Тема 9. Внутрішні води й водні ресурси

§21. Водний стік. Річки

(Урок №26 — розширення і поглиблення знань)

 На які дві групи поділяють внутрішні води? Які води належать до кожної групи?

─ Цей поділ відображений на схемі, яка подається вище (дві групи – поверхневі й підземні; поверхневі у свою чергу поділяються на менші групи за характером стоку.

 Що таке світовий кругообіг води; великий кругообіг води?

─ Світовий кругообіг води – це безперервний процес її переміщення в атмосфері, гідросфері й літосфері, що відбувається під дією сонячної енергії й сили тяжіння. Найбільшу роль у ньому відіграє Світовий океан. Світовий кругообіг води об’єднує в єдину систему всю воду, що існує в гідросфері. Сонячна енергія, поглинена Світовим океаном, при випаровуванні води перетворюється у внутрішню енергію пари. Разом із водяною парою ця енергія переноситься з однієї області Землі в іншу. А при конденсації чи кристалізації пари енергія виділяється в навколишнє середовище, зокрема, нагріваючи повітря. Сила земного тяжіння зумовлює випадіння атмосферних опадів, що утворюються внаслідок конденсації чи кристалізації водяної пари.

Великий кругообіг води – це процес її переміщення з океану на суходіл, і в зворотному напрямкові.

 Що таке річкова система, річковий басейн, вододіл?

─ Річкова система – це головна річка разом із притоками. Річковий басейн – це поверхня суходолу, з якої вода стікає до річки. Річкові басейни сусідніх річок відокремлює один від одного вододіл. По один бік вододілу вода тече до однієї річки, по другий – до іншої.

Структурно-логічна схема вивчення впливу інших природних компонентів і чинників на водний стік:

 Як впливають внутрішні води: а) на рельєф; б) на утворення осадових гірських порід; в) на клімат (наведіть приклади).

─ а) Прикладом впливу постійних водотоків є формування річкових долин та їх елементів (русла, заплави і терас, корінного схилу). У свою чергу, від рельєфу місцевості, по якій тече річка, залежать швидкість її течії та характер руху.

б) Стік зумовлює ерозію, перенесення і накопичення (акумуляцію) наносів, з яких у подальшому, при ущільненні, формуються певні гірські породи – глини й суглинки, піски й супіски тощо.

в) Внутрішні води впливають на місцевий клімат, зумовлюючи збільшення тривалості вегетаційного періоду, особливо восени.

 Знаючи відмінності клімату Карпатських і Кримських гір, поясніть причину різниці в показниках їх водного стоку.

─ Шар стоку в Кримських горах набагато менший, оскільки вони розташовані південніше Карпат, і випаровуваність у них більша.

 При розгляді таблиці «Водний баланс» на с. 107 (див. нижче), учитель задає проблемне запитання: Поміркуйте, як впливає на співвідношення поверхневого й підземного стоку: а) рельєф; б) зменшення площі лісів та іншої природної рослинності.

Одиниці виміру	Річна кількість опадів	Випаровування	Місцевий водний стік. У т.ч.:
			повний	поверхневий	підземний
км^3	377	325	52,4	39,9	13,0
мм	625	538	86,8	65,2	21,6
%	100	86	14	10,5	3,5

─ а) Чим більше розчленований рельєф і міцніші гірські породи – тим відносна частка поверхневого стоку буде більшою; б) зменшення площі природної рослинності зменшує обсяг стоку взагалі (зокрема, зумовлює пересихання струмків і малих річок) і зменшення частки підземного стоку зокрема.

 Пригадайте складові частини річкової долини, розгляньте ці частини на схематичному профілеві (учитель зарисовує його на дошці).

 Чому на гірських річках повеней не буває?

─ Тому що розчленований рельєф з крутими схилами зумовлює швидке стікання води. Рівень води піднімається короткочасно (виникають паводки).

