Аналіз карти геоекологічної ситуації в україні

За впливом на здоров’я людини та стан довкілля шкідливих речовин (викидів підприємств, радіонуклідів, пестицидів тощо) учені Інституту географії АН України виділяють сім зон з різним ступенем забруднення (характером екологічних ситуацій):

1. Зона катастрофічної екоситуації виділяється навколо Чорнобильської АЕС (30-кілометрова зона — 2,8 тис.км²).

2. Зона екологічного лиха (кризової екоситуації) — це північні частини Житомирської і Київської областей та місто Дніпродзержинськ.

Загальна площа двох вказаних зон — 7,4 тис.км² (1,2% площі України).

3. Близько 15% площі країни (61 тис.км²) відноситься до надзвичайно забруднених ландшафтів (критичної екоситуації). Це території постійного контролю за забрудненням навколо ЧАЕС (29 тис.км²).

4. 18 тис.км² у Донбасі; стільки ж у Промисловому Придніпров’ї та 83 тис.км² в південному приморському степу (де ГДК забруднення ґрунтів пестицидами перевищене в 1,5...8,5 разів).

5. 116,7 тис.км² віднесено до категорії дуже забруднених (19,3% площі України – території навколо інших великих міст тощо).

6. 121,2 тис.км² — до забруднених територій (у межах середніх і частини малих міст).

7. Лише 49,1 тис.км² (8%) — до зони умовно-чистих ландшафтів (Карпати, Шацьке поозір’я, ділянки Гірського Криму, Східне Поділля, басейн р. Оржиці та інші).

Тема 20. Використання та охорона природних умов і природних ресурсів

§ 40. Природно­заповідний фонд україни

(Урок № 49 — комбінований)

Упродовж уроку учні знайомляться з критеріями виділення об’єктів природно-заповідного фонду різного рангу – від найвищого (природних заповідників) – до об’єктів місцевого значення (на прикладі свого населеного пункту, свого району). Для характеристики останніх учителеві слід відвести до половини уроку.

 У кінці уроку учні продовжують виконувати практичну роботу №7 (завершують її виконання як домашнє завдання). Перелік основних природоохоронних об`єктів України подається на с. 208 підручника. Учні знаходять їх розташування за картою навчального атласу і наносять їх на контурну карту.

На енциклопедичній сторінці підручника (с. 214-215) охарактеризовано кілька об’єктів природно-заповідного фонду України. За рекомендованою на с. 212 та іншою літературою учням пропонується підготувати повідомлення про один із об’єктів П-ЗФ України чи рідного краю (за їх вибором),або його електронну презентацію.

Для довідки:

Коротко охарактеризуємо заповідники України (знайдіть їх на карті атласу).

1. Поліський заповідник (створений у1968 р., північний захід Житомирської області).

Ландшафти — типові для Полісся: вирівняні низовини, складені водно-льодовиковими відкладами, місцями з виходами кристалічних порід УКЩ; еоловими формами рельєфу; чисельними невеликими річками, болотами; переважно з дерново-слабопідзолистими ґрунтами під сосновими зеленомоховими лісами; місцями — вторинними лісами із берези повислої, чорної вільхи.

Занесені до “Червоної книги” рослини: журавлина дрібноплідна, плаун колючий, росичка середня, водяний горіх плаваючий, орхідеї — любка дволиста, пальчатокорінники тощо. Є ряд реліктів льодовикового періоду (журавлина, верба лапландська) та дольодовикових епох (рододендрон жовтий). Тварини: чорний лелека, орел-змієїд, орлан-білохвіст, пугач, бобер, кіт лісовий.

Розташований на межі дуже забрудненої радіацією зони.

2. Канівський заповідник (1923; Черкаська область, правобережжя Дніпра).

