Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ME2.doc
Скачиваний:
8
Добавлен:
15.09.2019
Размер:
813.57 Кб
Скачать

62. Етапи співробітництва України з мвф

Міжнародний Валютний Фонд, МВФ (International Monetary Fund, IMF) – це міжнародна організація, призначена для регулювання валютно-кредитних відносин між державами-членами й надання фінансової допомоги при валютних ускладненнях, шляхом надання короткострокових й середньострокових кредитів в іноземній валюті.

Україна набула членства в МВФ 3 червня 1992 р. відповідно до Закону України "Про вступ України до Міжнародного валютного фонду, Міжнародного банку реконструкції та розвитку, Міжнародної фінансової корпорації, Міжнародної асоціації розвитку та

За роки співробітництва з МВФ (1994-2005рр.) Україна отримала чотири кредити на загальну суму 4589,1 млрд. доларів США кредитних ресурсів за програмою STF (Systemic Transformation Facility), Stand-by, EFF (Extended Fund Facility), що було обумовлено девальвацією курсу національної валюти, слабкістю резервів НБУ та платіжного балансу.

У вересні 2002 р. Радою директорів МВФ було затверджено програму “Механізм розширеного фінансування” для України загальним обсягом близько 2,266 млрд. дол. В рамках зазначеної програми Україна отримала 1,591 млрд. доларів США.

Отже у майбутньому започаткування нових програм співпраці з МВФ буде базуватися на основі підходів, викладених у посланні Президента України до Верховної Ради України, які підтверджують необхідність поступового перенесення центру ваги у співробітництві з МВФ у площину безкредитних стосунків, узгодження головних параметрів макроекономічної політики з тенденціями та прогнозами розвитку світової кон’юнктури, з динамікою і напрямами світових фінансових та інвестиційних потоків і поглиблення координації у сфері валютної політики.

Таким чином продовження співпраці з МВФ є визначальною для збереження можливостей фінансування дефіциту бюджету за рахунок порівняно дешевих позик. 

63. Проблема зовнішньої заборгованості країн та шляхи її розв’язання

Зовнішня заборгованість ( ЗЗ) – це грошові, валютнікошти. Які певна держава має повернути своїм кредиторам, інвесторам з інших країн.

Причинами зз є отримання кредитів, великий відсоток плати за кредит, великий процент по облігаціям, нераціональне використання іноземних інвестицій, кредитів, відсутність нац валют ресурсів, переважання імпорту над експортом, економічна криза.

Показниками Зз країни можуть бути також такі відносні показники, як відношення обсягу Зз до ВВП та експорту країни; відношення зобов’язань по обслуговуванню зовн боргу до експорту країни. Вони співставлюють боргові зобов’язання країни з показниками її фінансового стану.

Відповідно до перших двох показників країни поділяються на 3 групи:

- країни з низьким рівнем заборгованості (показники – не більш 60%);

- країни з середнім рівнем заборгованості ( показники – більш 60% і не перевищують відповідно 80 і 220%);

- країни з високим рівнем заборгованості ( показники- вище вказаних вище меж)

Критичне значення третього показника становить 20-25% ( якщо більше, то країна фактично є банкротом).

Сучасна боргова криза характеризується величезними обсягами боргових зобов‘язань країн світу. Серед провідних боржників є як країни, що розвиваються (Індія (93 млрд дол.); Таїланд (90 млрд) і т.д.), так і розвинуті країни (США (862 млрд.); Канада (253 млрд); Франція (117,6 млрд)). Значні борги мають Росія, Китай, Бразилія, Мексика та інш.

Передумовою кризи були зовнішні запозичення урядів багатьох країн у міжнародних банків і фінансових організацій для покращення платіжного балансу і фінансування економічних реформ. За умов періодичних світових фінансових криз економічне положення багатьох країн – боржників не покращилось або навіть погіршилось. Їх неспроможність обслуговувати та повертати ці борги призвела до того, що вони або об‘явили дефолт по зовнішнім боргам, або постійно їх реструктуризують. Багато з цих країн є безнадійними боржниками ( Мозамбік, Нікарагуа і т.д.).

Шляхи розв’язання :1) стабілізація економіки, 2) зростання темпів розвитку промисловості, 3) широке упровадження інновацій 4) Реформування податкової системи ( для Укр) 5) Створення умов , що забезпечують стабілізац нац фін системи.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]