1. Річковий стік тим більший, чим … більше випадає опадів, менша випаровуваність, розчленованіший рельєф і міцніші гірські породи.

 2. Від особливостей яких природних компонентів залежить густота річкової сітки?

─ Від висоти й розчленованості місцевості та клімату (чим більше піднята й розчленована місцевість і більше зволоження – тим більша густота річкової сітки). Так, річкова сітка на Подільській височині густіша, ніж на Поліській низовині оскільки поверхня першої більш розчленована.

 5. Як розподіляється водний стік по території України?

─ Середній шар річкового стоку по Україні становить 87 мм. Він також зменшується із півночі – північного заходу на південь-південний схід від 100мм і більше до 0,3 мм на рік. Це зменшення набагато інтенсивніше за зменшення континентальності клімату й кількості атмосферних опадів у цьому ж напрямку, що пояснюється значним наростанням випаровуваності.

Найбільший водний стік – у горах, що зумовлюється як більшою кількістю опадів, так і більшою розчленованістю поверхні, швидшим стіканням води.

 6. Як і чому змінюється структура водного живлення річок України з північного заходу на південь України?

─ При відповіді на це завдання учні користуються рис. 21.4. У вказаному напрямкові поступово зменшується частка дощового й зростає – снігового живлення (найбільша вона на півдні Причорноморської низовини, оскільки розчленованість поверхні тут мала, й підземні води не виклинюються, а опади у вигляді дощу більшою мірою випаровуються; тільки талі снігові води на короткий час живлять водотоки території).

В умовних позначеннях до рис. 21.4 підручника допущена помилка: замість Сс слід зробити виправлення на Сп (характерне для середнього степу).

 7. Яка відмінність у структурі живлення рівнинних і гірських річок?

─ Як видно із рис. 21.4, на рівнинних річках суттєво переважає снігове живлення, а в гірських річках дещо переважає дощове живлення.

 8. Схарактеризуйте чотири типи річок України за режимом розподілу водного стоку протягом року.

─ На рис. 21.5 відображені графіки розподілу стоку річок впродовж року. Як можна побачити з цього рисунка, річки України поділяються на дві групи з двома підгрупами в кожній: 1) з вираженою весняною повінню (а – Причорноморський тип, характерний для південної частини Причорноморської низовини, де водотоки живляться майже виключно талими сніговими водами, тому улітку пересихають. На рис. 21.4 поширення цього типу позначено крапками); б – Східноєвропейський тип, характерний для решти Східноєвропейської рівнини, з переважанням снігового живлення – весняною повінню; 2) річки з паводковим режимом (в – Кримський, з паводками переважно в холодне півріччя; г – Карпатський, з паводками упродовж усього року, їх максимумом навесні). Перша група характерна для рівнинних річок, а друга – для гірських, оскільки вода швидко стікає внаслідок великого падіння річок і повені не утворюється.

 9. Доведіть та доповніть вислів О. І. Воєйкова: «Річки — це продукт клімату».

─ При відповіді на це завдання використовується схема перед розробкою уроку №26. Річки тим більш повноводні, а річкова сітка більш розгалужена, чим більше випадає опадів і менша випаровуваність. Тому річки дійсно в основному є результатом впливу клімату. Цей вислів слід доповнити: місцевий річковий стік тим більший, чим розчленованіший рельєф і міцніші гірські породи. Вислів справедливий для місцевого стоку річок.

 11. а) Дощове живлення переважає в горах, оскільки кількість опадів у вигляді дощів тут більша, і вода після дощу швидко потрапляє до річок; б) у цьому напрямку зростає частка снігового, й зменшується – дощового живлення; в) зростає частка підземного живлення.

 12. План характеристики великої річки:

1. Географічне положення і загальні відомості:

а) на якому материкові, в якій країні (чи її частині) протікає?

б) де розташований витік, його абсолютна висота;

в) в якому напрямкові й по якій місцевості протікає річка?