Ландшафти центрального лісостепу — “Канівські гори”, гляціодислокації осадового чохла схилу УКЩ, дуже розчленовані ярами, зсувами, гляціовідторженцями. Переважають похідні грабові ліси з домішкою кленів, липи, ясена, дуба (на місці корінних грабово-дубових лісів) переважно на сірих лісових ґрунтах; місцями - ділянки лучних степів.

Занесені до “Червоної книги” рослини: підсніжник, цибуля ведмежа, горобейник пурпурово-голубий, ряд реліктових і рідкісних видів папоротей. Тварини: орлан-білохвіст, скопа, змієїд, пугач. Дуже цікавий тваринний світ ландшафтів острова Круглик на Дніпрі.

3.Розточчя (1984; Львівська область). Ландшафти центральноєвропейських широколистяних лісів — плосковершинні плато-останці у поєднанні з комплексами давньо-льодовикового рельєфу (окського зледеніння); з унікальними сосново-буковими лісами за участю дуба звичайного і скельного. Рідкісні види рослин: беладона звичайна, береза низька, лілія лісова та ін. Типові види тварин — козуля, дика свиня; багата фауна птахів.

4.Медобори (1990; Тернопільська область). Ландшафти західноукраїнського лісостепу. Горбисте пасмо “відкопаних” ерозією неогенових коралових рифів (кряж Товтри), на горбах — з дубово-грабовими лісами (та домішкою дуба скельного, бука, ясеня, диких груш і яблуні) на ясно-сірих опідзолених, часто змитих грунтах. Багато різнотрав’я, є чагарниково-чагарничновий ярус. Типові тварини — козуля, лось, олень, лисиця, борсук, заєць-русак та ін.

5. Український степовий (1961 рік): а) Філія “Михайлівська цілина” (1947 р., Лебединський р-н Сумської обл.). Ландшафти цілинних лучних степів зони лісостепу (єдина значна ділянка в Україні). На вододілах під північними різнотравно-злаковими барвистими (лучними) степами сформувалися чорноземи типові середньогумусні потужні. Переважають кореневищні злаки — ковила-тирса, куничник наземний; тонконіг вузьколистий, костер безостий, а також типчак, осока низька; різнотрав’я. Серед тварин переважають гризуни (польова миша, земляні зайці, сліпець звичайний ).

б) Філія “Хомутівський степ” (1947; Донецька обл., на межі з Росією). Ландшафти північно-степового підтипу на приазовській береговій низовині. Слабохвиляста низовина з малопотужним покривом лесовидних суглинків та виходами кристалічних порід УКЩ по схилах балок; з різнотравно-типчаково-ковиловими степами (засушливий варіант) на чорноземах звичайних малогумусних. Рослини, занесені до “Червоної книги”, 12 видів ковили, пирій ковилолистий, катран татарський, тюльпани та ін. Тварини: їжак вухастий, тхір степовий, перегузня, степова гадюка та інші.

в) Філія “Кам’яні могили” (1947; межа Запоріжжя та Донеччини). Ландшафти північно-степового підтипу в межах Приазовської височини. Дрібнохвилясті рівнини з повсюдними виходами кристалічних порід УКЩ місцями перекритих лесоподібними суглинками; з різнотравно-типчаково-ковиловими степами (кам’янистий варіант); щебенистими ґрунтами. Рослини-ендеміки: деревій голий, волошка несправжньобліднолускувата, ковила гранітна, тюльпан гранітний.

6. Асканія-Нова (1898; Херсонська обл., біосферний заповідник).

Ландшафти сухостепового підтипу в межах Причорноморської низовини. Рівнини з подами і «степовими блюдцями», покривом лесоподібних засолених суглинків; посухостійкими вузьколистими злаками (ковила українська, Лессінга, волосиста; типчак; келерія струнка) під чорноземами південними і темно-каштановими солонцюватими ґрунтами (переважають); на днищах подів — з лучно-степовою рослинністю на темно-каштанових дуже солонцюватих ґрунтах та солонцях. Занесені до “Червоної книги” 8 видів рослин (тюльпани Шренка і скіфський, 3 види ковили, волошка Талієва та ін.). Тварини “Червоної книги” — степовий тхір, журавель-красавка і сірий, полоз чотирьохсмугий, степова гадюка. Багато видів інтродуктованих рослин, акліматизованих тварин (у вольєрах).

