55. Напрями формування сприятливого інвестиційного клімату вУкраїні

Інвестиційний клімат розглядають на рівні держави, регіону, галузі, підприємства. На кожному з цих рівнів діють відповідні чинники, за сукупністю яких оцінюють сприятливість інвестиційного клімату. Під поняттям «інвестиційний клімат» розуміють ступінь сприятливості ситуації, що складається в тій чи іншій країні (регіоні, галузі), для ймовірного надходження інвестицій у цю країну (регіон, галузь). Щоб дати оцінку інвестиційного клімату, треба охарактеризувати п’ять найбільш важливих складових: політичне середовище, правове середовище, макроекономічні чинники, податкове оточення, регуляторний вплив.

Політичне середовище характеризується такими показниками, як стабільність політичної системи, наявність/відсутність конфліктів між політичними опонентами, частота зміни урядів, кількість політичних скандалів, ступінь довіри до влади тощо.Інвестиційний клімат безпосередньо впливає на основні показники соціально-економічного розвитку країни. Позитивний інвестиційний клімат сприяє вирішенню соціальних проблем, забезпечує високий рівень зайнятості населення, дозволяє оновлювати виробництво, проводити модернізацію й нарощування основних фондів підприємств, впроваджувати новітні технології тощо. Однією із основних складових формування сприятливого інвестиційного клімату є забезпечення доступності кредитів для позичальників шляхом зниження їх вартості. Цього можна досягнути шляхом перегляду існуючої системи резервування коштів комерційних банків у напрямі зниження норми резервування. При цьому важливо створити стимулюючу систему обов'язкового резервування для банків, що активно займаються інвестиційним кредитуванням. Не менш важливим є й забезпечення реального дотримання міжнародних договорів і виконання рішень іноземних арбітражів. Міжнародна інвестиційна спільнота має бути впевнена в тому, що будь-які угоди відповідають прийнятим міжнародним нормам і правилам. Довгострокові цілі із залучення зовнішніх інвестицій потребують постійних зусиль із формування привабливого іміджу країни. Необхідно сформулювати й широко висвітлювати державну політику та готовність уряду вживати радикальних заходів, орієнтованих на ринкову економіку; публічно підтримувати інвестиційну діяльність.

56.Міжнародний кредит, його функції та форми . Міжнародний кредит – це відносини між субєктами МЕ з приводу надання, використання та повернення позики. Також міднародний кредит можна визначити як позичка в грошовій або товарній формі яка надається кредиторам однієї країни позичальникам іншої країни на певних умовах. Головна мета – отримати прибутку у вигляді % або підпр доходу. Субєктами цих відносин виступають приватні фірми, комерційні банки, кредитні організації, нефінансові заклади, держави та державні органи, а також регіональні міжнародні банки розвитку, міжнародні фінансові інститути. Кредитні відносини складаються на принципах: повернення; терміновості; платності; гарантованості.

Функції міжнародного кредиту: 1) забезпечення перерозподілу фінансових та матеріальних ресурсів між країнами 2) Сприяння більш ефективному викор фін та товарн ресурсів 3) Сприяє накопич фін та матер засобів т їх раціональне викор. 4) Прискорення процесу реалізації товару, розшир кордону міжнар торгівлі 5) Сприяння вирішенню програм стуктурної перебудови економіки окремихкраїн 6) Зниження платоспроможності країн позичальників та підвищення рівня заборгованості кредитора.

Форми міжнародного кредиту:1.За цільовим призначенням(Зв’язані кредити – надаються на конкретні цілі, обумовлені в кредитній угоді.Поділяється на комерц кредит( для купівлі певних товарів, здійснг плати за послуги); інвестиційний кредит ( для будівн обєктів); проміжковий( зміш форма) 2. За загальними джерелами( Внутрішні кредити – це кредити, що надаються національними суб’єктами для здійснення зовнішньоекономічної діяльності іншим національним субєктам. Іноземні (зовнішні) кредити – це кредити, що надаються іноземними кредиторами національним позичальникам для здійснення зовнішньоекономічних операцій. Змішані кредити – це кредити як внутрішнього, так і зовнішнього походження). 3. За формою кредитування (Товарні та Валютні (які надаються у вільноконвертованій валюті) 4. За строками: Надстрокові – добові, тижневі, до трьох місяців. Короткострокові – до 1 року. Середньострокові – від 1 до 5 років. Довгострокові – понад 5-7 років. 5. За валютою кредитування: у валюті країни-позичальника; у валюті країни-кредитора; у валюті третьої країни; у міжнародній грошовій одиниці. 6. За характером забезпечення(Забезпечені кредити – кредити, забезпечені нерухомістю, товарами, документами, цінними паперами, золотом та іншими цінностями як заставою. Бланкові кредити – кредити, надані просто під зобов’язання боржника вчасно погасити, документом при цьому виступає соло-вексель з одним підписом позичальника. Різновидами бланкових кредитів є контокорент та овердрафт.). 7.За формою надання розрізняють: готівкові кредити – зараховуються на рахунок боржника та надходять в його розпорядження; акцептні кредити – застосовуються у формі акцепта тратти імпортером або банком; депозитні сертифікати – документи, які свідчать про вкладення грошових коштів, поміщення їх на депозитний рахунок у банк під оголошену ставку відсотка; облігаційні позики та ін. 8. За субєктами кредитування: Приватні кредити – надаються приватними особами. Бувають а) Фірмові (комерційні) кредити – кредити, що надаються фірмами. б) Банківські кредити – кредити, які надаються банками, іноді посередниками (брокерами). Урядові (державні) кредити – кредити, надані урядовими установами від імені держави. Кредити міжнародних установ.