г) які має притоки (ліві й праві), характеристика басейну;

д) куди й де впадає, абсолютна висота гирла;

ж) довжина річки, її падіння* і похил**;

2. Вплив природних умов на характер течії, живлення й режим стоку річки:

а) вплив рельєфу;

б) вплив клімату.

3. Господарська оцінка й використання річки.

4. Екологічні проблеми, шляхи їх вирішення.

Примітка: *Падіння – перевищення витоку річки над її гирлом (у метрах);

**Похил – відношення падіння річки до її довжини (см/км).

Практична робота №4 (початок).

Позначте на контурній карті річки, вказані в тексті параграфа; проведіть межі їх басейнів.

─ Робота виконується учнями вдома, бажано на контурній карті в робочому зошиті, на якій уже проведені межі річкових басейнів. Навчальною програмою передбачене знання річкових систем Дніпра, Сіверського Дінця, Південного Бугу, Дністра, Дунаю, Тиси.

Для довідки: Найбільш повноводною рікою України є Дунай (Кілійський рукав – із річним об’ємом стоку 123 км³). До семи великих річок за водністю відносять також Дніпро (об’єм стоку 53,5 км³; витрата води в гирлі 1663 м³/ сек.), включаючи його притоки – Прип’ять (13,2 км³) і Десну (11,4 км³), Дністер (8,6 км³, 274 м³/сек); Сіверський Донець (5 км³, 159м³/сек.); Південний Буг (3,4 км³, 137м³/сек.).

Для ознайомлення: ПОХОДЖЕННЯ НАЗВ РІЧОК

Буг – від старослов'янського «гнутий, кривий» (має звивисту течію). Західний і Південний Буг названі так за напрямом їх течії. Вони починаються на Подільській височині, недалеко одна від одної.

Ворскла – від сарматсько-аланського «ворс» – «білий» і тюркського «кьол» – «вода, річка». Тобто «Ворскла» — «біла вода». Таку назву люди дали вiд кольору берегiв рiчки — крейдових біля витоку, пiщаних біля гирла.

Десна – від старослов'янського «деснъ» (правий, десниця, правий бік). Є припущення про походження від скіфсько-сарматських коренів «дн» і «сно, сне», що означають: «вода, річка».

Дніпро – серед чисельних припущень найбільш достовірне походження від скіфського «дана» (річка) і фракійського «іпр» (глибока). За іншими – від сарматського «дна, дон» (вода, річка) і санскритського «апріс» (західний) – Західна річка. Річка мала й інші назви – давньогрецьку «Борисфен», римську і скіфську – «Данапріс», турецьку «Узу», слов’янську «Славутич».

Дністер (Дністро) – за однією з версій – від скіфсько-сарматського «дон, дана, дна» (вода, річка) та фракійського «істр» (швидкий), або санкритського «астер, аструс» (південний) – південна річка. Є припущення про походження від слів «дана» (вода) та «істр» (Істр - давньогрецька назва Дунаю), річка біля Дунаю, Істра. Раніше річка носила назви «Тірас» (давньогрецька), Данастріс (римська), Турла (турецька), Дністръ (слов’янська).

Дунай – від скіфсько-сарматського «дон, дана, дуна» (вода, річка). Древні греки називали Істром; римляни Данавіусом; слов’яни – «Доунавь»; німці – Дунау і т.д.

Прип'ять – від слов’янського «пятить» (пливти по річці).

Прут – від скіфського «пораута» (бурхлива вода, бурхлива річка, за іншою версією – «брід»).

Псел, Псьол — від сарматсько-аланського слова "пса" (вода), i тюркського "ол" (вода, рiчка). Тюркськi народи (булгари, половцi), якi прийшли в край пiзнiше, очевидно думали, що це власна назва рiчки i додали ще одна слово "вода".

Салгір — від тюркського «гірська річка».

Сіверський Донець – від племені сіверян. Донець – притока Дону.