Таким чином, на використання загальновизнаної системи по­казників інвестиційних властивостей акцій в умовах України на­кладається цілий ряд обмежень, що зумовили необхідність розви­тку методичних підходів до оцінки інвестиційних параметрів акцій в залежності від специфіки вимог інвестора на основі ви­значення інвестиційної привабливості емітента.

Першим кроком на шляху формування державного підходу щодо оцінки інвестиційної привабливості українських підпри­ємств, у тому числі емітентів цінних паперів, стала «Методика інтегральної оцінки інвестиційної привабливості підприємств і організацій» від 23.02.1998 p., № 22, розроблена за Наказом голо­ви Агентства з питань запобігання банкрутству згідно з Законом України «Про інвестиційну діяльність» від 18.09.1991 p., № 1560, Положення про Агентство з питань запобігання банкрутству під­приємств і організацій, затвердженого Постановою Кабінету Мі­ністрів України від 22.08.1996 p., № 990.

Головною метою зазначеної методики є встановлення єдиного порядку і основних методичних засад оцінки фінансового стану неплатоспроможних підприємств та організацій шляхом розра­хунку інтегрального показника інвестиційної привабливості. По­слідовність оцінки інвестиційної привабливості підприємств і ор­ганізацій за аналізованою методикою схематично представлена нами на рис. 12.2.

253

Рис. 12.2. Алгоритм проведення оцінки інвестиційної привабливості підприємств та організацій

Запропонована методика забезпечує отримання комплексної оцінки привабливості об'єкту вкладання капіталу для інвестора, адже поєднує в одному інтегральному показнику близько 40 різ­них за назвою, одиницями виміру, вагомістю та іншими характе-

254

ристиками показників. Результати аналізу представлені у простій формі, що забезпечує об'єктивне бачення фінансової ситуації на підприємстві.

Зазначена «Методика» стала свого роду продовженням роботи Агентства з питань запобігання банкрутству підприємств і орга­нізацій в напрямку формування методології оцінки результатів господарської діяльності підприємств для цілей інвестиційного аналізу. Першою ж вважається «Методика проведення поглибле­ного аналізу фінансово-господарського стану неплатоспромож­них підприємств і організацій», детально розглянута у темі «Ана­ліз і прогнозування можливого банкрутства підприємства.»

Обґрунтованість висновків про фінансово-господарський стан підприємства, зроблених на основі аналізу аналітичних фінансо­вих показників, сьогодні вже не викликає сумніву. Але досить складною залишається проблема формування загального виснов­ку про фінансовий стан, коли підприємство одні оціночні показ­ники має в межах норм, або вони навіть перевищують встановле­ні критерії, а інші — знаходяться нижче критичного рівня.

У силу свого інформаційного наповнення в якості орієнтира в процесі прийняття рішення про інвестування у акції певного емі­тента інвестором може бути використаний аудиторський висно­вок, який складається при перевірці відкритих акціонерних това­риств (підприємств-емітентів облігацій). Основні вимоги до такого документу містяться у Міжнародних стандартах аудиту. У відповідності з Міжнародним стандартом аудиту № 700 «Ау­диторський висновок про фінансову звітність» обов'язковою до включення в аудиторський висновок є така інформація:

1. Основні відомості про емітента.

2. Здійснена шляхом тестування перевірка доказів, які підтве­рджують суми у фінансових звітах та розкриття інформації.

3. Характеристика стану бухгалтерського обліку при підгото­вці фінансових звітів.

4. Інформація про реальність та точність фінансових резуль­татів діяльності відритого акціонерного товариства (підприємст-ва-емітента облігацій), відображених у фінансовій звітності.

Велику практичну цінність як для акціонерів, так і для пересі­чних інвесторів при оцінці інвестиційної привабливості акцій, мають також висновки аудитора про безперервність діяльності підприємства, основні вимоги до складання яких визначені Між­народним стандартом аудиту № 570 «Безперервність».