7. Дніпровсько-Орільський (1990; Дніпропетровська область).

Ландшафти дніпровських плавнів. Більша частина зайнята водоймами та болотами. Охороняється багата фауна птахів (веретенник великий, синиця довгохвоста, гаїчка болотна, крячок чорний, сова болотяна, орел-карлик — всього 150 видів птахів); видра, тхір, лось, козуля, свиня дика.

8. Луганський степовий (1968). В різних частинах Луганської обл.

а) Філія “Стрільцівський степ”. Ландшафти північно-степового підтипу в межах південних відрогів Середньоросійської височини. Хвилясті вододіли, складені лесовидними суглинками, що перекривають крейдові відклади (відслонюються в ярах); з чорноземами звичайними середньогумусними під різнотравно-типчаково-ковиловими степами (східний варіант) — з переважанням ковили вузьколистої та участю чагарникових угруповань. До “Червоної книги” занесені 22 види рослин; є 54 види-ендеміки. Реліктовий вид тварин — байбак європейський; рідкісні види — їжак вухастий, тхір степовий, перегузня звичайна, стрепет.

б) Філія “Провальський степ”. Ландшафти північно-степового підтипу в межах Донецького кряжу. Дуже розчленовані глибокими долинами, ложбинами і балками денудаційні вододіли (гриви, пасма, конусоподібні горби-останці), складені палеозойськими пісковиками і сланцями, із строкатим ґрунтовим покривом (переважають чорноземи щебенюваті та слаборозвинуті дернові ґрунти); під різнотравно-типчаково-ковиловими (типчак, ковила українська та пухнастолиста) та кам’янистими степами (чебрець, типчак, житняк гребінчастий); окремими ділянками чагарників і байрачних кленово-ясеневих дібров. Охороняються тварини — тхір степовий, перегузня звичайна, жовточеревий полоз, великий тушканчик.

в) Станично-Луганська філія. Ландшафти заплави і першої надзаплавної тераси р. Сіверський Донець. Поєднання заплавних лісів (в’язових дібров, вербняків, вільшатників), лучної та лучно-болотної рослинності, озер на заплавах з сосновими насадженнями і піщаними степами першої надзаплавної тераси на дернових грунтах. До “Червоної книги” занесені тварини — хохуля російська, птахи орел-беркут, орлан-білохвіст, балабан, скопа, пугач, дрохва, кулик-ходулочник.

9. Заповідник “Дунайські плавні” (1981 р.; Одеська область) - українська частина міжнародного біосферного заповідника "Дельта Дунаю" (охороняється разом з Румунією).

Інтразональні ландшафти дунайської дельти (алювіальні острови, протоки, озера, частина акваторії Чорного моря). Переважає водно-болотне високотрав’я (очерет, рогіз, куга) та вербняки. До “Червоної книги” занесені рослини: сальвінія плаваюча, водяний горіх плаваючий; тварини: кутора мала; птахи — пелікани кучерявий і рожевий, орлан-білохвіст, червонодзьоба казарка, колпиця, кроншнеп середній; цінні види риб — осетр атлантичний, дунайський лосось та інші.

10. Чорноморський біосферний заповідник (1927; Херсонська та Миколаївська області).

