Тема 7. Мета в стратегічному управлінні

Для більш глибокого розуміння ролі, значення та місця мети в стратегічному управлінні особливу увагу слід приділити розкри­ттю сутності категорії «мета» в управлінні. В даному курсі про­понується акцентувати увагу на найбільш виразних підходах до визначення цілей управління.

Л. І. Євенко наголошує на тому, що мета є об’єктивно-суб’єк­тивною категорією, яка відбиває як вимоги до фірми з боку конкретного стану економічної системи, так і суб’єктивні уявлення керівників про цілі розвитку фірми.

На поєднанні об’єктивної і суб’єктивної складових мети наголошує також і В.А. Вінокуров. Студентам необхідно засвоїти, що процес встановлення цілей в управлінні повинен мати наукове підґрунтя (спиратися на наукові засади) і складатися з певної послідовності взаємопов’язаних етапів: виявлення та аналіз тенденцій, що можна спостерігати в оточенні; встановлення загальної мети організації; побудова ієрархії цілей («дерева цілей»); встановлення індивідуальних цілей та задач як інструменту забезпечення їх виконання.

Окремої уваги при вивченні цього питання заслуговують вимоги, яким повинні відповідати правильно сформульовані цілі. Основними такими вимогами є: конкретність і вимірюваність цілей; реальність і досяжність; погодженість (несуперечливість) цілей організації; однозначність для сприйняття, ясність; орієнтація на високий результат і наукова обґрунтованість; гнучкість; прийнятність, що означає необхідність урахування звичаїв, потреб, традицій і цінностей; відображення змісту діяльності.

Далі цілком зрозумілим є перехід до розкриття сутності місії як генеральної мети підприємства. Студенти мають усвідомити, що місія тісно пов’язана з такими категоріями, як «бачення» розвитку організації, «філософія існування» організації. Але при цьому необхідно розуміти різницю між цими поняттями. Місія — мета, заради якої існує організація; чітко окреслена причина існування організації, її особлива роль. «Бачення» — погляд вищого керівництва підприємства на те, якою може чи має бути організація (підприємство) за найсприятливішого збігу обставин. «Філо­софія» функціонування підприємства — це інтегрована частина управління, що дає змогу усвідомити майбутнє, керуючись наявною та бажаною позицією, способом життя підприємства, які є основними настановами процесу мислення, інтелектуальних робіт, що зумовлюють процеси, процедури, технологію та зміст рішень.

Необхідно підкреслити, що правильно сформульована місія організації повинна бути лаконічною і містити такі основні елементи: призначення організації з точки зору конкретного виду діяльності (товари, послуги) в умовах конкретного ринку (сегмента ринку); основні напрямки, орієнтири, образ, якого намагається досягти організація; переваги, що виділяють організацію серед конкурентів і вказують на нові, кращі та оригінальні шляхи задоволення потреб споживачів.

Після детального розгляду таких категорій, як «мета», «мета в управлінні», «місія», «генеральна мета підприємства» можна переходити до класифікації цілей. Класифікація цілей управління має окрім теоретико-методологічного суто практичне значення, оскільки до певних груп цілей можна застосовувати конкретні методи їх аналізу, встановлення та організації виконання. Слід звернути увагу на те, що існує багато класифікаційних груп, які визначають цілі управління. В основі виділення цих груп лежать різноманітні категорії.

Так, залежно від ступеня формалізації цілей виділяють такі їх типи: добре структуровані (співвідношення між елементами мети можуть бути виражені в кількіс­ній формі), слабо структуровані (мета містить елементи як кількіс­ного, так і якісного змісту), неструктуровані (містить лише якісний опис найважливіших елементів, кількісні залежності виявити важко).

За відповідною спрямованістю на види діяльності виділяють стратегічні, тактичні та оперативні цілі. Стратегічні цілі вказують на специфічні результати діяльності, яких організація планує досягти, а також конкурентну позицію, котру вона прагне зайняти на ринках для своїх продуктів. Їх можна віднести до «цілей розвитку». Довгострокові цілі точно визначають бажані результати та ринкову позицію з урахуванням досягнутого рівня розвитку на поточний момент. Короткострокові цілі точно визначають найб­лижчі конкретні організаційні цілі та ринкову позицію, яку орга­нізація бажає зайняти, враховуючи довгострокові цілі організації.

Однак навіть досить детальна класифікація не дає змоги висвітлити повний взаємозв’язок і взаємозалежність цілей. Тому особливої уваги заслуговує питання побудови так званого «дерева цілей» організації, тобто наочного графічного зображення підпорядкованості та взаємозв’язку цілей, що демонструє розподіл загальної (генеральної) мети або місії на підцілі, завдання та окремі дії.

Для відображення цілей навіть дуже простої організації треба використовувати комплексний підхід, тобто створити систему цілей.

Основною ідеєю побудови «дерева цілей» є декомпозиція, тобто метод розкриття структури системи, при якому за однією ознакою її поділяють на окремі складові. Метод декомпозиції має на меті пов’язати генеральну мету зі способами її досягнення. Студенти повинні засвоїти основні технологічні засади побудови «дерева цілей». Головним правилом побудови «дерева цілей» є повнота редукції. Для реалізації цього правила необхідно дотримуватись таких вимог: мета вищого рівня є орієнтиром для розробки цілей нижчого рівня; цілі нижчого рівня є способами досягнення мети вищого рівня, причому сукупність цих цілей повинна зумовлювати досягнення початкової мети. При побудові дерева цілей слід ураховувати як вертикальну, так і горизонтальну координацію цілей.

Важливим є також питання вибору методу побудови «дерева цілей». Програмою курсу запропоновані для розгляду два методи: метод «дезагрегації» та метод «забезпечення необхідних умов». Треба підкреслити, що при декомпозиції цілей недоцільно вико­ристовувати одночасно в тому самому «дереві цілей» різні методи навіть тоді, коли характеристика цілей це дозволяє. Можна побудувати два «дерева цілей» різними методами (якщо мета це дозволяє), а потім порівняти одержані результати. Цілі мають бути сформульовані для кожного напрямку діяльності, кожного структурного підрозділу організації.