У процесі такої оцінки аудитор робить висновок: про здатність або не здатність суб'єкта господарювання продовжувати свою

255

діяльність на безперервній основі у близькому майбутньому. При цьому, до уваги береться така інформація:

• стан чистих зобов'язань або чистих короткострокових зо­бов'язань;

• спроможність суб'єкта господарювання дотримуватися умов позики;

• своєчасність погашення заборгованості перед кредиторами;

• операційні грошові потоки, що зазначаються в історичних або прогнозних фінансових звітах;

• значення ключових фінансових коефіцієнтів;

• заборгованість щодо виплати дивідендів або припинення виплат;

• фінансові результати господарської діяльності підприємства.

Наведений перелік подій та обставин, на основі яких складаєть­ся припущення про безперервність діяльності, не є вичерпним і в кожному окремому випадку визначається аудитором самостійно.

Таким чином, у разі значних сумнівів, висловлених аудитором щодо перспектив функціонування підприємства у найближчий перспективі, інвестування у акції такого емітента у більшості ви­падків втрачає сенс.

Основними факторами, які обмежують сферу практичного ви­користання аудиторського висновку для цілей інвестиційного аналізу акцій є такі:

• відсутність вільного доступу пересічних інвесторів до ре­зультатів аудиторської перевірки;

• аудиторський висновок за формою представляє собою чітко сформульовану, письмово викладену думку щодо фінансових зві­тів підприємства в цілому, без представлення результатів роботи, виконаної аудитором. Це унеможливлює формування інвестором власних висновків про діяльність фінансово-господарської діяль­ності емітента та рівень інвестиційної привабливості випущених ним акцій.

Істотним кроком у вирішенні проблеми інформаційного за­безпечення процедури оцінки інвестиційної привабливості акцій українських емітентів стало прийняте Державною комісією з цін­них паперів та фондового ринку рішення «Про внесення змін до Положення про надання регулярної інформації відкритими акці­онерними товариствами та підприємствами-емітентами обліга­цій» від 19.02.2004 р., № 16.

Уведення в дію названого нормативного акту стало практич­ною реалізацією Принципів корпоративного управління, запро­ваджених в Україні з 2004 року. їхнім завданням є визначення

256

найбільш прийнятних шляхів для забезпечення ефективної діяль­ності акціонерного товариства, рівноваги впливу та балансу інте­ресів учасників корпоративних відносин.

Той факт, що за оцінками аналітиків фондового ринку, корпора­тивні новини емітента справляють основний вплив на формування попиту та ціни на акції підприємств, свідчить про необхідність вра­хування інформації про стан корпоративного управління в акціоне­рному товаристві при оцінці інвестиційної привабливості акцій. Но-вовведеним рішенням передбачається, що акціонерні товариства (відкриті), починаючи з 2003 року, зобов'язані розкривати інформа­цію про рівень корпоративного управління на підприємстві. Дета­льну характеристику складу такої інформації ілюструє рис. 12.3.

Визначені переваги і недоліки наведених вище методик для оцінки інвестиційної привабливості акцій українських емітентів враховує методика, яка базується на системі неформалізованих критеріїв якості емітента шляхом тестування (табл. 12.8).

Таблиця 12.8

НЕФОРМАЛІЗОВАНІ КРИТЕРІЇ АБСОЛЮТНОЇ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ПРИВАБЛИВОСТІ АКЦІЙ

Критерії	Шкала оцінок
Ступінь надійності і до­стовірності публічної фінансової звітності ак­ціонерного товариства	2 бали: висока достовірність фінансової звітності внаслі­док відсутності індикаторів перекручення фінансової звіт­ності підприємства; 1 бал: низька достовірність фінансової звітності внаслідок наявності індикаторів перекручення фінансової звітності підприємства; 0 балів: спостерігаються численні порушення щодо відо­браження інформації у фінансовій звітності акціонерного товариства
Якість корпоративного управління акціонерно­го товариства	2 бали: високий рівень корпоративного управління; 1 бал: недостатній рівень корпоративного управління; 0 балів: низький рівень корпоративного управління
Ефективність інвесту­вання в акції	2 бали: співвідношення ринкової вартості акції та прибут­ку на акцію за аналізований період має тенденцію до зни­ження; 1 бал: співвідношення ринкової вартості акції та прибутку на акцію залишається стабільним протягом аналізованого періоду; 0 балів: співвідношення ринкової вартості акції та прибут­ку на акцію за аналізований період мас тенденцію до під­вищення
Ступінь задоволення прихованих переваг відповідно до очікувань інвесторів	2 бали: задоволені в повному обсязі; 1 бал:задоволені частково; 0 балів: приховані переваги відсутні

257

Розглянемо окремі, наведені у таблиці 12.8, критерії інвести­ційної привабливості акцій більш детально.