Поєднання кількох типів ландшафтів: інтразональних приморських черепашниково-піщаних; водно-болотних; морського прибережжя; сухостепових (зональних), лісостепових і мішано-лісових (азональних). Включає Тендрівську косу і затоку; ряд ділянок на Кінбурському п-ові, островів у Ягорлицькій затоці. Акумулятивні піщані низовини дельти Дніпра, ускладнені дюнами-кучугурами, котловинами видування з озерами-сагами; подами і мікрозападинами; є острови морської акумуляції. Строкате поєднання залишків гілеї (аналогу лісостепових нижньодніпровських дубових лісів); піщаних степів (т.з. Олешківські піски); приморських лучно-каштанових і каштанових солонців під солелюбивою і посухостійкою рослинністю; місцями — солончаків із сарсазану і солеросу; узбережної піщано-черепашкової рослинності; рослинності морського прибережжя та акваторій.

Головний об’єкт охорони — птахи (гніздяться 145 видів, з яких 22 занесені до “Червоної книги”), особливо водні: мартини, качки, крячки, гуси, кулики, лебеді та ін. Занесені до “Червоної книги” птахи: мартин чорноголовий, орлан-білохвіст, дрохва, журавлі, ходулочник; ссавці — перегузня, кутора мала, ємуранчик, сліпець піщаний; полоз чотирьохсмугий, гадюка степова.

11. Карпатський біосферний заповідник (1968; Закарпатська область.Південно-західний схил Карпатських гір): а) Чорногірський масив — ландшафти альпійського і середньогірного поясу (850-1650 м) складені міцними гірськими породами — аргілітами; конгломератами, пісковиками з виробленими в них давньольодовиковими карами. В нижній частині — букові ліси під гірсько-лісовими світло-буроземними ґрунтами; в середній частині — темнохвойні ліси з переважанням смереки (ялини) європейської, рідше — ялиці білої (за площею переважають); у верхній частині — криволісся, стелюхи і субальпійські луки на дерново-буроземних ґрунтах. Близько 50 рослин-ендеміків (аконіт метільчатий, примула полонинська та ін.); цінні лікарські рослини (тирлич, арніка гірська, родіола рожева та ін.). Охороняються тварини: європейська лісова кішка, карпатський підвид благородного оленя, бурий ведмідь, рись, європейська снігова полівка, альпійська бурозубка, глухар, тетерук, альпійська завирушка, карпатський і альпійський тритони та ін.

б) Угольсько-Широколужанський масив — ландшафти скелястих середньогірних пасом і полонин (Красна і Менчил), складені флішевими породами — аргілітами та алевролітами; місцями вапняковими брилами в умовах більш теплого і вологого клімату. В нижній частині — дубові (із дуба скельного) та букові ліси під потужними буроземними грунтами; в верхній — мішані (хвойно-букові). Охороняються, занесені до “Червоної книги” тис ягідний, телекія найкрасивіша. Тварини — благородний олень, європейська козуля, дика кішка європейська, рукокрилі, рябчик, ескулапів полоз, плямиста саламандра, карпатський тритон та ін.

в) Хустський масив — міжгірно-улоговинні ландшафти Солотвинської западини (180-200 м) — слабохвилясті рівнини з лучно-степовою рослинністю на дерново-глеєвих давньоалювіальних грунтах. Охороняється нарцис вузьколистий (Долина нарцисів), а також морозник червонуватий, білоцвітник весінній та ін. Тварини — водяний вуж, білий лелека, коростель та ін.

12. Кримський заповідник (з 1992; 1917-1957; в 1957-1992 - Кримське заповідно-мисливське господарство).

Середньогірні і міжгірно-улоговинні лісові ландшафти Головного пасма Кримських гір, близькі до центральноєвропейських. Найбільш поширені ландшафти крутосхилових обвально-осипних вапнякових масивів з гірськими буроземними ґрунтами: а) на північному схилі — під широколистяними лісами (під підніжжя до поверхні яйл: із дуба черешчатого; дуба скельного з домішкою сосни кримської, граба та бука; пояс лісів із бука таврійського і лісового; пояс букового криволісся); б) на південному схилі — під мішаними лісами з перевагою сосни кримської (в нижній частині з домішкою дубів скельного та пухнастого, в середній — букових лісів, у верхній — пояс буково-соснового рідколісся і криволісся). Поверхні вапнякових масивів (яйли — давні поверхні ерозійного вивітрювання, підняті неотектонічними рухами) являють собою карстові ландшафти з лучно-степовою рослинністю на лучно-чорноземовидних ґрунтах, місцями — з степам і луками.

