1. Ознаки систематизації країн світу за методиками Організації Об’єднаних Націй і Світового Банку

Вся сукуп-ть нац. ек-к у світі складає близько 200 держав. ООН, МВФ, Світовий банк дають найбільш повну характеристику даної сукупності. При цьому ООН основну увагу приділяє соц. і демограф. аспектам розвитку країн.

принцип аналізу її складових:

дохід на душу населення

а) країни, де на душу населення припадає більше 12 тис. дол. США на рік;

б) країни, де цей показник відповідно становить 10—12 тис. дол. США на рік;

в)країни, де зазначений показник становить до 7 тис. дол. США на рік;

г)країни, де на душу населення припадає 2 тис. дол. США на рік;

д)країни, де відмічений показник становить до 700 дол. США на рік;

ВВП на душу населення

Класифікація країн запропонована Групою Світового банку, зокрема, МБРР, визначає рівень доходу країни у розрахунку ВВП на душу населення:

а) економіки з низьким доходом (менше 580);

б) економіки з середнім доходом (580 - 6000 $);

в) країни з високим доходом (більше 6000 $).

) група країни з середніми доходами, але високою заборгованістю:

а) заборгованість щодо ВНП (50 %);

б) заборгованість щодо експорту товарів та інших послуг (275%);

в) приріст заборгованості щодо експорту (30 %);

г) приріст заборгованості за рахунок нарахування відсотків щодо експорту (20 %);

ще одним важливим критерієм є показники зовнішньої заборгованості:

а) країни з бездефіцитними економіками,

б) країни з низьким рівнем заборгованості;

в) країни з високим рівнем заборгованості.

Для Світового банку

Використовується також поділ країн на такі три групи, як: 1.Промислово розвинені країни — 24 високорозв-ні країни. Найпотужнішу групу серед цих країн складають країни так званої “Великої сімки”. Великобританія, Італія, Канада, Німеччина, США, Франція, Японія, які виробляють найбільші обсяги ВВП у всьому світі і зосереджують у своїх руках значну частину міжнар. торг-лі. Країни з перехідною економікою — 28 країн Центральної та східної Європи та колишнього Радян. Союзу, що здійснюють перехід від адміністративно-командної до ринк. Ек-ки: Азербайджан, Білорусь, Боснія та Герцеговина, Болгарія, Вірменія, Грузія, Естонія, Казахстан, Молдова, Польща, Росія, Румунія, Узбекистан, Україна та інші. У цій групі є підгрупа, яка має суттєві досягнення у реформуванні національних г-в . До цієї підгрупи належать: Польща, Словаччина, Словенія, Угорщина та Чехія. 3.Країни, що розв-ся — 132 країни Азії, Африки, Латинської Америки. Через їх велику к-ть і особл-ті соціально-економічного розв-ку нац-их ек-к ці країни здебільшого с-матизують за регіонами з урахуванням їх географ. положення.

2. Характеристика суб’єктів міжнародних економічних відносин та рівні їх взаємодії

Міжнародні економічні відносини (МЕВ) — одна із форм міжнародних відносин.; система екон зв’язків з приводу вир-ва, розподілу, обміну та споживання продуктів, що вийшли за рамки нац кордонів. Вони характеризуються: -виходом за межі нац-них госп-в; -взаємодією фіз. і юр. осіб, держав і міжнар. орг-цій; -визначеністю форм; -різними рівнями глибини існнування, функціонуванняня, здійснення.

Суб’єкти МЕВ - це учасники міжн. ек. явищ і процесів, котрі здатні самостійно й активно діяти з метою реалізації своїх ек. інтересів. Класифікувати суб’єктів МЕВ можна по-різному. Напр., можна їх поділяти за критерієм рівнів. Суб’єкти мікрорівня -це під-ва, фірми, фермерські госп-ва, окремі особи. На метарівні діють регіони, галузі економіки, котрі займаються ЗЕД. Для макрорівня характерні зв’язки між державами, між групами держав, між державами та міжнар організаціями. Ділять суб’єктів на фіз. і юр. особи.

Фіз. особи - право- і дієспроможні особи, які наділені правоздатністю та дієздатністю, переважно виступають як комерсанти або підприємці.

Юр. Особи - об’єднання, які наділенні відокремленим майном, діють від свого імені і в межах свого майна, мають права та обов’язки і від свого імені виступають як сторона громадських відносин. Юр особами, які беруть участь у МЕВ, є під-ва, держава та її установи, міжнар організації.

Діяльність підприємств в міжнародній сфері виявляється в: а) купівлі іноземних факторів виробництва; б) продажу виробленої продукції на міжнародному ринку; в) операціях на міжнародних фінансових ринках.

Специфічними суб’єктами МЕВ є міжнародні підприємства:

Багатонац корпорації (міжнародні за капіталом, управлінням та сферами діяльності);

Міжнародні спільні під-ва (підприємства, які об’єднують різнонаціональних партнерів в інвестуванні, управлінні підприємством, розподілі прибутків та ризиків).

Особливою є участь у МЕВ такого їх суб’єкта як держава. Держава - суверенне утворення, яке володіє верх владою на своїй тер-рії та незалежністю по відношенню до ін держав. Як суб’єкт МЕВ держава виконує подвійну функцію: 1) вона через уповноважені органи може бути безпосер учасником міжнар. операцій; 2) через нормат-законодав регулювання, розвиток інфрастр держава може сприяти (або заважати) міжнар. діяльності ін. субєктів.

Міжнар. орг-ції беруть участь в МЕВ в залежності від їх цілей, завдань тощо.

Гол. суб’єктами МЕВ на сьогодні є міжнар. під-ва або корпорації, серед яких виділяють багатонац та ТНК.