Основними індикаторами перекручення і недостовірності фінансової звітності підприємства можуть бути:

• аномальне (фіктивне) зростання товарно-матеріальних за­пасів, що дозволяє компанії маніпулювати собівартістю і відпо­відно, валовим доходом;

• незначний обсяг чистого прибутку підприємства на фоні зростання чистої суми грошових коштів від операційної діяльно­сті і навпаки;

• створення резервів для зменшення прибутку у вдалі для підприємства роки, зокрема витрати на гарантійне обслуговуван­ня; збитки по безнадійних боргах або кредитах; резерв по пенсій­них зобов'язаннях; резерв на знецінення товарно-матеріальних цінностей.

Наявність зазначених індикаторів на підприємстві свідчить про низький рівень ефективності корпоративного управління внаслідок неузгодженості інтересів основних груп учасників ко­рпоративних відносин— правлінням товариства, наглядовою ра­дою та акціонерами.

Разом з тим, крім наявних економічних вигод, інвестори роз­раховують на отримання прихованих переваг, серед яких можуть бути:

• висока ринкова вартість земельної ділянки, що знаходиться у власності підприємства чи у довгостроковій оренді;

• отримання локальної монополії на ринку товарів чи по­слуг;

• управління сировинними й енергетичними потоками;

• отримання контролю над компанією, що є необхідною лан­кою для забезпечення замкнутості виробничого циклу.

Таким чином, значення загальної кількості балів дає підстави віднести аналізоване акціонерне товариство до певної групи. З огляду на запропоновану бальну шкалу виділених неформалізо-ваних критеріїв абсолютної інвестиційної привабливості акцій відкритих акціонерних товариств отримана сумарна величина ба­лів інтерпретується наступним чином:

• 8—6 балів — висока інвестиційна привабливість акцій;

• 5—3 балів — середня інвестиційна привабливість акцій;

• 2—0 балів — низька інвестиційна привабливість акцій. Провівши дослідження за вказаною системою неформалізова-

них критеріїв, рівень інвестиційної привабливості акцій аналізо­ваного підприємства був визначений, як середній (3 бали).

259

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

1. Дайте характеристику сутності та форм інвестицій.

2. Наведіть класифікацію інвестицій за ознаками, виділеними у За­коні України «Про інвестиційну діяльність».

3. Розкрийте сутність фінансових інвестицій та їх основних видів.

4. За рахунок яких джерел може провадитися інвестиційна діяль­ність?

5. Як відображається вплив інфляції на результатах інвестування?

6. У чому полягає сутність теорії часової вартості капіталу?

7. У чому полягає сутність методу чистого приведеного доходу при оцінці ефективності інвестиційного проекту?

8. У чому полягає сутність методу внутрішньої норми прибутковос­ті при оцінці ефективності інвестиційного проекту?

9. Розкрийте сутність та необхідність оцінки інвестиційної приваб­ливості об'єкту інвестування.

10. Наведіть характеристику існуючих методичних прийомів для оцінки інвестиційної привабливості фінансових інвестицій.

Аналіз

ТЕМА ділової АКТИВНОСТІ 1 З ПІДПРИЄМСТВА

При вивченні цієї теми студенти повинні:

• розуміти доцільність та необхідність аналізу показни­ків ділової активності підприємства в умовах формування ринкової економіки;

• опрацювати літературні джерела та оволодіти мето­дикою розрахунку показників ділової активності підприємс­тва;

• навчитись проводити обчислення фінансових показни­ків та розуміти їх економічну сутність;

• вміти застосовувати отримані результати аналізу для прийняття оптимальних управлінських рішень.

Ключові слова: ділова активність, оборотність, тривалість операційного циклу, тривалість фінансового циклу.