До “Червоної книги” занесено 56 видів рослин (костянець зелений, голокучник Роберта та ін.). Є 45 видів рослин-ендеміків. Тварини — жовтобрюхий полоз, білоголовий сип, чорний гриф, великий підковоніс, кримський благородний олень; акліматизований європейський муфлон.

13. Ялтинський гірсько-лісовий заповідник (1973). Простягнувся від мису Форос до Гурзуфа.

Ландшафти південного макросхилу Кримських гір та Південного берега Криму — середземноморські та перехідні від середземноморських до центральноєвропейських широколистяно- і мішанолісових; гірсько-лучні яйлинські. Утворюють чотири висотних пояси ландшафтів: а)нижні крутосхилові, складені глинистими сланцями, пісковиками та обвальними брилами вапняків з лісами та рідколіссями із дуба пухнастого та реліктового ялівця високого з вічнозеленим підліском, місцями з шибляками з участю держидерева колючого, в’язеля емерового, пузирника кілікійського; (до висоти 400 м); б) крутосхилові та урвища, складені вапняками з лісами із сосни кримської (Палласа) — до 800...950 м; в) у лощинах, ущелинах та затінених схилах — букові ліси з домішкою граба та дуба скельного (600...1300 м); г) ліси із сосни Сосновського (на сході заповідника), що переходять в прияйлинське криволісся. На Ай-Петринській яйлі — лучні степи, фрагменти лук і каменелюбивих угруповань (з переважанням чебреця, дібровника та ін.).

Налічується 150 рідкісних та зникаючих видів рослин (тис ягідний, крокус кримський, фісташка туполиста, або кевове дерево та ін.). Тварини: мала бурозубка, кримська гірська лисиця (ендемічний підвид), кримський благородний олень, сизий голуб, орел-могильник, пугач, кримський гекон, леопардовий полоз.

14. Горгани (1996, І.-Ф. обл., басейн Бистриці Надвірнянської) - ділянка хвойних (соснових і кедрових) лісів однойменного хребта Карпат. Тварини: кедрівка, тетерук, білка, крук, пугач.

15. Єланецький степ (1997; на півночі Миколаївської області). Це степова ділянка відрогів Придніпровської височини, до якої примикають вольєри з напіввільним утриманням акліматизованих копитних тварин (ланей, оленів, бізонів, куланів, муфлонів).

16. . Казантипський (1999). Неогеновий коралово-мохуватковий риф на Керченському півострові з ковиловими й лучними степами.

Серед природних національних парків є найбільш відомими:

1. Шацький природний національний парк (північний захід Волинської обл.) Охороняються карстово-озерні, болотні, заплавні, мішанолісові ландшафти Волинського Полісся. Перлиною Волині та національного парку є група Шацьких озер (Світязь, Пісочне, Пульмо, Люцимир, Луки-Перемут, та десятки інших). Під стаціонарну рекреацію відведене побережжя озера Світязь (глибиною понад 58 м). Охороняється риба вугор річковий.

2. Азово-Сивашський природний національний парк займає частину затоки Сиваш і косу Бірючий Острів у Азовському морі. Охороняються колонії водоплавних птахів, завезені сюди олені й лані.

3. Природний національний парк Синевір розташований у Закарпатській області. Його ядром є завальне озеро Синевір глибиною 24 м. Переважають середньогірні, переважно ялинові, ліси хребта Горгани. Охороняються кедрова сосна європейська, тритон альпійський, саламандра плямиста, кіт лісовий, глухар, бурий ведмідь.